Скрижалі. Двері до плей-оф відкрилися в Єревані

Перед заключним туром кваліфікації, усі матчі якого згідно з регламентом мали відбутися в один день – 11 жовтня, лідери 9-ї європейської групи розташувалися так: Німеччина – 19 очок, Україна – 17, Португалія – 16.

Отже, перед нашою командою постало цілком конкретне завдання: щоб пробитися до плей-оф, їй в останньому поєдинку була потрібна виключно перемога на виїзді над Вірменією. Адже мало хто сумнівався, що німці й португальці у домашніх зустрічах впораються відповідно з Албанією та Північною Ірландією.

Так воно у підсумку і сталося, хоча бундестіму переможний гол у грі з балканцями вдалося забити лише на 90-й хвилині (4:3). Одного м'яча переваги вистачило й піренейцям (1:0). А ще раніше (6 вересня) обидва головні конкуренти синьо-жовтих розійшлися миром (1:1) в очній зустрічі на «Олімпіаштадіоні» у Берліні.

Зрозуміло, що в ситуації, яка склалася, найбільш уразливим було становище підопічних Артура Жоржі: їм три очки мало що давали, а точніше – не давали нічого, якщо свої три візьмуть й українці.

І тоді в інформаційному просторі поповзли чутки, буцімто функціонери португальської федерації усіма способами шукають підхід до вірменів, пропонуючи солідні преміальні за гідний спротив команді Йожефа Сабо. Ну, бодай за нічию.

Коли вальок подібних розмов досяг критичної маси, при тому що мало хто у футбольному середовищі вважав практику такого стимулювання легітимною, з південно-західної околиці Піренейського півострова почали лунати зойки іншого штибу. Мовляв, це не ми займаємося непристойними справами, а Україна вступила в змову з Вірменією, щоб гарантувати собі фіксований результат.

Перший віце-президент ФФУ Віктор Банников, котрий очолював вітчизняну делегацію, вже після прильоту до Єревана екстрено скликав з цього приводу прес-конференцію й категорично закликав припинити домисли: «Ажіотаж створено штучно. А ті, хто його нагнітає, очевидно, погано розуміють, що відбірні матчі чемпіонату світу, як й інші змагання під егідою ФІФА, проходять під знаком чесної гри. На жодні маніпуляції, які здатні викликати підозри і загрожують жорсткими санкціями, ніхто не піде».

Банникова підтримав генеральний секретар Федерації футболу Вірменії Артур Хачатрян, котрий опинився поруч: «Ми не збираємося встрявати в жодні сумнівні справи. Стосунки з українцями з’ясовуватимемо виключно на футбольному полі».

Хачатряну довелося тримати відповідь перед місцевими журналістами і з приводу розбіжностей, які виникли між федерацію та наставником національної збірної Хореном Оганесяном.

Перший тривожний дзвінок пролунав, коли чиновники вирішили урізати преміальні гравцям за перемогу над Албанією (3:0) до тисячі доларів замість півтора тисяч. На наступний матч з німцями у Дортмунді (0:4) Оганесян не полетів, пославшись на хворобу. Однак усі розуміли, в чому справа.

А за три дні до поєдинку із синьо-жовтими взагалі повідомив про намір подати у відставку, оскільки федерація, за його словами, не тільки не допомагає тренерському штабу в роботі, а навпаки шкодить. У відведені терміни наставник подав до високих кабінетів список кандидатів у збірну, однак, коли прийшов час збиратися, в його розпорядженні опинилося лише 14 виконавців. І при цьому – жодного воротаря.

З’ясувалося, що функціонери чи то забули відправити виклики гравцям, чи відверто проігнорували свої обов’язки, але багатьох Оганесяну довелося запрошувати самотужки, а дехто особисто в останній момент поцікавився, їхати йому до збірної чи ні. У підсумку із запізненням до тренувального табору кавказців прибули Березовський, Саркісян, Авалян, Армен Петросян, Мікаелян. Останнім буквально напередодні гри з Франції прилетів Ассадурьян, але відразу поскаржився на нездужання і попросив дозволити йому зіграти в кращому випадку тайм. І зовсім через важке пошкодження вірмени залишилися без Сукіасяна…

Збірна України підготовку до візиту в Єреван розпочала за п’ять днів до матчу – 6 жовтня. Йожеф Сабо цього разу вирішив скористатися послугами 24-х виконавців.

Відновився Скрипник, уперше під національні прапори був запрошений донеччанин Ателькін. Натомість після перенесеної операції не був готовий до гри Попов. Уже в Конча-Заспі приступ радикуліту скрутив Ковальова. За сімейними обставинами терміново відбув до Донецька Зубов. А в Лужного загострилася стара травма.

Один з помічників Сабо – Володимир Веремєєв – тричі літав до Вірменії. Спершу він спостерігав за матчем кавказців з Албанією. Потім за поєдинком «Арарата» з данським «Копенгагеном» у Кубку кубків. І нарешті відвідав зустріч першості країни за участю «Пюніка», у складі якого нараховувалося відразу вісім кандидатів до збірної.

Сам Сабо побував у Дортмунді на матчі Німеччина – Вірменія. За усіма складниками, гра команди Оганесяна нашим тренерським штабом була вивчена досконально.

«Переглянули й наш травневий поєдинок з вірменами на своєму полі, – розповідав керманич синьо-жовтих. – Згадали, вказали на припущені помилки. Тоді чомусь усі вважали, що три очки нам гарантовані. Однак сталося інакше. Сьогодні, щоб здолати будь-якого суперника, потрібно докладати максимум зусиль. І ми цього прагнутимемо. Сподіваюсь, хлопці розуміють, що на нас чекає найважливіший матч року».

…Господарі розпочали з двох гострих моментів біля воріт Шовковського. Та поступово перевага перейшла на бік українців, і вже Березовському, як і весною в Києві, довелося демонструвати свою майстерність. Небезпечними були удари Калитвинцева і Скрипника, дуже перспективний вигляд мала комбінація за участю Дмитруліна, Косовського і того ж таки Калитвинцева.

Вірмени відповіли випадом Мікаеляна, але відразу й пропустили. Скрипник сміливо пішов уперед, розібрався з візаві і віддав м’яч на хід Шевченку – той немов чекав моменту, щоб відзначитися.

Невдовзі по перерві динамівський форвард ледь не забив удруге – в черговий раз виблиснув Березовський. Але і він був безсилий, коли Ребров, опинившись у зручній позиції, витримав гросмейстерську паузу і віддав передачу у вільну зону на Максимова, що набігав. Так на 56-й хвилині рахунок став 2:0 на нашу користь.

У кавказців розбурхалися емоції. Саркісян вимагав від іспанського арбітра Діаса Веги пенальті після зіткнення з Ващуком. А Мікаелян і зовсім розв’язно попер на рефері, коли той не зафіксував, на його погляд, очевидний фол на користь господарів. Червона картка угамувала запал не лише гарячого форварда корейського «Юкона», а й, схоже, усієї команди горців.



«Безперечно, ми задоволені тим, що досягли успіху і в цьому поєдинку, й у відбірному циклі в цілому, – не приховував емоцій Йожеф Сабо. – Приємно, що команда билася за результат і сьогодні, і в кожному з попередніх матчів. Лише повна самовіддача допоможе нам подолати бар’єр плей-оф».

Прикро тільки, що першу стикову гру через перебір жовтих карток змушені були пропустити два ключові виконавці синьо-жовтих – Калитвинцев і Шевченко.

Разом з тим, не зазнавши в останніх чотирьох матчах жодної поразки (до речі, вперше в історії), збірна України досягла нарешті позитивного загального балансу зустрічей: 16 перемог за 15-ти поразок і дев’яти нічиїх (м’ячі 47 – 49).

А підсумковий розклад у 9-й європейській відбірній групі ЧС-1998 виявився таким: Німеччина – 22 бали, Україна – 20, Португалія – 19, Вірменія – 8, Північна Ірландія – 7, Албанія – 4.

Матч №40
ВІРМЕНІЯ – УКРАЇНА – 0:2
11.10.1997. Єреван. Стадіон «Раздан». 20 градусів. 7 500 глядачів. Відбірний матч ЧС-1998.
Арбітр – М.Діас Вега (Іспанія).
Україна: Шовковський, Дмитрулін, Скрипник (Старостяк, 72), Головко, Ващук, Гусін, Максимов, Калитвинцев (к), Косовський (Нагорняк, 61), Шевченко (Ателькін, 83), Ребров.
Тренер – Й.Сабо.
Голи: 0:1 Шевченко (33), 0:2 Максимов (56).
Попереджені: Мінасян, Мікаелян – Калитвинцев, Шевченко, Дмитрулін, Старостяк.
На 73-й хвилині вилучений Мікаелян (друге попередження).