Скрижалі. Сенсація, яка здивувала Фогтса

Стартувати у другому у своїй біографії відбірному циклі і першому в рамках світового чемпіонату національній команді нашої країни випало виїзним матчем із збірною Північної Ірландії, яка свого часу тричі брала участь у фінальних турнірах мундіалю. Втім, то були справи давно минулих днів – останнього разу 1986 року.

З тих пір остров'яни ніякими суттєвими досягненнями похвалитися не могли. Та й зірок калібру Денні Бленчфлауера, Джорджа Беста або Нормана Уайтсайда (у 1982-му в 17 років і 41 день став наймолодшим учасником світових форумів) у них не було. Але майстровиті гравці, які пройшли горнило англійської Прем'єр-ліги, міцні фізично і бойовиті, водилися – Феттіс, Морроу, Гіллеспі, Грей, Х’юз.

Наставник північних ірландців Брайан Гемілтон ілюзіями не тішився. Мовляв, тягатися з німцями чи португальцями його підопічним не до снаги, а тому навіть мріяти про вихід із групи ні до чого. Але з іншими суперниками, особливо на власному полі у Белфасті, зелено-білі були готові буцатися. І відбирати в них очки.

Єдине, про що жалкував Гемілтон, котрий уже третій рік працював з національною командою, так про те, що на власні очі не зміг переглянути товариський матч українців в Литвою в Києві (5:2).

Та й взагалі зізнався, що інформації про суперника в нього кіт наплакав, якщо не сказати, що й того менше. Хіба що йому було відомо про ганебний виступ базового клубу синьо-жовтих у попередньому раунді Ліги чемпіонів – «Динамо» двічі безнадійно поступилося віденському «Рапіду» (0:2 та 2:4).

Так, повернення киян на континентальну арену вийшло не таким, як очікували їх прихильники. Головний тренер Йожеф Сабо на прес-конференції після домашньої поразки від австрійців був роздратований, влаштував істерику з приводу гри новачка команди Волосянка, котрий при стандартах не впорався з опікою одного з лідерів «Рапіду», болгарина Трифона Іванова. А на додачу розкритикував Леоненка, з якого журналісти, за його словами, зробили дуту зірку.

Дісталося на горіхи й самим служителям пера й мікрофону, котрі, на думку імпульсивного наставника, бачили футбол лише з поїзда, але дозволяють собі коментувати його, писати всіляку нісенітницю, оцінювати дії гравців і рішення тренера.

Одне слово, Сабо був у своєму репертуарі, промовляв істину в останній інстанції, чим накликав на себе ще більше критичних стріл. Зрозуміло, що напередодні офіційного матчу збірної, яку він продовжував очолювати за сумісництвом, це мало, м'яко кажучи, не надто привабливий вигляд.

  
Проте поєдинок із північними ірландцями наближався, і за чотири дні до нього кандидати до збірної України зібралися на динамівській базі у Конча-Заспі. З 24-х футболістів, незважаючи на невиразну гру на старті сезону, більшість були динамівцями – 14! Зокрема, й «дута зірка» Леоненко. Щоправда, до Белфасту вилетіли не всі. З різних причин удома залишилися Ващук, Дмитрулін і Косовський, а також одесит Суслов.

Разом офіційна делегація нараховувала 30 осіб: 20 футболістів, тренери (Сабо, Буряк і Зуєв), технічний директор Ошемков, лікар Малюта, масажисти й адміністратори. Троє футболістів представляли закордонні клуби – донеччани Орбу і Попов – російські «Ротор» і «Зеніт», а дніпрянин Скрипник – німецький «Вердер».

Гра пройшла з територіальної переваги господарів, а перший небезпечний момент біля воріт Шовковського вони створили завдяки підступному обвідному пострілу Грея. Синьо-жовті відповіли не менш гострим випадом Леоненка, однак у вирішальну мить удар форварда лівою ногою вийшов не надто переконливим.

Пересвідчившись, що суперник дозволяє і гостям будувати атаки, активніше заграли на флангах Орбу та Лучкевич, добре підігрував партнерам Калитвинцев, котрий уміло змінював ритм і напрямок наступу, активністю відзначався Леоненко, до якого по перерві приєднався Ребров. У підсумку Попов, Калитвинцев, Максимов і Леоненко мали чотири непогані моменти, щоб відзначитися.

Господарі теж не сачкували. Тривалий час вони розраховували переважно на навісні передачі на височенного Доуї, а коли пересвідчились, що така тактика не працює, організували дві багатоходівки. І Грей ударом з лінії площі воріт дивом не відкрив рахунок. Хороший момент мав і Леннон, котрий легко розібрався з Беженаром, але останнього підстрахував Лужний.

Після перерви гра в такому ж дусі, можливо, не надто динамічна, але сповнена внутрішньої напруги, продовжилася. Ще по моменту втратили Леоненко і Ребров. А ірландці ближче до фінального свистка додали – біля воріт Шовковського ставало все гарячіше.

Гіллеспі, Х'юз, Ломас і знову Х'юз примушували Сабо нервово схоплюватись на ноги і вкладати свої думки до вух підопічних. Нарешті Кривенцов, як здалося, почув настанови тренера, в середині поля підставився під суперника і заробив довгоочікуваний штрафний.

Можна було перевести подих, поправити амуніцію, перекинутися слівцем з партнерами, але Скрипник не став цього робити. Він швидко розіграв м’яч з Орбу, просунувся трохи вперед і зробив кручену передачу на дальню штангу. Здавалося, у невеличкого зросту Реброва немає жодних шансів у верховій боротьбі з Роулендом, однак динамівець уміло обрав позицію, вистрибнув і ударом головою спрямував снаряд у ціль.



Йшла 80-та хвилина зустрічі. Спроби господарів відновити рівновагу ні до чого не призвели, й виїзні три очки з Белфасту миттєво зробили Сабо футбольним героєм країни. Ніхто не очікував такої сенсації!

Навіть керманич бундестіму Берті Фогтс був здивований. Він наказав своїм помічникам у будь-який спосіб відшукати відеозапис поєдинку, розмножити її та розіслати кожному з гравців збірної Німеччини. Нехай вивчають суперника!   

Матч №30
ПІВНІЧНА ІРЛАНДІЯ – УКРАЇНА – 0:1
31.08.1996. Белфаст. Стадіон «Віндзор Парк». 19 градусів. 9 358 глядачів. Відбірний матч ЧС-1998.
Арбітр – А.Сарс (Франція).
Україна: Шовковський, Лужний (Парфенов, 68), Скрипник, Головко, Беженар, Попов, Орбу, Калитвинцев (к) (Кривенцов, 74), Максимов, Леоненко, Лучкевич (Ребров, 46).
Тренер – Й.Сабо.
Гол: 0:1 Ребров (80).
Попереджені: Ломас, О'Нілл – Леоненко.