Скрижалі. Бенефіс Березовського і трагедія Буряка

З Бремена після програного німцям матчу (0:2) збірна України повернулася на Першотравневі свята. І хоча до наступного поєдинку з Вірменією залишався цілий тиждень, тренери вирішили не відпускати гравців по домівках бодай на пару днів, як попервах планувалося, а зачинили їх на базі в Конча-Заспі. Як бонус футболістам було надано можливість 1 травня запросити до себе в гості власних дружин і дітей.

Більшість такою можливістю скористалися, оскільки представляли київське «Динамо». Іншим було важче. А Віктор Скрипник і зовсім залишився в Бремені, де у проміжку між матчами збірної з німцями і вірменами встиг зіграти за свій «Вердер» у рамках чемпіонату бундесліги. Для решти тренувальні будні настали вже 2-го числа.

«Настрій у хлопців нормальний, намагаємося переконати їх у тому, що нічого страшного на «Везерштадіоні» не сталося, і тепер усі зусилля потрібно сконцентрувати на наступній грі, – розповідав Йожеф Сабо. – Збірна Вірменії – суперник непростий, хоча й не претендує на путівку до фінальної частини чемпіонату світу. В її лавах є низка технічних виконавців, котрі вміють діяти швидко, азартно, агресивно».

Вишуканою технікою і майстерністю свого часу вирізнявся і наставник кавказців Хорен Оганесян – колишній капітан «Арарата», півзахисник збірної СРСР, учасник світової першості 1982 року. Зірок такого калібру у нинішньому складі вірменів не спостерігалося, але вправні футболісти не перевелися. Передусім це були воротар Березовський із «Зеніту» і колишній захисник київського «Динамо» Сукіасян, котрий останнім часом захищав кольори грецької «Кавали». А ще – Саркісян, Авалян, Єпископосян.

Вдалося керівникам вірменської федерації залучити до лав своєї збірної й представників французької діаспори – оборонця Дер-Закарьяна з «Монпельє» та півзахисника Ассадурьяна з «Генгама». На олівці перебували Кіреміджян з «Ліона», Татарян з «Ніцци», Амбарцумян з «Канна».

  
Одне слово, наш наступний суперник мав доволі колоритний вигляд і відсутністю амбіцій не страждав. Хоч і набрав у попередніх п'яти зустрічах кваліфікації лише чотири очки.

Підтвердив це й один з помічників Сабо – Валерій Зуєв, котрий у день, коли українці чинили спротив бундестіму у Бремені, спеціально виїздив у розвідку до Єревану, де підопічні Оганесяна розійшлися миром з командою Північної Ірландії (0:0).

А ще привіз із стародавнього Еребуні касету з відеозаписом гри кавказців. Інтернет тоді був лише в зародку, тому інформацію доводилося здобувати дідівським за сьогоднішніми мірками способом.

Утім, Хорен Оганесян, котрий 1991 року пробував сили в якості наставника сімферопольської «Таврії», й не збирався приховувати від Сабо і його тренерського штабу своїх пріоритетів.

«Нехай з турнірної точки зору зустріч у Києві для нас нічого не значить, приїхали ми не на прогулянку», – завірив він, ступивши на українську землю.
З керманичем погоджувалися й підопічні.

«Хоч тренери «Зеніту» Бишовець і Колтун сказали мені, що збірній Вірменії у гостях нічого не світить, я намагатимуся спростувати їхню впевненість, – заявив Березовський. – Ми не збираємося складати зброю до матчу й дамо бій».

«Ні я, ні мої партнери абсолютно не комплексуємо перед господарями, – погодився Сукіасян. – Над нами не тяжіє психологічний вантаж, тому будемо грати легко і розкуто. А я, крім усього, ще й  радий побувати в Києві, де свого часу провів чудові роки».

Вірмени прибули до України завчасно – за дві з половиною доби до матчу. У то й самий понеділок провели тренування на стадіоні «Більшовик», а наступного дня ознайомилися з газоном «Олімпійського».

«Я не розробляв спеціальної тактичної схеми на гру з українцями, – поділився з журналістами Оганесян. – Єдине, що можу сказати, – ми не робитимемо ставку на щільну оборону. Навпаки, постараємося показати видовищний атакувальний футбол».

  
Сісти зі старту в глибокий захист гостей примусила збірна України, якій довелося обходитись без травмованих Максимова, Старостяка і Скрипника. І не випускала з нього вірменів доти, доки на 6-й хвилині Шевченко, зігравши на випередження після флангового прориву Дмитруліна, не відкрив рахунок.

Кращого початку матчу годі було й очікувати. Тим більше що на хвилі успіху підопічні Сабо провели ще кілька небезпечних атак, під час яких нестандартними діями вирізнявся Косовський. Та вірмени відчайдушно відбивалися, надійно, як і обіцяв, почувався Березовський, і поступово гра перейшла в більш спокійне русло.

Новий сплеск активності господарів припав на початок другого тайму. Щонайменше ще тричі був повинен забивати Шевченко, однак два випади нашого форварда впевнено ліквідував той таки Березовский, а в одному випадку удар динамівця виявися невлучним. Був момент і в Калитвинцева, але його постріл прийняла на себе штанга. Здавалося, ще трохи, і синьо-жовті дотиснуть супротивника, але…

Безневинна на перший погляд вилазка гостей обернулася голом у ворота збірної України. Флангова передача начебто не мала адресату, кілька гравців обох команд проскочили повз м'яч, однак Артур Петросян опинився в потрібний момент у потрібному місці. Його розсудливий обвідний удар виявився не по зубах Шовковському.

Грати залишалося ще чверть години. Наші докладали максимум зусиль, аби виправити становище. Але поспіх, неточність у найбільш непідходящий момент і бездоганні дії Березовського звели нанівець усі намагання підопічних Сабо.



«Це трагедія! – не приховував після матчу розчарування Леонід Буряк. – Ми вважали цей поєдинок надважливим, планували взяти у ньому три очки, а тепер змушені надолужувати прогаяне. Футболісти припустилися надто багатьох помилок. До того ж нам фатально не щастило. Вірмени провели лише три контратаки, і одна з них стала результативною. А у нас було безліч моментів, які не вдалося реалізувати».

Утім, про яку трагедію мова? Друге місце від збірної України навряд чи кудись могло подітися, якщо тільки і в решті трьох матчах відбору не марнувати очки праворуч і ліворуч. Чи Буряк справді вважав за можливе потіснити бундестім з першого?..

Матч №37
УКРАЇНА – ВІРМЕНІЯ – 1:1
07.05.1997. Київ. НСК «Олімпійський». Хмарно. 16 градусів. 47 000 глядачів. Відбірний матч ЧС-1998.
Арбітр – А.Узунов (Болгарія).
Україна: Шовковський, Лужний, Дмитрулін, Головко, Ващук, Михайленко, Нагорняк (Орбу, 66), Калитвинцев (к) (Кривенцов, 79), Косовський, Шевченко, Ребров (Зубов, 81).
Тренер – Й.Сабо.
Голи: 1:0 Шевченко (6), 1:1 Петросян (75).
Попереджений: Овсепян.