Скрижалі. Парфенова замінили, а він повернувся

…Президент ФФУ Валерій Пустовойтенко недарма на чолі української делегації літав у Португалію. Інакше, можливо, не дорікнув би Сабо за помилки, яких той, на його погляд, припустився при формуванні складу команди на гру з господарями.

Зокрема Пустовойтенко, не виключено – з чиєїсь підказки, зауважив, що головний тренер не вгадав з крайніми півзахисниками – Орбу та Єсіним, котрих у другому таймі довелося міняти на Косовського і Зубова. До того ж із запізненням прибрав з поля Калитвинцева, у якого не пішла гра і який практично не брав участі у відборі.

Про це міністр Кабінету міністрів відверто заявив Сабо на засіданні виконкому федерації, яке відбулося 3 грудня і підбивало підсумки року, що минав. Щоправда, наставник і сам після поразки в Порту (0:1) зізнавався, що Орбу і Єсін перегоріли, Калитвинцев був не схожий сам на себе і що на більш низькому, ніж очікувалося рівні, зіграв Скрипник.

Тому зауваження Пустовойтенка сприйняв з розумінням. До того ж у цілому виступ збірної 1996 року був визнаний задовільним. І перед Сабо, який виявився зайвим у «Динамо», зажевріла перспектива підписати з ФФУ повноцінний контракт.

Утім, Пустовойтенко не обмежився суто футбольними справами і пожурив головного тренера за вельми відверте інтерв'ю, яке той дав одному із щотижневиків. У ньому Сабо, зокрема, занадто негативно висловився про сучасне покоління футболістів, навісивши на них ярлик моральних відщепенців, меркантильних пристосуванців і професійних невдах.

«Тренер збірної зобов'язаний знаходити спільну мову з усіма футболістами, – повчав наставника президент федерації. – Водночас і футболісти повинні сприймати запрошення під прапор національної команди як велику честь, а не як послугу. Відповідно і викладатися в кожному матчі мають максимально».

Пустовойтенко зізнався, що нещодавно мав з цього приводу бесіду з Валерієм Лобановським. І запропонував тому стати консультантом збірної – Метр погодився. А задля ще більшого посилення тренерського штабу, до нього був введений Володимир Веремєєв, котрий разом з Лобановським повернувся додому після закінчення кувейтського контракту. Себто, Сабо опинився під невсипущим потрійним контролем.

«Якщо в національній команді нараховується, припустимо, 15 динамівців, то не консультувати її тренеру «Динамо», вважаю, неправильно, – пояснював Валерій Лобановський свою згоду. – Хоча і Сабо, і Буряк досить добре знають гравців збірної, я буду зобов'язаний висловлювати їм і свою точку зору відносно окремих виконавців. А прислуховуватися до моїх думок чи ні – їхня справа. Адже саме вони відповідають за результат».

Разом з тим Лобановський погодився, що у збірної України непогані перспективи успішно виступити у поточному відбірному циклі. І ключовими задля їх реалізації можуть стати два весняні поєдинки з Албанією та Північною Ірландією. З урахуванням цього він і спланував підготовку «Динамо» таким чином, аби підвести гравців до цих зустрічей в оптимальних кондиціях.

Кияни провели збір у німецькому Руйті, потім виступили на Кубку Співдружності, у фіналі якого в принциповому протистоянні здолали «Спартак» (3:2), а на заключний етап вирушили до Ізраїлю. Сюди ж завітав і Сабо, щоб поспостерігати за товариським матчем ізраїльтян з командою Німеччини.

«Незважаючи на перемогу, німці зіграли нижче своїх можливостей і справжнього потенціалу не продемонстрували. Але нам про справжню силу колективу Берті Фогтса добре відомо», – відреагував Сабо на мінімальний виграш бундестіма (1:0).

А заразом проанонсував запланований на 23 березня київський спаринг синьо-жовтих із збірною Молдови, який повинен був стати генеральною репетицією перед офіційними поєдинками.

Тренувальний збір цього разу був організований з розмахом і розпочався ще 20-го числа. Виняток був зроблений лише для легіонерів – Суслов, Попов, Скрипник, Орбу і Гецко мали право прибути пізніше.

Про автора першого голу в історії нашої національної команди згадали не випадково. Перейшовши до «Аланії», форвард у першому ж матчі вибухнув хет-триком. І відразу отримав запрошення до… російської збірної. Ані візит Веремєєва, ані телефонні дзвінки Сабо до певного часу не переконували його відгукнутися на виклик з Києва.

Між тим Суслов узимку встиг стати гравцем австрійського «Зальцбурга». А Орбу, навпаки, в один день виявився непотрібний «Ротору», повернувся до «Шахтаря» і в матчі з молдаванами брав участь уже як гравець українського клубу. Лужного, котрий захворів, в останній момент замінив ще один гірник – Старостяк.

Сусідам, яких, як і раніше, очолював Іон Карас, вдалося залучити нападника Сергія Клещенка з голландського клубу «Гоу Ехед» (Девентер). Водночас кістяк їхньої команди складали гравці «Зімбру» і «Тілігула». А лідер національної першості «Конструкторул» був представлений лише двома виконавцями. Що не завадило гостям постати в українській столиці бойовим і згуртованим колективом.

Взагалі матч виявися розбитим на два тайми не лише за суто формальною ознакою, а й за самою грою. До перерви нашу команду представляли гравці «Динамо» (п'ять), «Дніпра» (один), «Чорноморця» (два) і «Шахтаря» (три). Після – виключно динамівці, розбавлені Старостяком.

До речі, вперше в одному поєдинку під синьо-жовтим прапором зіграли одинадцять представників столичного гранда – абсолютний рекорд!

Щоправда, Дмитруліну довелося залишити поле завчасно. На 75-й хвилині він травмувався і був замінений на Парфенова, котрий у перерві сам поступився місцем Старостяку. Ось така зворотна заміна – рідкісний випадок для матчу, нехай і товариського, за участю збірних.

До перерви гра нашої команди була невиразною, нудною, не рясніла вишуканістю, а два гольові моменти біля воріт молдаванина Романенка виникли завдяки винахідливості Орбу – ані Гусейнов, ані Шевченко ними не скористалися.

Але два небезпечні моменти створили і гості – в одному випадку надійно зіграв Близнюк, а в іншому партнерів підстрахував Головко.

Після відпочинку українська збірна заграла широко, різноманітно, з настроєм. От тільки з реалізацією моментів виникли проблеми. Єдиний гол на 56-й хвилині після подачі Косовського забив Ребров, котрий легким кивком голови переправив м'яч у дальній кут воріт ще одного молдаванина на прізвище Іванов.



«Товариський характер поєдинку не міг не датися взнаки, – погодився Сабо. – Але такий спаринг напередодні офіційних зустрічей необхідний. Мені сподобалися гості – технічна, акуратна, дисциплінована команда. Що стосується нашої гри, то в другому таймі вона була значно вищої якості, ніж у першому. У нас є потенціал, і треба правильно ним розпорядитися».

Матч №33
УКРАЇНА – МОЛДОВА – 1:0
23.03.1997. Київ. НСК «Олімпійський». 1 градус. 3 000 глядачів. Товариський матч.
Арбітр – Р.Седлачек (Австрія).
Україна: Близнюк (Шовковський, 46), Дмитрулін, Беженар (к), Головко, Михайленко (Ващук, 46), Парфенов (Старостяк, 46), Орбу (Косовський, 46), Зубов (Кардаш, 46), Гусейнов (Ребров, 46), Шевченко, Кривенцов (Калитвинцев, 46).
Тренер – Й.Сабо.
Гол: 1:0 Ребров (56).
Попереджені: Парфенов – Фістикан, Гайдамащук.