Скрижалі. Четвертий переможний від Реброва

Незважаючи на поразку та нічию в матчах з німцями, а також позапланову мирову в зустрічі з вірменами, збірна України залишалася лідером 9-ї відбірної групи. Щоправда, тепер лише формальним, оскільки за втраченими очками її вже випереджав не лише бундестім, а й португальці.

Утім, головні конкуренти ще мали з'ясувати стосунки між собою, а це неминуче загрожувало втратою очок як для кожного з них, так і для обох разом – у випадку нічиєї.

Водночас синьо-жовтим залишалося провести дві зустрічі з аутсайдерами – албанцями (вдома) і вірменами (у гостях), у яких підопічні Сабо просто повинні були брати своє. І хоча й не без проблем – узяли! Особливо важким видався матч з балканцями…

За два з лишком місяці, що минули після домашнього побачення з командою Берті Фогтса, гоніння на Сабо угамувалися – надто вже вразила гра нашої команди в поєдинку з однією з найсильніших збірних світу. А тут ще й динамівці в чудовому стилі обіграли на виїзді в кваліфікації Ліги чемпіонів міцний датський «Брондбю» (4:2), практично забезпечивши собі участь у груповому раунді турніру.

Так звані телевізійні фахівці з функціональної підготовки і побудови гри в обороні примовкли. А голова ФФУ Валерій Пустовойтенко не втримався, щоб не привітати киян.

«Щиро вітаю вас з яскравою перемогою, – звернувся він до президента клубу Григорія Суркіса, головного тренера Валерія Лобановського, футболістів і всього персоналу. – Упевнений малюнок гри, вольовий настрій, прекрасні голи вселяють у болільників надію на добротний футбол за вашою участю у складі національної збірної».

Звернення було відправлене під грифом урядової телеграми – Пустовойтенко на той час згідно з рішенням Верховної Ради від 16 липня 1997 року був призначений Прем'єр-міністром країни – фактично, другою людиною в державі. Зрозуміло, що його висока оцінка мала додати гравцям «Динамо» впевненості, а заразом і відповідальності.

Матч з «Брондбю» у Копенгагені динамівці провели 13 серпня, а вже 15-го разом з кандидатами з інших клубів зібралися на тренувальній базі у Конча-Заспі для підготовки до запланованого на 20-е число поєдинку з Албанією.

Сабо викликав на збір 21 футболіста. 13 з них представляли «Динамо», п'ятеро – «Шахтар», троє – «Дніпро». І жодного легіонера, жодного футболіста з інших вітчизняних команд.

Утім, коли з'ясувалося, що у Близнюка лікарі визначили підозру на струс мозку, його в терміновому порядку мав замінити Гребенюк із запорізького «Металурга». Але й він виявився неготовим. До всього не зовсім здоровим повернувся із данської столиці Шовковський, якого добряче потріпали футболісти «Брондбю».

Щоправда, встиг швидко відновитися. А єдиним дублером динамівця став гірник Шутков, оскільки від послуг Суслова, котрий втратив місце в основі австрійського «Зальцбурга», Сабо вирішив відмовитися.

Водночас головний тренер був не проти, щоб повернутися до послуг Попова, котрий нарешті вирішив свої проблем із паховими кільцями. Однак того категорично відмовився відпускати до збірної керманич «Зеніта» Бишовець, побоюючись, щоб гравець не погіршив свій стан. Сабо навіть пригрозив своєму колишньому партнеру по київському «Динамо» розбірками у вищих інстанціях, але далі розмов справи не зрушили.

Не зовсім відновився від отриманого раніше пошкодження і Косовський. Поза грою знову залишився Скрипник. Тому Сабо вирішив задіяти Парфенова, котрий із «Чорноморця» перейшов до «Дніпра».

Разом з тим більше, ніж після п'ятирічної перерви зволив повернутися під національний прапор Гецко, який також став гравцем «Дніпра». Міг би зробити це й раніше, однак, перебуваючи в «Аланії», певний час витримував незрозумілу паузу і не відгукувався на запрошення із збірної.

Росіяни ледь не завадили участі у матчі й Андрію Шевченку. Місцевий футбольний союз відзначав 100-річчя свого футболу. З цього приводу задумав виставковий спектакль із зірками ФІФА. Запрошення до складу зірок отримав і Шевченко.

«Це знак уваги до нашого футболіста, гравця київського «Динамо», громадянина України, і тому відмовлятися від такого запрошення нелогічно», – зазначив президент столичного клубу і водночас віце-президент федерації Григорій Суркіс.

Усе б нічого, якби матч у Москві не був призначений на 18 серпня – за два дні до зустрічі з албанцями. Домовилися з його організаторами: Шевченко вийде на поле хвилин на 20, а потому відразу ж чартерним рейсом повернеться додому.

Сабо знехотя дав згоду: «Чудово розумію, що буду персонально відповідати за підсумок поєдинку. Але й відмовити Андрію в бажанні зіграти в компанії світових зірок не можу».

Шевченко відіграв 55 хвилин. Його просто ніким було замінити – зірки неохоче відгукнулися на запрошення росіян, й останні навіть змушені були позичити їм Безчастних. При цьому динамівець віддав дві гольові передачі, а ще в двох випадках, із ризиком нанесення травми, його атакували колишні земляки Онопко і Никифоров. Сабо було від чого схопитися за серце.

Албанці тим часом провели триденний збір у своїй столиці – Тирані. Бурхливі події в країні принишкли, але їхні відголоски не могли не позначитися. Національний чемпіонат закінчився з двомісячним запізненням, гравці розбрелися в сподіванні влаштуватися за кордоном. Не надто охоче реагували на запрошення Астріта Хафізі й чинні легіонери.

У підсумку наставнику довелося збирати зі світу по нитці, команда була скомплектована на швидку руку. «Серпень – не надто зручний час для зустрічі з українцями, – бідкався Хафізі. – Я практично нічого не знаю про своїх футболістів – де вони, в якій формі перебувають, хто приїде, а хто – ні».

Хафізі делікатно промовчав про те, чи обіцяли стимулювати його підопічних португальці, хоча така інформація вже гуляла в інформаційному просторі. Однак і без сторонніх стимулів албанці завжди вирізнялися впертістю і бойовитістю. От і в українській столиці трималися до 87-ї хвилини, зберігаючи свої ворота в недоторканості.

Героєм зустрічі став голкіпер Стракоша, котрий відбив з десяток небезпечних ударів у виконанні Реброва, Калитвинцева, Шевченка, Косовського. На початку другого тайму стався епізод, коли протягом однієї атаки ціль намагалися вразити Калитвинцев, Максимов і Головко, але кожного разу воротар гостей був напоготові. Ще в одному вже з порожніх воріт м'яч виніс захисник Чулку, в іншому словацький арбітр Міхел не угледів з боку когось із албанців гри рукою.



Матч наближався до завершення, наші збилися на навалу, і тоді своє вагоме слово сказав Ребров. Обманним рухом він залишив не при справах Чулку, потім розібрався з Галло і вже втрачаючи рівновагу завдав не надто ідеального удару по цілі. Стракоша, котрий був бездоганний у більш складних ситуаціях, виявився безсилим (1:0).

Цей гол став третім переможним для нападника київського «Динамо» у поточному відбірному циклі. Спершу Ребров відзначився у стартовому матчі проти Північної Ірландії. Він же приніс синьо-жовтим три очки у виїзному поєдинку з албанцями у Гранаді. А ще мініатюрний форвард киян влучно розписався у спарингу з Молдовою. Цікаво, що всі ці чотири зустрічі наші виграли з мінімальним рахунком.

«Ми розуміли, що гра буде важкою, але настільки!? – насилу перевів подих Йожеф Сабо. – Суперник діяв дуже самовіддано, а Фортуна, вірогідно, до останнього моменту нас випробовувала. Що ж, я задоволений, що це випробовування ми витримали».

Матч №39
УКРАЇНА – АЛБАНІЯ – 1:0
20.07.1997. Київ. НСК «Олімпійський». Сонячно. 21 градус. 38 000 глядачів. Відбірний матч ЧС-1998.
Арбітр – Л.Міхел (Словаччина).
Україна: Шовковський, Лужний, Зубов (Косовський, 46), Головко, Ващук, Дмитрулін (Кривенцов, 57), Максимов, Калитвинцев (к) (Гецко, 84), Гусін, Шевченко, Ребров.
Тренер – Й.Сабо.
Гол: 1:0 Ребров (87).
Попереджені: Калитвинцев, Кривенцов, Ребров – Дайю, Буші.

Фото Миколи БОЧКА.