Скрижалі. Найгірший матч команди Сабо

…Від початку обслуговувати матч плей-оф між збірними Хорватії та України у Загребі було доручено італійській бригаді арбітрів на чолі з П'єрлуїджі Колліною. Однак невдовзі доволі несподівано апеннінців замінили французи, і на поле команди вивів Ален Сарс.

Не меншою несподіванкою стала і поява у стартовому складі синьо-жовтих донеччанина Ателькіна. Принаймні, для керманича господарів Мирослава Блажевича.

Блажевич, як і більшість вітчизняних експертів, вважав, що за відсутності Шевченка, котрий пропускав гру через дискваліфікацію, Йожеф Сабо прагнутиме зміцнити захисну ланку і випустить додаткового оборонця або максимально наситить опорну зону.

Однак Сабо вирішив інакше і прогадав. Ателькін виявився не готовий до поєдинку такого рангу і практично розчинився на полі.

Розчинився і Нагорняк. Він подовгу застрявав на правому фланзі півзахисту, неохоче відходив назад і мало допомагав Дмитруліну у відборі. Хорвати ж як навмисно саме сюди й спрямували головний вектор своїх атак. Без втоми борознив брівку Ярні, на підмогу йому нерідко зміщувалися ліворуч Просинечки і Шукер.

Участь у грі Просинечки до останнього моменту перебувала під питанням. Улюбленець місцевої публіки, він після шести років виступів в Іспанії (зокрема, у «Реалі» та «Барселоні») повернувся до загребського «Динамо», яке тимчасово змінило назву на «Кроацію». Та напередодні матчу з українцями нездужав. Блажевич майже змирився з тим, що доведеться обійтися без основного диспетчера.

Проте у день гри Просинечки полегшало. Він не лише вийшов на поле, а й був одним з найкращих у складі хорватів. Через нього будувалася більшість атак картатих: тонкими, вивіреними передачами, ні на мить не перетримуючи м'яч, він раз-по-раз знаходив попереду Шукера і Влаовича, котрі наполегливо шматували оборону збірної України.

Саме Просинечки і став співавтором першого голу у ворота Шовковського вже на 11-й хвилині. Його влучний пас на голову Биличу не змогли перехопити ані Головко, ані Дмитрулін, які перебували поруч. А взагалі ледь не усі свої атакувальні спроби господарі доводили до логічного завершення – чи то загострення комбінацій, чи ударів.

  
У синьо-жовтих нічого подібного і близько не було. Єдина добротна атака за участю Гусіна і Реброва на початку поєдинку завершилася пасом в нікуди. А потім стало зовсім не до наступу. Щоправда, хорвати після того, як забили, трохи послабили віжки, але доволі швидко поставили українців на місце, коли ті позначили намір активізуватися.

Гра команди Сабо цілковито розвалилася – не вистачало свіжості, гостроти, сміливості. Самотній удар по цілі у виконанні Максимова – надто слабка втіха. А падіння Реброва не без допомоги опонента у штрафному майданчику господарів не справило враження на арбітра.

Не змінила палітри подій і поява на полі у другому таймі Михайленка і Зубова. На той час рахунок був уже 2:0. Швидконогий Влаович скористався передачею за спину Головку, вийшов сам на сам з Шовковським і без проблем вразив ціль. А після того, як Сарс не зарахував гол Максимова, забитий після пасу Скрипника, зафіксувавши порушення правил з боку Михайленка, у наших футболістів зовсім опустилися руки.

Якби хорвати забили ще бодай один гол, а шансів для цього у них було вдосталь, на перспективах збірної України можна було поставити хрест. Та балканці більше не забили, а підопічні Сабо відчайдушно опиралися до самого фінального свистка, хоча й було помітно, що сил у них майже не залишилося.

Та головне – встояли, не здригнулися. І тепер усі думки були спрямовані на 15 листопада – день, на який було призначено поєдинок у відповідь.

«Ми провели один із своїх найкращих матчів за останній час, -- не приховував задоволення Мирослав Блажевич. – Ми переважали суперника за всіма компонентами гри і заслужено перемогли. Я цілковито пишаюся своєю командою і здобутим результатом. Сподіваюся, двох м'ячів нам вистачить для виходу у фінал світової першості».

Зрозуміло, що у Йожефа Сабо настрій був геть протилежний: «Збірна Хорватії виграла справедливо, проте можу сказати, що наша команда сьогодні провела один з найгірших матчів. Навіть найгірший – за той час, що я перебуваю біля її керма. Гри з нашого боку не вийшло, браку у діях футболістів вистачило б на кілька зустрічей. Однак попереду поєдинок у Києві. Отже, ще побачимо…»



Між тим, поєдинку у Києві могло і не статися, оскільки над українською збірною несподівано нависла загроза дискваліфікації. Та навіть, якби нашій команді було зараховано технічну поразку з рахунком 0:3, відіграти таку фору у досвідчених хорватів було практично неможливо. Незважаючи на відмінну готовність динамівців, яку вони продемонстрували і в другому матчі групового турніру Ліги чемпіонів з «Барселоною» – тепер на виїзді (4:0).

Справа у тому, що за результатами допінг-проби, яку взяли після зустрічі у Загребі у дніпрянина Нагорняка (як і ще у трьох її учасників – по двох з кожної сторони), у його аналізі було виявлено заборонений препарат – бромантан.

Мовою медиків – сильнодіючий засіб, який підвищує загальний спротив організму з метою досягнення спортивного результату. З іншого боку бромантану властиві побічні ефекти, і в організмі він доволі легко виявляється шляхом лабораторного аналізу.

Отже, всі зусилля футболістів, тренерського штабу, керівництва збірної у відбірному циклі одним махом були поставлені під сумнів. Хоча Сабо напередодні особисто провів персональне опитування усіх без винятку гравців з приводу можливого вживання ними будь-яких фармакологічних засобів.

Усі промовчали, усі удали із себе чистих. А за півтори години до матчу у таборах обох команд побували представники міжнародної антидопінгової лабораторії, котрі також попередили учасників прийдешнього протистояння про вибіркову планову перевірку.

Не подіяло.

Лише коли проба дала позитивний результат, коли його буквально приперли до стінки, Нагорняк зізнався – за півгодини до гри він прийняв таблетку, яку йому рекомендував лікар «Дніпра» Левченко. Мовляв, відчув нездужання, у нього почалося запаморочення, а так хотілося зіграти у відповідальному матчі – написав Нагорняк у пояснювальній записці. От і згадав про пораду клубного лікаря, причому виключно у лікувальних цілях…

Матч №41
ХОРВАТІЯ – УКРАЇНА      2:0
29.10.1997. Загреб. Стадіон «Максимир». 10 405 глядачів. Матч плей-оф ЧС-1998.
Арбітр – Ален Сарс (Франція).
Хорватія: Ладич, Ярні, Билич, Просинечки, Шукер, Бобан (к) (Юрчич, 67), Станич (Асанович, 59), Шарич, Влаович (Цвитанович, 83), Шимич, Юрич.
Тренер – Мирослав Блажевич.
Україна: Шовковський, Дмитрулін, Скрипник, Головко, Ващук, Гусін, Максимов (к) (Гецько, 87), Нагорняк (Зубов, 59), Косовський, Ателькін (Михайленко, 54), Ребров.
Тренер – Йожеф Сабо.
Голи: 1:0 Билич (11), 2:0 Влаович (49).
Попереджені: Станич, Билич – Максимов.