Скрижалі. Платіні обрав картатих

Переможці дев'яти європейських груп кваліфікації ЧС-1998 автоматично одержали путівки на мундіаль у Францію. Команди, що посіли другі місця, мали заповнити ще п'ять вакансій. При цьому та з них, що в зустрічах із суперниками, які фінішували на першій, третій і четвертій позиціях, здобула найбільше очок, також отримувала пряму перепустку на турнір. Іншим належало провести стикові зустрічі.

Пощастило шотландцям – 13 залікових очок дозволили їм уникнути нервування плей-оф. В активі у підопічних Йожефа Сабо значилося лише вісім потрібних балів: один принесла нічия з Німеччиною (0:0), три – перемога над Португалією (2:1), а ще чотири – нічия (1:1) і виграш у вірменів (2:0).

Менший врожай був тільки в угорців (6 очок). Італія й Бельгія набрали по 12, Росія, Хорватія й Югославія – по 11, а Ірландія – стільки ж, як і ми (8).

Утім, зі змагальної точки зору це не мало жодного значення, оскільки організатори вирішили не проводити попереднього розсіювання – кожен міг зустрітися з кожним. Виняток було зроблено лише для Хорватії і Югославії – стосунки між цими країнами, зокрема, й футбольні, й надалі залишалися напруженими.

Жеребкування плей-оф відбулося у штаб-квартирі ФІФА в Цюріху вже за два дні після заключних матчів відбору – 13 жовтня. Проводили його тодішній генеральний секретар Міжнародної федерації футболу Йозеф Блаттер (президентом організації був бразилець Жоао Авеланж), голова Європейського футбольного союзу Леннарт Юханссон і співголова оргкомітету ЧС-1998 Мішель Платіні.

Йому й було доручено сформувати пари суперників.

Спершу славнозвісний француз витягнув бирку з назвою української команди, якій було присвоєно ідентифікаційний номер 2. Це означало, що матч у відповідь наша збірна проведе на власному полі. А от хто стане її опонентом, довелося чекати майже до самого закінчення процедури.

Утім, коли Бельгію було відправлено в компанію до Ірландії, сумнівів не залишилося – синьо-жовтим доведеться зустрітися з Хорватією. Жартівлива спроба Платіні перемішати в кошику єдиний шарик, що залишився, лише трохи пом'якшила напруженість моменту.

Ох, уже ця Хорватія! В пам'яті відразу ж спливли дві виїзні поразки від картатих чотирирічної з гаком (1:3) та дворічної з половиною (0:4) давнини, коли наші футболісти на фоні суперника мали вигляд хлопчиків для биття. Щоправда, була й домашня перемога в червні 1995-го (1:0), але особливого турнірного зиску вона тоді не принесла. Тепер усе було інакше…

Тон у грі балканців, як і раніше, задавали визнані майстри – Просинечки, Бобан, Ярні, Шукер, Бокшич, Билич, Асанович. Усі вони, звичайно, не помолодшали, досягли солідного за футбольними мірками віку, але порох у їхніх порохівницях ще не відсирів, відсутністю амбіцій вони не страждали, а бажання під завісу кар’єри виблиснути на світовому форумі було хоч відбавляй. Власне, це й підтвердять події літа 1998 року.

Між тим відбірний турнір склався для команди Мирослава Блажевича (а він очолював колектив з 1994 року), м’яко кажучи, не надто переконливо. У домашніх стінах хорвати не зуміли виграти ані в головних конкурентів – Греції й Данії (обидва матчі закінчилися з однаковим рахунком 1:1), ані у Словенії (3:3), яка з цим єдиним очком фінішувала останньою в групі.

А після поразки 10 вересня у Копенгагені (1:3) і зовсім опинилися на межі фіаско. Принаймні, тепер усе залежало не від них, а від греків. Але елліни вдома не впоралися з данцями (0:0), і Блажевич, нарешті, спокійно зітхнув. А коли дізнався, що суперником у плей-оф стане Україна, і зовсім повеселішав, зазначивши, що гіршого жеребу вдалося уникнути.

Однак добрий настрій поступово змінився настороженістю. Посприяли своїми виступами в Лізі чемпіонів київські динамівці, які спершу у гостях розправилися з голландським ПСВ (3:1), потім на рівних зіграли з одним з найсильніших тоді в Англії «Ньюкаслом» (2:2), а на додачу буквально розтрощили «Барселону» (3:0) з Фігу, Рівалдо, Луїсом Енріке та іншими зірками у складі.

  
Блажевич на цьому матчі у Києві побував особисто і був вражений. «Гадаю, на даний момент ваша команда – найбільш складний і незручний суперник для будь-якої збірної, що беруть участь у плей-оф, – перемінив він свою первинну думку. – Її сила не в персоналіях, а в колективній грі. Якщо відразу після жеребкування я був упевнений у своїх футболістах, то тепер статус фаворита віддаю українцям. Шанси на успіх? 60 відсотків на їхню користь…»

Погодився із тим, що наша команда на ходу, а у хлопців чудовий настрій, і Йожеф Сабо. Турбувало лише те, що до дискваліфікованих на перший, загребський матч, Калитвинцева й Шевченка доєднався Лужний, якого продовжувала мучити застаріла травма. Утім, усіх трьох, а також ще десятьох динамовців, Сабо викликав на збір до Конча-Заспи, який розпочався 24 жовтня – за п’ять днів до поєдинку в хорватській столиці.

Взагалі підготовка, як зауважив головний тренер, стартувала практично відразу після жеребкування, на якому Україну представляли сам Сабо, а також перший віце-президент ФФУ Віктор Банников і генеральний менеджер національної команди Михайло Ошемков.

Ще в Цюріху обидві сторони обмінялися необхідною інформацією, узгодили організаційні питання, а потім почалося вивчення суперника.

Уперше до табору збірної був запрошений столичний армієць Цихмейструк, за грою якого тренерський штаб спостерігав уже тривалий час, і який непогано проявив себе в останніх матчах внутрішньої першості. Нарешті вирішив свої проблеми із здоров'ям Попов. Знайшлося місце в списку 23-х і для Гецко з Ателькіним.

От тільки чи ризикне Сабо виставити в гостях двох форвардів і чи не обере суто захисний тактичний варіант? Відповідь на це запитання тривалий час висіла в повітрі. Як і на деякі інші. Приміром, чи відновилися кияни після гри з каталонцями? Чи не потрапили у стан ейфорії? І наскільки серйозними є проблеми з психологічною і функціональною готовністю гравців «Шахтаря», які перед цим поступилися італійській «Віченці» у матчі Кубка кубків (1:3).

До слова, представників донецького клубу в збірній цього разу виявилося незвично багато – шестеро. Однак на полі побували лише двоє, і жоден з них не відіграв помітної ролі: Ателькін вийшов у стартовому складі, але невдовзі по перерві був замінений, а Зубов у свою чергу замінив Нагорняка. Але й динамівцям, яких було дев’ятеро (Михайленко з'явився на заміну), у Загребі не вдалося продемонструвати найкращі якості…

Матчі збірної України у відбірному циклі ЧС-1998
31.08.1996. Північна Ірландія – УКРАЇНА – 0:1 (Ребров).
05.10.1996. УКРАЇНА – Португалія – 2:1 (Попов, Максимов).
09.11.1996. Португалія – УКРАЇНА – 1:0.
29.03.1997. Албанія – УКРАЇНА – 0:1 (Ребров).
02.04.1997. УКРАЇНА – Північна Ірландія – 2:1 (Косовський, Шевченко).
30.04.1997. Німеччина – УКРАЇНА – 2:0.
07.05.1997. УКРАЇНА – Вірменія – 1:1 (Шевченко).
07.06.1997. УКРАЇНА – Німеччина – 0:0.
20.08.1997. УКРАЇНА – Албанія – 1:0 (Ребров).
11.10.1997. Вірменія – УКРАЇНА – 0:2 (Шевченко, Максимов).

Турнірна таблиця. 9-та європейська група

N	Команда	І	В	Н	П	М	О
1	Німеччина	10	6	4	0	23-9	22
2	УКРАЇНА	10	6	2	2	10-6	20
3	Португалія	10	5	4	1	12-4	19
4	Вірменія	10	1	5	4	8-17	8
5	П.Ірландія	10	1	4	5	6-10	7
6	Албанія	10	1	1	8	7-20	4