Скрижалі. Витиснули з піренейців перемогу

…Якщо біля керма національної команди позиції Сабо після виграшу в стартовому поєдинку у Белфасті (1:0) помітно зміцніли і вже ніхто не наважувався пліткувати, що його ось-ось посуне Буряк, то в київському «Динамо» Йожефа Йожефовича продовжували переслідувати прикрості.

Перейшовши з кваліфікації Ліги чемпіонів до Кубку УЄФА, біло-сині знову осоромилися, нічого не зумівши протиставити закутному швейцарському «Ксамаксу» (0:0 та 1:2). Європейський сезон на цьому для них скінчився.

Шкутильгала команда і на внутрішній арені. Зокрема, в Полтаві поступилася «Ворсклі», яка під керівництвом Віктора Пожечевського тільки-но дебютувала у вищій лізі (3:4). До того ж відзначилася неспортивною поведінкою – чотири попередження та два вилучення. Зрозуміло, що атмосфера в колективі залишала бажати кращого. І налагодити її було доручено тому, хто і створив.

Рішенням керівництва клубу Сабо на три місяці були надані такі повноваження, про які, напевне, не мріяв жоден тренер світу. Аж до можливості відрахувати з команди будь-якого футболіста чи представника обслуговуючого персоналу. Не кажучи вже про право застосовувати дисциплінарні та фінансові санкції без узгодження з президентом.

Натомість «Динамо» після закінчення терміну мало постати перед уболівальниками колективом із здоровим мікрокліматом і добре відлагодженою грою.

Водночас Григорій Суркіс в інтерв'ю одній з телевізійних програм недвозначно натякнув, що дні Сабо в команді добігають кінця, і вже незабаром її очолить новий наставник: «Динамо» потрібен тренер з іменем і заслугами, якому нема потреби щось комусь доводити. Пошуками такого фахівця ми наразі й займаємося».

Мало хто сумнівався, що мова йде про Валерія Лобановського.

Мало хто сумнівався і в тому, що домашній поєдинок з Португалією в рамках відбору до світової першості стане лакмусовим папірцем для нашої збірної.

«Перемога в Белфасті над Північною Ірландією показала, що ми на правильному шляху, – розмірковував помічник Сабо Леонід Буряк. – У хлопців з'явилася мотивація, в очах запалав вогник. Тепер наближається справжня перевірка сил. Поступитися в рідних стінах ми не маємо права».

Водночас Буряк погодився, що й нічия з піренейцями буде непоганим результатом. Надто вже переконливий вигляд мала дружина Артура Жоржі – того самого, який 1987 року на чолі «Порту» виграв Кубок чемпіонів, у півфіналі пройшовши київське «Динамо» Лобановського.

Судіть самі: Фігу, Фернандо Коуту і Вітор Байя були обличчям «Барселони», Секретаріу привернув увагу «Реала», Руй Кошта виблискував у «Фіорентині», Пауло Соуза – у дортмундській «Боруссії». А були ще Руй Барруш, Жоао Пінту Вієйра, Жоржі Кадете, Сержіо Консейсао – що не ім'я, то зі знаком якості.

Однак у стартовому матчі кваліфікації в Єревані португальці несподівано обмежилися нічиєю з вірменами (0:0).

«Чесно зізнаюсь: наші хлопці недооцінили суперника, – виправдовувався помічник Жоржі, його колишній партнер по «Бенфіці» Жозе Агуаш. – А коли схаменулися, все зіпсувало вилучення Барруша. Але повірте – в Києві нічого подібного не станеться. До України ми їдемо максимально відмобілізованими».

  
До нашої столиці піренейці прибули за дві доби до поєдинку. І першого ж вечора провели інтенсивне тренування на армійському стадіоні, що на колишньому Повітрофлотському проспекті.

Тут із Жоржі сталася прикрість: прямуючи до роздягальні, він послизнувся, впав і ледь не зламав ногу. Та обійшлося, і вже за годину наставник португальців давав прес-конференцію у готелі «Салют», де розмістилася делегація гостей.

Жоржі насамперед оприлюдив стартовий склад своєї команди: «Мені нічого приховувати. Ми приїхали перемагати. Єреванське непорозуміння не повинне повторитися».

Однак нарікнув, що через пошкодження не зможе скористатися послугами відразу п'яти виконавців, а Барруш дискваліфікований. Отже, в нападі у нього залишилося лише двоє – Жоао Пінту і Са Пінту. Втім, погодився, що середня лінія його команди настільки потужна, що присутність форвардів не обов'язкова.

Недорахувався кількох важливих гравців і Сабо. Травмувалися Парфенов і Лучкевич. Недобре почувався Калитвинцев. Пошкодив гомілкостоп Леоненко. А Орбу намагався виторгувати собі можливість прибути до Конча-Заспи пізніже за інших, оскільки мав зіграти за «Ротор». Коли ж йому було відмовлено, вирішив узагалі не приїздити.

Тренери змушені були звернутися до послуг Коновальчука з «Кременя» та Дудника, який на той час захищав кольори «Карпат». З молодіжної збірної до головної терміново були переведені Зубов з «Шахтаря» і Єсін з «Таврії», котрі, замінивши один одного протягом матчу, дебютували в національній команді.

Нарешті, місце у воротах Сабо цього разу довірив Суслову. І не прогадав. Голкіпер «Чорноморця» провів, без перебільшення, видатний поєдинок, неодноразово рятуючи свою команду від неминучих, здавалося, голів.

А відкрив рахунок уже на 4-й хвилині Попов. Португальці й оком не змигнули, як Зубов промчав правим флангом і завдав удару. М'яч доторкнувся до когось із захисників гостей, дещо змінив напрямок польоту, дезорієнтував Вітора Байю і, вдарившись об газон, знайшов Попова, котрий головою спрямував його в сітку.

Після цього Португалія й заграла. А тут ще й Жоржі вже на 16-й хвилині випустив проти повільного Дмитруліна вибухового, реактивного Фолью, котрий своїми стрімкими ривками буквально розривав правий фланг оборони синьо-жовтих, а небезпечними прострілами створював моменти партнерам. Якщо ж додати, що в середині поля завертіли карусель Фігу та Руй Кошта, то можна було лише поспівчувати Суслову. Однак наш голкіпер у цей доволі прохолодний суботній вечір тягнув усе. Час неминуче спливав, а португальці так і залишалися з нулем забитих м'ячів.

Аж нарешті на 83-й хвилині Жоао Пінту взяв ініціативу на себе і влучним гострим ударом у самісінький кут розчаклував ворота збірної України. Грати залишалося небагато, і нічия цілком влаштовувала нашу команду. Хоча гості після забитого голу швиденько принесли м'яч до центрального кола і запропонували українцям якнайшвидше відновити гру.



Синьо-жовті й не затягували час. Розіграли м'яч, втратили його, відібрали, знову втратили. Португальці стали ще більше поспішати, метушитися, і пропустили фланговий пас Лужного на Гусейнова, котрий самотньо маячив попереду.
 
Вигравши боротьбу у суперника, одесит побачив набігаючого Максимова. М'яч ідеально ліг на ногу півзахиснику, котрий у цьому матчі виконував функції капітана, і той вклав в удар залишки сил.

Удар вийшов на диво. М’яч затріпотів у дев’ятці, стрибка Вітора Байї не вистачило, щоб дотягнутися до павутиння, а Максимова охопили такі емоції, що він здерся на металеву огорожу «Олімпійського», яка в ті роки оперізувала центральне ядро споруди, і так почав трусити її, що ледь не завалив!

«Якщо до початку відбірного циклу фаворитами нашої групи вважалися ми та німці, то тепер з упевненістю можу долучити до них і збірну України, – визнав Артур Жоржі. – Наше становище погіршилося, але втрачено далеко не все».

«Для нас це була ключова гра, – у свою чергу зазначив Леонід Буряк. – Про силу суперника ми знали не з чуток, тому налаштовувалися на повну самовіддачу. І добре, що все добре закінчилося».

З шістьма очками після двох матчів збірна України очолила турнірну таблицю 9-ї відбірної групи європейської зони. Двома балами розжилися вірмени, які відстояли нічию в Белфасті (1:1). Лише один значився в активі португальців. А бундестім тільки збирався ставати до боротьби…

Матч №31
УКРАЇНА – ПОРТУГАЛІЯ – 2:1
05.10.1996. Київ. НСК «Олімпійський». 12 градусів. 51 385 глядачів. Відбірний матч ЧС-1998.
Арбітр – К.М.Нільсен (Данія).
Україна: Суслов, Дмитрулін, Скрипник, Головко, Ващук, Попов, Максимов (к), Зубов (Єсін, 56), Косовський, Кривенцов (Лужний, 67), Ребров (Гусейнов, 76).
Тренер – Й.Сабо.
Португалія: Вітор Байя (к), Секретаріу, Руй Жоржі (Фолья, 16), Осеану (Пауло Бенту, 64), Фернандо Коуту, Хелдер, Фігу, Жоао Пінту Вієйра, Са Пінту (Пауло Алвеш, 64), Руй Кошта, Пауліньо Сантуш.
Тренер – А.Жоржі.
Голи: 1:0 Попов (4), 1:1 Жоао Пінту (83), 2:1 Максимов (88).
Попереджені: Зубов, Ващук, Суслов, Максимов – Пауліньо Сантуш.