Скрижалі. Жеребкування в Ахені вказало на Словенію

13 жовтня 1999 року у німецькому місті Ахен, розташованому безпосередньо біля кордону з Бельгією й Нідерландами, відбулося жеребкування плей-оф Євро-2000.

У зведеній таблиці команд, що зайняли у відбірних групах другі місця, збірна України опинилася п'ятою. Попереду були Португалія (вона й отримала пряму перепустку у фінальний турнір), Туреччина, Шотландія та Данія, позаду – Ірландія, Ізраїль, Англія і Словенія.

Однак жодних преференцій кращі з цієї компанії за кількістю залікових очок не отримали, як не враховувався і рейтинг у світовій табелі про ранги, у якому синьо-жовті піднялися на небачену досі для себе 23-ю позицію.

УЄФА вирішила не проводити розсіювання, а визначити пари наосліп.

«Мені однаково, з ким зустрічатися, – бадьоро заявив керманич нашої команди Йожеф Сабо. – Хоча, безперечно, Англія – це одне, а Словенія – зовсім інше. Та й узагалі британські команди, а також Ірландія, сповідують свій футбол, Туреччина – свій, а словенці – не схожий на жоден інший».

Отримати у суперники словенців мріяла і решта учасників стикових матчів. Збірна колишньої югославської республіки, далеко не найфутбольнішої, вважалася явним аутсайдером: набрала лише сім залікових балів (Україна, до слова, – 10), груповий турнір закінчила з негативною різницею м'ячів (12–14), а у рейтингу ФІФА посідала аж 52-й рядок.

  
Щоправда, гольовий баланс підопічним Сречко Катанеця зіпсували дві крупні поразки від Норвегії (0:4) та Греції (0:3), коли своє завдання вони вже виконали – випередили еллінів, а наздогнати скандинавів не було шансів. Разом із тим фахівці відзначали простоту, строгість і організованість у діях команди.

«Словенці завжди вважалися хорошими гірськолижниками, але можна було на пальцях перерахувати футболістів цієї маленької країни, рівних за класом Бранко Облаку, – відзначав авторитетний у ті роки журнал World Soccer. – Однак останнім часом місцеві гравці стали усе частіше потрапляти до сфери інтересів міцних європейських клубів. Якщо говорити про їхню ментальність, вона схожа на німецьку: працювати, працювати і ще раз працювати».  

Що являла собою збірна Словенії, наша команда знала не з чуток. Принаймні – Лужний, Головко і Гусін, котрі раніше перетиналися з балканцями у кваліфікації Євро-1996. Тоді на власному полі синьо-жовті розійшлися з опонентом миром (0:0), а у гостях поступилися (2:3). Серед підопічних Катанеця досвід тих зустрічей мали Миланич, Чех, Новак, Удович, Галич і Захович.

Останній доріс до рівня зірки континентального масштабу і міг би, мабуть, затьмарити славу згадуваного Облака – найкращого футболіста в історії нації, учасника ЧС-1974, де його було включено у символічну збірну, півзахисника «Шальке» і «Баварії». Однак свій клас Златко не завжди підкріплював віддачею, цілковитою викладкою на полі. От і опинився не у якомусь з грандів, а у грецькому «Олімпіакосі».

Водночас з 12-ти забитих словенцями м’ячів в останньому відборі вісім були в активі Заховича. Один влучний удар вдався 22-річному Міленко Ачимовичу – етнічному сербу, котрий народився у Любляні, але захищав кольори бєлградської «Црвени Звезди». Ачимович вважався найталановитішим із молодих футболістів країни.

Не був обділений міжнародною повагою й 36-річний Сречко Катанець, котрий лише нещодавно завершив ігрову кар'єру, а свого часу виступав зокрема за «Штутгарт», з яким дістався фіналу Кубка УЄФА, та «Сампдорію» – з генуезцями 1991 року став чемпіоном Італії. До слова, разом із нашим Олексієм Михайличенком…

Сречко КАТАНЕЦЬ 

«Це добре, що перший матч нам випало провести у гостях, жереб був до нас прихильний, – відзначав перед візитом до словенської столиці Йожеф Сабо. – Необхідну інформацію про суперника маємо. Важливо нею правильно скористатися і головне – підійти до вирішальних поєдинків у всеозброєнні».

«На стадії плей-оф зручних суперників немає і не може бути, – водночас застеріг голова комітету ФФУ з роботи зі збірними Олег Базилевич. – І стверджувати, що Словенія напевне слабкіша за Англію, не став би. Поважати рівною мірою потрібно всіх. А вдалим виявився жереб чи ні, стане відомо лише після завершення стикових матчів. Коли проб'ємося до фіналу, тоді й радітимемо».

«Нехай більшість вважає українців фаворитами, але вони ще повинні довести це на полі, – цілком спокійно відреагував на жеребкування Катанець. – На папері усі рівні. Тому наша доля – в наших руках».

«У нас іще ніколи не було такої мотивації, як зараз, і ми просто зобов’язані використати свій шанс, – вторив наставнику Захович. – Особисто я зроблю усе від мене залежне, щоб здолати супротивника. Принаймні, у Любляні ми будемо атакувати і обов'язково виграємо».

…Збірна України підготовку до виїзного поєдинку, призначеного на 13 листопада, розпочала за п’ять днів до нього. На прес-конференції перед вильотом до Любляни Володимир Веремєєв повідомив, що право виступати за нашу команду офіційно отримали колишні росіяни Серебренников і Яшкін, котрі приєдналися до свого земляка Кормильцева.

Утім, тренерський штаб поки не став їх викликати. Натомість уперше запрошення отримав інший динамівець Сергій Федоров. Після двох із половиною років забуття повернувся під прапори збірної Парфенов, котрий захищав на той час кольори московського «Спартака». Дмитро мав стати альтернативою Лужному, який прибув до Конча-Заспи з пошкодженням.

Ще довше, з квітня 1993 року, не залучався до головної команди харків'янин Сергій Кандауров. Уродженець Курської області, один із найбільш яскравих вихованців «Металіста», він у ранньому віці поїхав за кордон – до Ізраїлю, а тепер опинився у лісабонській «Бенфіці», де знову нагадав про себе.

Таким чином, кількість запрошених на збір легіонерів уперше сягнула шести – Лужний, Шевченко, Максимов, Кандауров, Парфенов та Скаченко, котрий поповнив лави французького «Меца». Кому з них Сабо довірить 13 листопада місце у складі, мало вирішитися вже у Любляні…

Матчі збірної України у кваліфікації Євро-2000 (4-а відбірна група):
УКРАЇНА – Росія – 3:2 (Попов, Скаченко, Ребров).
Андорра – УКРАЇНА – 0:2 (Косовський, Ребров).
УКРАЇНА – Вірменія – 2:0 (Скаченко, Гусін).
Франція – УКРАЇНА – 0:0.
УКРАЇНА – Ісландія – 1:1 (Ващук).
УКРАЇНА – Андорра – 4:0 (Попов, Ребров, Дмитрулін, Гусін).
Вірменія – УКРАЇНА – 0:0.
УКРАЇНА – Франція – 0:0.
Ісландія – УКРАЇНА – 0:1 (Ребров).
Росія – УКРАЇНА – 1:1 (Шевченко).

Підсумкова таблиця групи:

N	Команда	І	В	Н	П	М	О
1	ФРАНЦІЯ	10	6	3	1	17-10	21
2	УКРАЇНА	10	5	5	0	14-4	20
3	РОСІЯ	10	6	1	3	22-12	19
4	ІСЛАНДІЯ	10	4	3	3	12-7	15
5	ВІРМЕНІЯ	10	2	2	6	8-15	8
6	АНДОРРА	10	0	0	10	3-28	0