Скрижалі. Перемоги з кавказьким присмаком

Французи після перемоги над Андоррою (теж 2:0) перебували неподалік. А зухвала й огидна Росія учергове сконфузилася – цього разу у Рейк'явіку в матчі з ісландцями (0:1)…

Три очки у домашній зустрічі з кавказцями знову далися підопічним Йожефа Сабо непросто. Знову, як і в минулій кваліфікації, бездоганно відіграв їхній воротар Березовський. Знову вірмени були заряджені, діяли жорстко і агресивно. Скаченку лише з четвертої спроби у середині першого тайму вдалося відкрити рахунок, який тримався майже до кінця другого.

Біля керма команди гостей уже не було харизматичного Хорена Оганесяна – його змінив не такий відомий Сурен Барсегян. Але амбіцій від цього у чергових горців не поменшало. Принаймні, ще в бориспільському аеропорту Барсегян зазначив, що його хлопці приїхали до Києва пошарпати господарям нерви.

І сам подав приклад, влаштувавши скандал: йому, бачите, здалося, що українські прикордонники і митники надто прискіпливо виконують свої обов'язки. А потім влаштував істерику, коли вірменам було відмовлено у проведенні позапланового тренування на «Олімпійському».

Барсегян не став винаходити велосипед і зробив ставку на чіпку гру в обороні. Та й награний попередником склад тасувати не наважився. В основну обойму повернув лише нападника Шахгельдяна з «Лозанни». А Сукіасян відновився після важкої травми. Водночас через дискваліфікацію пропускав матч із синьо-жовтими Саркісян.

Склад збірної України теж не зазнав істотних змін. Його кістяк, як і раніше, складали динамівці, дев'ятеро з яких вийшли на поле у старті, розбавленому донеччанином Поповим і Скаченком з московського «Торпедо».



Вірмени більшість часу доволі впевнено відбивалися, не нехтуючи при тушінні пожеж біля своїх воріт прийомами на межі фолу, однак до критичної ситуацію не доводили – приводів для небезпечних штрафних, а тим паче – пенальті, не давали. Хоча Шевченка і Реброва тримали щільно.

Згадалися слова одного з помічників Сабо – Леоніда Буряка, які він сказав перед матчем: «Недооцінювати вірменів ні в якому разі не можна. Вони у минулому циклі висмоктали у нас чимало крові. Наші хлопці про це добре пам’ятають».

Гол Скаченка, котрий після передачі Лужного підрізав м’яч у сітку, здавалося, збив фарт Березовському, який на останньому рубежі чітко підчищав огріхи партнерів. Проте закріпити успіх українцям тривалий час не вдавалося. Більше того, по перерві кавказці осміліли й почали гостро огризатися. І якби Єсаян на 76-й хвилині скористався своїм моментом, усе могло скінчитися сумно.

Та виручив Шовковський. А згодом помилки припустився Овсепян, і Гусін суперників не вибачив – 2:0…

Поєдинок з Вірменією став лише п'ятим 1998 року (менше синьо-жовті провели тільки у дебютному сезоні-1992 – чотири). І останнім. А наступний був призначений уже на 27 березня року, що мав настати. І це був виїзний матч з дійсними чемпіонами світу – французами.

У контексті підготовки до нього спаринг з грузинами у Тбілісі, який виник за тиждень до візиту у Сен-Дені, за будь-яких інших обставин мав би визначальне значення. Але не в ситуації, що склалася. А саме: за три дні до нього київські динамівці провели другий чвертьфінальний матч Ліги чемпіонів, здобувши феноменальну перемогу над «Реалом» (2:0).

Звісно, Йожеф Сабо не ризикнув перенавантажувати гравців провідного клубу – у стартовому складі української збірної на поле стадіону імені Бориса Пайчадзе вийшло лише троє киян, а ще четверо з'явилися на заміну. При цьому Лужний і Шевченко взагалі залишилися у запасі, а Ребров і Косовський навіть не полетіли до грузинської столиці.

Лужний, до слова, ледь не став легіонером – він встиг підписати попередню угоду з «Бенфікою», однак португальський клуб виявися неплатоспроможним, і вона була анульована. У свою чергу «Ліверпуль» цікавився Головком, а Шевченка на повен голос сватали у «Мілан». Однак поки єдиним динамівцем, котрий вирушив за кордон, був Калитвинцев, що опинився у турецькому «Трабзонспорі».

Дебютував у збірній захисник Кирюхін. Після чотирирічної перерви був викликаний Мізін, котрий тепер представляв «Карпати». Знайшлося місце й для Нагорняка, термін дискваліфікації якого був удвічі скорочений і який, як і Микитин, став гравцем «Шахтаря».



Матч із грузинами пройшов за переваги господарів, однак діяли вони повільно, подовгу вовтузилися з м'ячем і скористатися перевагою не зуміли, покладаючись в атаці переважно на індивідуальні якості Деметрадзе.

У свою чергу синьо-жовті намагалися грати комбінаційно, активно підключали фланги і ще до перерви двічі могли забити: у Нагорняка спершу не вийшов удар після передачі Микитина, а у другому випадку він трохи не встиг на добивання після потужного пострілу Попова.

Нагорняк мав шанс відкрити рахунок і по перерві. Однак відзначився Коновалов – його удар по центру був такий підступний, що голкіпер господарів Гришикашвілі не лише не втримав м'яч у руках, а навіть підштовхнув його у ворота.

Перемога над грузинами (1:0) стала для збірної України п'ятою поспіль – ніколи раніше такої виграшної серії у нашої команди не траплялося. А попереду маячив матч з Францією у Сен-Дені…

Матч №47
УКРАЇНА – ВІРМЕНІЯ 2:0
14.10.1998. Київ. НСК «Олімпійський». 14 850 глядачів. Відбірний матч Євро-2000.
Арбітр – Марсель Ліке (Румунія).
Україна: Шовковський, Лужний (к), Дмитрулін, Головко, Ващук, Попов (Максимов, 75), Скаченко (Ковальов, 59), Гусін, Косовський, Шевченко (Кривенцов, 78), Ребров.
Тренер – Йожеф Сабо.
Вірменія: Березовський, Сукіасян, Хачатрян (к), Овсепян, Крбашян (Т.Оганесян, 83), Варданян, Арт.Петросян, Адамян, Ассадурян (Єсаян, 71), Шахгельдян, Мікаелян (Авалян, 65).
Тренер – Сурен Барсегян.
Голи: 1:0 Скаченко (31), 2:0 Гусін (80).
Попереджені: Овсепян, Сукіасян.

Фото Миколи БОЧКА

***

Збірна України у 1998 році

Проведено 5 матчів (4 перемоги, 1 поразка, м'ячі 12 – 4.
Найбільшу кількість матчів (по 5) провели: Владислав Ващук, Олександр Головко, Андрій Гусін, Сергій Ребров, Андрій Шевченко, Олександр Шовковський (усі – «Динамо»).
Кращий бомбардир – Сергій Ребров (4 голи).
Загальний баланс (1992 – 1998): 47 матчів (20 перемог, 10 нічиїх, 17 поразок, м'ячі 60 – 56).
Найбільшу кількість матчів за історію (1992 – 1998) провели: 25 – Олег Лужний («Динамо»), 24 – Олександр Головко («Таврія», «Динамо»), Сергій Ребров («Шахтар», «Динамо»), 23 – Сергій Беженар («Дніпро», «Динамо»), Сергій Попов («Шахтар», «Зеніт»).
Найкращі бомбардири: 8 м'ячів – Тімерлан Гусейнов («Чорноморець»), Сергій Ребров («Динамо»), 6 – Віктор Леоненко, Андрій Шевченко (обидва – «Динамо»).

***

Матч №48
ГРУЗІЯ – УКРАЇНА   0:1
20.03.1999. Тбілісі. Стадіон «Борис Пайчадзе». 27 500 глядачів. Товариський матч.
Арбітр – Славік Казарян (Вірменія).
Грузія: Гришикашвілі, Каладзе, Таркнішвілі, Балашвілі, Церетелі, Д.Джанашія (Алексідзе, 26), Немсадзе (к) (Гахокідзе, 76), Чхаїдзе, Кобіашвілі, Деметрадзе, Поцхверія (Ашветія, 54).
Тренер – Володимир Гуцаєв.
Україна: Воробйов (Шовковсьий, 46), Кирюхін, Микитин, Головко (Ващук, 46), Коваль, Попов, Кардаш (Коновалов, 46), Скаченко (Мізін, 80), Калитвинцев (к) (Гусін, 46), Ковальов, Нагорняк (Цихмейструк, 75).
Тренер – Йожеф Сабо.
Гол: 0:1 Коновалов (78).
Попереджений: Ващук.