Скрижалі. Бартез зреагував колінями

…Відразу після завершення тріумфального домашнього ЧС-1998 наставник Ле Бле Еме Жаке залишив посаду головного тренера, а на місце, що звільнилося, рекомендував свого помічника Роже Лемера. У 1960-ті роки – провідного захисника «Седана», котрий пізніше нічим не запам'ятався, виступаючи за «Нант», «Нансі» та «Ланс».

Не надто авторитетним Лемер був у болільницькому середовищі і як тренер: жодних заслуг за ним не водилося, а нічиї у товариському матчі з Австрією (2:2) і особливо з Ісландією (0:0) на старті кваліфікації Євро-2000 поставили до нього безліч запитань.

Відповідь було знайдено швидко. Осіння виїзна перемога над Росією (3:2) і лютневий виграш у спарингу з англійцями (2:0) за доволі переконливої гри примусили критиків притримати язики.

Проте позиції Лемера залишалися не надто міцними. І щоб уникнути несподіванок у найближчому поєдинку із синьо-жовтими, він вирядився до Тбілісі, аби на власні очі поспостерігати за діями підопічних Йожефа Сабо у товариській зустрічі з грузинами.

Нічого особливого наставник французів у ній не побачив: українці зіграли напіврезервним складом, більшості динамівцям, котрі, як і раніше, складали кістяк колективу, було надано режим помірності.

Однак у Лемера вже склалася думка про збірну України: «Це дуже сильна, збалансована команда. У її лавах є кілька гравців височезного класу, а нападники Шевченко і Ребров, безперечно, належать до еліти європейського футболу.

  
Аби здолати такого супротивника, треба спробувати використати його нечисленні слабкі місця. І насамперед – діяти на максимальних швидкостях, жорстко й енергійно».

З іншого боку, керманич Ле Бле наперед намагався виправдатися, зауваживши, що від збоїв і невдач не застрахований жоден колектив. А стосовно власне французької команди, додав, що вона колосально втомлена після світової першості.
 
І навіть не став зарікатися від поразки: «До фінального турніру Євро-2000 можна потрапити і з другого місця».

  
Про всяк випадок вирішив підстрахуватися й капітан команди Дід'є Дешам, посилаючись на травму свого лідера Зінедіна Зідана, якої той зазнав у складі «Ювентуса» в одному з матчів Ліги чемпіонів: «Без Зінедіна наша атака матиме сиротливий вигляд, втратить частку гостроти і винахідливості. Сама його присутність на полі надає нам перевагу над суперниками. Зідан самотужки у будь-який момент здатен повернути гру у потрібне русло».

Разом з тим склад французької збірної у порівнянні з мундіалем практично не змінився. Зірок у ньому вистачало з лихвою – Бартез, Тюрам, Петі, Блан, Дешам, Зідан, Десайї, Пірес, Анрі. А останнім часом щосили розігрався 20-річний форвард мадридського «Реала» Ніколя Анелька – до слова, автор обох м'ячів у ворота англійців.

Не дивно, що популярний телевізійний канал Євроспорт, який у ті роки спеціалізувався також на футболі, виніс матч Франція – Україна як титульний у відбірному турі і запланував його трансляцію наживо.

  
Синьо-жовті, повернувшись з Тбілісі, інтенсивно готувалися до зустрічі з чемпіонами світу у Конча-Заспі. А Йожеф Сабо дав прес-конференцію, на якій підкреслив: «Якщо у французів і спостерігався певний спад, то він уже у минулому. Особливо хочу відзначити організацію колективних дій у команді Лемера. Але й ми не ликом шиті».

До Парижу українська збірна прибула опівдні напередодні поєдинку і розмістилася в одному з передмість французької столиці – у десяти хвилинах їзди від арени «Стад де Франс». Хворих і травмованих серед основних виконавців не спостерігалося, кожен був готовий вийти на поле.

Бентежило лише те, що після трансферу у турецький «Трабзонспор» не в найкращому функціональному стані перебував Калитвинцев, а замість Косовського Сабо віддав перевагу Ковальову.

Обидва тренери побудували гру у нападі за однаковою тактичною схемою. У господарів на вістрі Анелька, трохи глибше і з напівфлангів його підтримували Дюгаррі та Пірес, а Джоркаеффу за відсутності Зідана було доручено роль плеймейкера.

  
У нас уперед був висунутий Скаченко. Шевченко і Ребров розправляли крила атаки з позицій інсайдів, а функції зв'язкового несподівано були відведені Гусіну. Водночас Ковальов і Попов тяжіли до захисної роботи, а Головко персонально відповідав за Анелька.

Однак перша серйозна загроза воротам Шовковського виникла після підключення центрального оборонця Блана, якого чудовим пасом зі штрафного знайшов Петі. Сабо знав про підключення цього центрбека, попереджав про них усю команду, а при стандартах призначив відповідального – Скаченка. Довелося нагадати.

Утім, у подальшому активність господарів була зосереджена на флангах, а вже звідти вони спрямовували м'яч у центральну зону, де агресивно й небезпечно діяли Джоркаефф та Анелька. До перерви у французів назбиралося з п'ять хороших моментів, однак жодного реалізувати не вдалося. Навіть коли Анелька бив, здавалося, напевно – упритул, Шовковський зреагував.

  
Українці відповідали не так загрозливо, два епізоди за участю Скаченка можна було назвати напівгольовими, однак у другому таймі картина на полі змінилася. Гра стала не просто рівною, а з певною перевагою синьо-жовтих.

Чудовий момент мав Гусін, з появою Косовського запрацював лівий фланг. А найбільш реальний шанс вирішити долю поєдинку втратив Шевченко.
Вийшовши сам на сам з Бартезом, він чи то свідомо, чи в нього так вийшло, пробив голкіперу між ніг – здавалося, м'яч ось-ось затріпотить у сітці. Але досвідчений вартовий воріт, до якого вже прицінювався «Манчестер Юнайтед», в останній момент миттєво звів коліна разом, і загрозу було відведено.

Це був кульмінаційний момент матчу!



«З точки зору стратегії, ми повинні були атакувати, що й робили у першому таймі. Але у другому трохи підсіли. Однак у цілому підсумок поєдинку закономірний. Україна здобула важливе очко, проте те ж саме можу сказати і про нашу команду», -- підбив підсумок зустрічі Роже Лемер.

Задоволений був і Йожеф Сабо: «Не забувайте, що ми протистояли чемпіонам світу. Матч показав, що у нас є колектив, здатний вирішувати серйозні завдання. Знаючи силу французів, ми обрали таку тактику, яка дозволила позбавити суперника простору у середині поля. Отже, поставлену задачу хлопці виконали».

Матч №49
ФРАНЦІЯ – УКРАЇНА 0:0
27.03.1999. Сен-Дені. «Стад де Франс». 78 519 глядачів. Відбірний матч Євро-2000.
Арбітр – Гюнтер Бенке (Австрія).
Франція: Бартез, Тюрам, Лізаразю, Петі (Богоссян, 78), Блан, Джоркаефф, Дешам (к), Десайї, Анелька, Пірес (Дорасо, 84), Дюгаррі (Вільтор, 69).
Тренер – Роже Лемер.
Україна: Шовковський, Лужний (к), Микитин, Головко, Ващук, Гусін (Скрипник, 86), Попов, Ковальов (Косовський, 55), Скаченко (Максимов, 69), Шевченко, Ребров.
Тренер – Йожеф Сабо.
Попереджені: Микитин, Гусін.