Скрижалі. Обмінялися повагою один до одного

Чемпіони світу прибули до Києва з метою не послизнутися на слизькому – принаймні, приблизно так висловився їхній керманич Роже Лемер. І неначе забув про обіцянку порадувати уболівальників перемогою, про яку говорив нещодавно.

Тепер тональність його слів була дещо іншою: «Насамперед нам треба дуже надійно зіграти в обороні. Навіть нападникам доведеться виконувати певну частку чорнової роботи. Тому що атака суперника дуже небезпечна. Головне – не програти».

При цьому до складу Ле Бле повернувся Зінедін Зідан. Щоправда, після перенесеної травми і операції на коліні, яка залишала його поза грою протягом шести місяців, лідер гостей оптимальних кондицій ще не набрав. Також турбував Лемера і не найкращий стан Дешама, Джоркаеффа і Анелька.

  
Проте один з помічників Сабо – Володимир Веремєєв був упевнений: «Слабких місць у французів просто немає. Іншими словами – відшукати у них слабину і скористатися нею не уявляється можливим. Інша справа, що жодна з команд не застрахована від помилок окремих виконавців. Знайти їх і отримати зиск – наше завдання».

Себто, диспозиції сторін було озвучено, а гра лише підтвердила їхню слушність. Гості пильну увагу приділили Шевченку і Реброву, щільно діяли у центральній зоні, намагалися підключати фланги. Наші відповідали своїми фланговими випадами, перекривали супернику кисень у середині поля і чекали від нього помилок.

Зав'язалася складна тактична боротьба практично без гольових моментів. Навряд чи таким можна назвати удар Максимова у руки Бартезу після помарки Десайї. Трохи більш небезпечним був шанс у Джоркаеффа, та його в останній момент нейтралізував Лужний. А найбільше запам'ятався постріл Шевченка зі штрафного – м'яч просвистів у сантиметрах від штанги.

  
Практично нічого не змінилося на полі і по перерві. Небезпеку приховували хіба що зрізка у виконанні Головка, екстравагантна витівка Бертеза, котрий ледь не закинув м'яч у власні ворота, та різана подача Косовського, відгукнутися на яку, втім, не встиг Шевченко.

У цілому французи трималися більш солідно, організовано, аніж синьо-жовті. А ближче до кінця поєдинку заходилися спробувати схилити шальки терезів на свою користь. Однак підопічним Сабо завдяки самовідданості й працездатності вдалося упоратися з цим сплеском активності гостей і зберегти цілком гідні 0:0.



«За рівнем майстерності чемпіони світу, звісно, переважають наших хлопців, однак за рахунок уміло побудованої гри, тактичної дисципліни команди нам вдалося добитися сприятливого результату. Поєдинок вийшов цікавим, хоча моментів для взяття воріт було небагато – суперники дбали передусім про те, щоб не пропустити», – підбив підсумок зустрічі Володимир Веремєєв.

Не приховував задоволення й Роже Лемер: «Нам вдалося позбавити господарів головного козиря – небезпечних атак. Ми добре підготувалися до гри і виявили високу пильність. Мені ні в чому докоряти підопічних. Певно, лише моменти треба реалізовувати більш продуктивно. Щоправда, було їх зовсім замало».

Фото – Олександр ЗАДІРАКА

Матч №54
УКРАЇНА – ФРАНЦІЯ 0:0
04.09.1999. Київ. НСК «Олімпійський». 78 000 глядачів. Відбірний матч Євро-2000.
Арбітр – Х’ю Даллас (Шотландія).
Україна: Шовковський, Лужний (к), Попов, Головко, Ващук, Дмитрулін (Микитин, 46), Гусін (Цихмейструк, 81), Максимов (Коновалов, 67), Косовський, Шевченко, Ребров.
Тренер – Йожеф Сабо.
Франція: Бартез, Тюрам, Лізаразю, Вієйра, Блан, Джоркаефф (Пірес, 68), Дешам (к), Десайї, Анелька (Ласлан, 52), Зідан, Карамбе.
Тренер – Роже Лемер.
Попереджений: Гусін.