Скрижалі. Спіткнулися на олімпійському городі

Матч з французами став для Йожефа Сабо 25-м біля керма національної команди – за цим показником він набагато перевершив своїх попередників, передусім Олега Базилевича (11) та Анатолія Конькова (7). При цьому поєдинок у Сен-Дені виявився для синьо-жовтих шостим поспіль без поразок – подібної безпрограшної серії за минулі сім років і близько не було.

Нічия з чемпіонами світу скоріше порадувала, ніж засмутила. На відміну від мирової з Ісландією (1:1) у зустрічі, яка відбулася вже за чотири дні на столичному «Олімпійському». Втрати очок після вдалого візиту до Парижу ніхто не очікував, і Сабо почав апелювати до її причин – втома гравців, примітивна тактика суперника, поганенний газон головної арени країни.

Між тим, сам тренер попереджав: «Після жеребкування доводилося чути, буцімто два матчі з ісландцями – це гарантовані шість очок у нашій скарбичці. Cміливо! Пам'ятаю, навіть радянській збірній у зустрічах з ними доводилося сутужно. А зараз, коли ісландці йдуть врівень з фаворитами, впоратися з ними й поготів непросто».

Остров'яни і справді зчинили фурор на старті кваліфікації Євро-2000, відібравши очки у французів (1:1) і вірменів (0:0), сенсаційно обігравши вдома Росію (1:0) і передбачувано не залишивши шансів андоррцям у гостях (2:0). Вісім балів у чотирьох зустрічах, лише один пропущений м’яч і практично однакові показники з тріумфаторами мундіалю – нічого собі!

«Нам цілком по силах зайняти друге місце у групі, – не приховував апетиту, що розігрався, наставник вікінгів Гудйон Тордарссон. – І у Києві ми також будемо прагнути розжитися очками. Так, доведеться важко, багато що залежатиме від надійності оборони, але свої шанси у наступі теж спробуємо використати».

Тордарссон, щоправда, також поскаржився на втому підопічних, яким з Андорри до української столиці довелося добиратися околясом – через воєнний конфлікт в Югославії кількість льотних коридорів у Європі було обмежено. З цієї ж причини, до слова, у паризькому аеропорту «Шарль де Голль» затрималися й українці.

  
Проте найбільше обурив Сабо стан газону: «Коли наші футболісти вийшли на розминку, вони до такої міри засмутилися, що ледь не кожного довелося заспокоювати. Це не газон, а город якийсь. Якби я був директором стадіону, то після цього пішов би у відставку. Поле нерівне, трава погано вкатана, м'яч стрибає у різні боки… Звісно, згоден, що умови однакові для обох команд. Та одна справа вести руйнівну гру, а зовсім інша – будувати атаки, комбінувати».

З комбінаційними діями у синьо-жовтих у той вечір явно не склалося.  

У порівнянні з поєдинком на «Стад де Франс», у стартовому складі нашої команди сталася лише одна зміна – замість Ковальова, котрий отримав травму і з підозрою на розрив зв'язок коліна був відправлений у розташування «Шахтаря», на поле вийшов Косовський. Власне, він же замінив донеччанина ще по ходу зустрічі у Сен-Дені.

«Напевне, нам треба було випустити більше свіжих гравців, – визнав Сабо вже після закінчення зустрічі. – Тому що після виснажливого матчу з чемпіонами світу не всі повністю відновилися, припускалися помилок».

Гра у господарів не пішла з перших хвилин. У середині поля не знайшлося футболіста, котрий зумів би налагодити колективні дії – вихід Калитвинцева був запізнілим. Не працювали фланги, мовчала далекобійна артилерія, більш пасивний, ніж звично, вигляд мали форварди, особливо – Скаченко. Не давалися нашій команді й стандарти.

Проте перевага, часом доволі відчутна, була на боці українців. Однак до серйозних гольових моментів справа не доходила – підопічні Сабо застрягали у щільній грі ісландців, які не шкодували ні себе, ні суперників, атаки захлиналися на дальніх підступах, передачі часто не знаходили адресата.

  
З появою по перерві Максимова справи, здалося, стали потроху налагоджуватися. Бременець і став співавтором голу, який на 59-й хвилині забив Ващук. Обмінявшись пасами з колишнім одноклубником, захисник продерся до самісіньких воріт гостей, які немов заворожені спостерігали за його діями, і завдав влучного удару – 1:0.

Однак сплеск активності синьо-жовтих виявився короткочасним, команда несподівано окопалася у тилу, почала тягнути час. Остров’яни стрепенулися, був відрізок гри, коли вони протягом кількох хвилин буквально облягали ворота Шовковського, двічі завершуючи атаки потужними ударами.
Перший удар наш голкіпер парирував на кутовий, другий призвів до голу.

Один з двох Сігурдссонів у складі вікінгів – Ларус – підставив ногу, м’яч зрикошетив, і Шовковський уже нічого не міг зробити.

«Ніхто не примушував футболістів притискатися до своїх воріт, – виправдовувався Сабо – Була вказівка грати акуратніше, контролювати м’яч. Ми передбачали, що це змусить суперника розкритися, і сподівалися упіймати його на контратаці».

Грати залишалося ще достатньо часу, і збірна України не полишала сподівань усе ж вирвати таку потрібну перемогу. Небезпечно бив зі штрафного Калитвинцев, після пострілу Шевченка м'яч влучив комусь з ісландців у руку, а прохід Максимова був зупинений недозволеним прийомом. Утім, арбітр так не вважав, і на табло залишилися світитися одиниці – 1:1.



«Ми очікували, що гра буде в'язкою, попереджали про це футболістів, – коментував невдачу Сабо. – Але щоб настільки! Я вважав, що в обороні у гостей буде дев'ять польових гравців, а їх виявилося десятеро. В атаці ж усе було примітивно – бий уперед, а там як вийде. Навмання у них і вийшло».

«Нічого випадкового у нашому голі не бачу, – заперечив Тордарссон. – Дійсно, нашим головним завданням було стримування натиску української команди. Ще до гри ми знали, що треба щільно прикрити фланги, обмежити простір швидким форвардам. І намагалися дотримуватися обраного плану.
Разом з тим за ліпшої нагоди ми намагалися контратакувати. Я задоволений бойовим духом підопічних. Після пропущеного голу вони не зламалися, знайшли у собі сили продовжити боротьбу і відігралися».

У той же день французи у рідних стінах здолали Вірменію (2:0) і зрівнялися з нашою збірною за набраними очками (по 11). Цікаво, що показники обох команд були абсолютно ідентичними: по три перемоги і дві нічиї у п'яти матчах за однакової різниці м'ячів 8 – 3.

Ісландці набрали 9 очок. Росія після перемоги над Андоррою (6:1) – 6. Старт другого кола відбірного турніру було призначено на початок червня 1999 року…

Матч №50
УКРАЇНА – ІСЛАНДІЯ       1:1
31.03.1999. Київ. НСК «Олімпійський». 40 000 глядачів. Відбірний матч Євро-2000.
Арбітр – Дані Корен (Ізраїль).
Україна: Шовковський, Лужний (к), Микитин, Головко, Ващук, Гусін, Попов (Калитвинцев, 75), Скаченко (Максимов, 46), Косовський, Шевченко, Ребров.
Тренер – Йожеф Сабо.
Ісландія: Б.Крістінссон, Хельгасон, Л.Сігурдссон, Йонссон (к), Адольфссон, Р.Крістінссон (Колвідссон, 78), Хрейдарссон, Е.Сверіссон, Х.Сігурдссон (С.Сверіссон, 84), Гудйонссон, Гуннарссон.
Тренер – Гудйон Тордарссон.
Голи: 1:0 Ващук (59), 1:1 Л.Сігурдссон (66).

Фото Олександра ЗАДІРАКИ