Скрижалі. Нічого нового – метушня, навіси, штовханина…

Домашня нічия з чемпіонами світу дозволила українській збірній зберегти лідерство у 4-й відбірній групі Євро-2000. Однак тепер лише у кроці позаду перебували не тільки французи, а й ісландці з росіянами, які стрімко підтягнулися. В усіх переслідувачів було по 15 очок, у синьо-жовтих – на одне більше.

Остров'яни у 8-му турі розібралися з Андоррою (3:0), а сусіди з-за поребрика не залишили шансів Вірменії (2:0). Російська команда, біля керма якої Бишовця, що провалив старт кваліфікації, змінив корінний спартаківець Олег Романцев, здобула п'яту перемогу поспіль. І пристала до боротьби за розподіл путівок на фінальний турнір.

Підопічним Йожефа Сабо завітати до Москви належало заключного ігрового дня – 9 жовтня. А поки треба було думати, як взяти своє у країні льодовиків. Уявлялося це справою непростою: з пам'яті не вивітрилися упертість і наполегливість, з якими вихованці Гудйона Тордарссона наприкінці березня відстояли нічию у Києві (1:1).

У рідних стінах ісландці розраховували добитися ще більшого.
«Ми будемо атакувати і постараємося порадувати своїх прихильників перемогою, – пообіцяв керманич. – Ісландія ніколи не була такою близькою до того, щоб опинитися у когорті найсильніших команд континенту. Ми не маємо права втратити такий шанс!»

Глядачів, до речі, на столичному стадіоні з карколомною назвою «Лаугардальсвеллур» у Рейк'явіку за місцевими мірками зібралося чимало – понад 7 тисяч. Практично усі місця для сидіння на національній арені були заповнені.

А одним з найуважніших спостерігачів за грою став президент країни Олавюр Рагнар Гримссон. Його присутність підкреслювала важливість поєдинку і, за словами Тордарссона, додатково стимулювала гравців ісландської збірної.

На відміну від господарів, котрі волею календаря другий матч поспіль проводили вдома, синьо-жовтим після виснажливої зустрічі з французами належало подолати майже три з половиною тисячі кілометрів повітрям. Це відібрало чимало сил і часу.

А якщо врахувати, що один з чотирьох днів між обома поєдинками був цілковито присвячений відпочинку і відновлювальним процедурам, то як такої підготовки до матчу біля Полярного кола не було. Провели одне тренування у Конча-Заспі, потім ще одне – вже на місці прийдешнього дійства.

Добре, що всі виконавці були цілі і здорові. Пошкодження Дмитруліна, яке попервах здавалося серйозним, виявилося незначним. Не міг зіграти тільки Гусін, котрий перебрав карток.

Льодовий острів зустрів українську делегацію вогкою, дощовою погодою та поривчастим вітром, який особливо докучав гостям у першому таймі, коли підопічним Сабо довелося грати проти нього.

Ісландці, як і очікувалося, першочергову увагу приділили обороні, нав’язуючи жорстку силову боротьбу ще на дальніх підступах до своїх тилів. А у нападі сподівалися на навісні передачі у розрахунку на здоровенного Дадасона. Нічого дивного у цьому не було, наші футболісти до такого розвитку подій були готові, однак натиск, з яким насідали вікінги, викликав побоювання.

Дадасон, до слова, представляв норвезький «Вікінг» із Ставангера. Там же, у Норвегії, грали Хельгасон, Рунар Крістінссон та Хельгусон. Кольори «Ергріте» з Гетеборга захищав Гуннарссон. У Бельгії розвивали клубну кар'єру Відарссон та Гудйонссон, у Шотландії – капітан команди Сігурдур Йонссон, у Німеччині – Колвідссон.

Були й свої англійці, щоправда з клубів не надто високого рангу: Хрейдарссон з «Брентфорда», Ларус Сігурдссон із «Стока» і Гудйонсен з «Болтона». Тобто, острівну збірну складали переважно легіонери з материкової Європи, а це вже було ознакою їхньої футбольної грамотності.

Дійшли справи і до небезпечних моментів біля воріт Шовковського. В одному випадку Гуннарссон потужно пробив над поперечиною. В іншому надійно зіграв наш голкіпер, котрий не дозволив відзначитися Мартейнссону. А у третьому Шовковський ледве не привіз собі гол власноручно, невдало викинувши м'яч у ноги… Дадасону – пронесло!

Збірна України, яка була змушена відбиватися і в’язнути у непритаманній для себе грі, помишляла переважно про контратаки. Утім, тривалий час до них не доходило. Поки під завісу першого тайму не проявив ініціативу Шевченко, котрий сміливо увірвався у штрафний майданчик остров’ян, де його недозволеним прийомом і зустрів Мартейнссон.
 
Ребров реалізував свій третій пенальті у складі головної команди країни.
Пропущений гол ще більше завів ісландців. По перерві, як і обіцяв Тордарссон, господарі перейшли ледь не у тотальний наступ. Навіть сам наставник уже після матчу висловить здивування з цього приводу – він не очікував від підопічних такої наполегливості і різноманітності атак. І нарікатиме на відсутність травмованого півзахисника Сверіссона: мовляв, якби він був на полі, гра його команди була б ще гострішою.

Але куди ще гостріше, якщо забити ісландцям так і не вдалося, хоча моментів вистачало. А найбільш небезпечний виник уже у компенсований час: Шовковський блискуче зреагував на удар Гудйонсена, котрий, певно, надто пізно вийшов на заміну. Отже на табло так і залишилися цифри 0:1.

Гудйон Тордарссон першим привітав Йожефа Сабо з перемогою. І зазначив: «Мабуть, ми хотіли зробити більше, ніж можемо. У першій половині зустрічі ми сподівалися намацати слабкості у діях суперника, а по перерві ними скористатися. Не вийшло, хоча кінцівку поєдинку мої підопічні провели чудово».



«Нічого дивного у грі господарів я не виявив, – у своєму репертуарі парирував Сабо. – Ми очікували, що ісландці щільно діятимуть з нашими футболістами, будуть в’язати їх на кожному кроці. Звичайно, оборонятися вони навчилися краще за всіх. А що до атаки, то її, за великим рахунком, не було – метушня, навіси, штовханина…»

Свої перемоги у передостанньому турі, і теж непрості, здобули Франція і Росія. Чемпіони світу, поступаючись по ходу зустрічі, у Єревані здолали таки вірменів (3:2). А росіяни привезли три важких очки з Андорри (2:1).

Отже, претендентів на путівки до Бельгії і Нідерландів у 4-й відбірній групі залишилося троє. Саме у матчах Франція – Ісландія та Росія – Україна і мала визначитися команда, що напряму потрапить на Євро-2000, і та, якій доведеться пройти сито плей-оф…

Матч №55
ІСЛАНДІЯ – УКРАЇНА 0:1
08.09.1999. Рейк’явік. Стадіон «Лаугардальсвеллур». 7 072 глядачі. Відбірний матч Євро-2000.
Арбітр – Вітор Мелу Перейра (Португалія).
Ісландія: Б.Крістінссон, Хельгасон, Хрейдарссон, С.Йонссон (к) (Відарссон, 85), Л.Сігурдссон, Р.Крістінссон, Гуннарссон, Колвідссон (Хельгусон, 58), Мартейнссон, Т.Гудйонссон, Дадасон (Гудйонсен, 72).
Тренер – Гудйон Тордарссон.
Україна: Шовковський, Лужний (к) (Микитин, 79), Попов, Головко, Ващук, Дмитрулін, Максимов, Коновалов (Цихмейструк, 66), Косовський, Шевченко, Ребров.
Тренер – Йожеф Сабо.
Гол: 0:1 Ребров (43, з пенальті).
Попереджені: Дадасон, Йонссон – Попов, Головко, Коновалов, Лужний.