Скрижалі. Тривожний вояж до Єревану

Домашня нічия з Ісландією фактично позбавила українську збірну права на осічку у матчах, що залишилися, із суперниками, які не претендують на високі місця у групі. Найближчий з них, команда Андорри, особливих побоювань не викликав, поєдинок з ним у рідних стінах можна було розглядати, як репетицію перед візитом до Єревану. А от вірменів варто було остерігатися…

У список футболістів, які готуються до цього спареного випробовування, тренерський штаб включив 22-х виконавців. Уперше до табору синьо-жовтих був викликаний голкіпер Лавренцов з «Кривбаса». Через чотири роки знайшлося у ньому місце і для нападника Паляниці, котрий тепер представляв «Карпати».

Однак згодом з'ясувалося, що хворіє Ковальов, травмований Косовський, а Коновалов і Євтушок недостатньо готові функціонально. До всього Попова турбував біль у п'ятці, а Шовковський вже у Конча-Заспі пошкодив зв'язки гомілкостопа. А на додачу не у кращій формі перебували Скрипник, Максимов та Калитвинцев.

  
Отже, особливого вибору у Йожефа Сабо не було. При цьому старший тренер поскаржився на поганий емоційний стан представників «Шахтаря»: «Після індивідуальних бесід з донеччанами зробив висновок, що їхній психологічний настрій залишає бажати кращого. У чому причина – не знаю. Раніше я підтримував постійний контакт з Яремченком, а прийшов Бишовець – і контакту не стало».

У збірній Андорри тим часом відбулася зміна наставника – замість бразильця Мілюїра команду листонош прийняв ще менш відомий 31-річний іспанець Давид Родріго, котрий і очолив делегацію гостей у кількості трьох десятків чоловік (18 з них – футболісти), яка прибула до української столиці рейсом з Цюріха.

«Не розумію, чому команди такого рівня взагалі беруть участь у змаганнях подібного рангу, – не втримався, аби зайвий раз не ушпильнути князівських карликів Сабо. – Головне для нас – уникнути травм і дисциплінарних покарань. А три очки, сподіваюсь, нікуди не подінуться».

Перемога далася синьо-жовтим доволі легко (4:0) і стала четвертою крупною в історії. Усі чотири голи було забито після ударів головою, причому для Сергія Реброва, котрому асистував Шевченко, влучний удар у ворота Кольдо Альвареса став дев'ятим під прапором збірної. За цим показником він вийшов у лідери, на один м'яч залишивши позаду Тімерлана Гусейнова.

  
Вдалося уникнути і серйозних травм – пошкодження Дмитруліна і Попова (його таки поставили на ноги) виявилися незначними. А попереджений Максимюк не відігравав ключової ролі у колективі.

Натомість непогано проявив себе у середині поля армієць Цихмейструк. Водночас у Воробйова, якому було віддано перевагу перед Лавренцовим, незважаючи на те, що він втратив місце в основі московського «Торпедо», роботи практично не було.

«Тепер дуже важливо відновитися перед візитом до Вірменії. Ми володіємо повною інформацією про суперника, наш спостерігач вилітав на його гру з ісландцями. Можу точно сказати – це буде важкий поєдинок», – як у воду дивився один з помічників Сабо – Леонід Буряк.



…У Єревані із самого початку все пішло шкереберть. Так і не відновився Шовковський. По ходу матчу один за одним зламалися Попов, Ребров і Шевченко. А до всього господарі немов з ланцюга зірвалися – діяли агресивно, жорстко, часом жорстоко.

Подейкували, що кавказців стимулювали з-за поребрика – за відібрані у синьо-жовтих очки росіяни пропонували вірменам стільки, скільки місцеві футболісти не заробляли за цілий рік.

Самі ж горці позамежне завзяття пояснили бажанням підтримати свого наставника Сурена Барсегяна, над яким начебто нависли хмари – невдоволене результатами збірної (передостаннє місце у групі) керівництво національної федерації пригрозило тренеру відставкою.

Як би там не було, а зі своєю задачею вірмени впоралися (0:0). На відміну від нашої команди, яка у дебюті поєдинку мала три відмінні шанси вийти уперед. Проте ні Шевченко, ні Попов, ні Гусін ними не скористалися – знову бездоганно зіграв Березовський, котрий, за словами Сабо, після цього матчу міг би претендувати на звання найкращого голкіпера світу.

Можливо, українські футболісти не відновилися, можливо, психологічно не були готові до такого спротиву. Однак поступово господарі захопили ініціативу, і вже вони мали право нарікати на те, що не зуміли відкрити рахунок, створивши декілька небезпечних моментів біля воріт Воробйова.

А потім посипалися травми. Попов повернутися на поле так і не зміг. У перерві попросив заміну Шевченко, але альтернативи йому не знайшлося. Як і Реброву, котрого тренери вмовили дотягнути до кінця першого тайму, а потім залишили у грі і в другому.

Друга половина зустрічі пройшла у в'язкій, тягучій боротьбі у середині поля. Єдиний гострий момент біля воріт вірменів виник після удару Коновалова – Березовский дістав м'яч з дев'ятки. Коновалов мав підстави претендувати й на пенальті, коли наприкінці зустрічі з ним брутально обійшовся Григорян. Однак свисток арбітра промовчав.



«Сподіваюсь, бажаючих покритикувати мене тепер поменшає, – потирав долоні Барсегян. – Ми грали проти однієї з найкращих європейських збірних. Щоправда, я очікував від суперника більш швидкісних дій. Але це футбол. Я теж тренер, відповідаю за результат і не хочу, щоб мені докоряли за безволля підопічних».

«Ні гра, ні результат нас, звісно, не порадували, – у свою чергу відзначив керманич українців. – Мої футболісти не продемонстрували можливостей, на які вони здатні. А суперник бився з усіх сил. Та сильна команда зобов'язана з честю виходити з будь-якої ситуації. Що ми і намагатимемося зробити у поєдинках, які залишилися. Кожен з них тепер стає вирішальним».

…Своєчасно вилетіти з Єревану вітчизняній делегації не судилося. Щойно лайнер Українських авіаліній набрав швидкість, як з одного з двигунів почав лунати тріскіт. Добре, що від злітної смуги літак відірватися не встиг, і пілотам вдалося загальмувати машину.

Зайти на другу спробу вони не відважилися. Допомогли господарі, які за певний час надали у розпорядження українців своє повітряне судно.
«Нічия з Вірменією, мої післяматчеві емоції – це ніщо у порівнянні з тим, що могло статися у єреванському аеропорту, – вже після повернення додому сказав Сабо. – І треба подякувати долі за те, що ми залишилися живі».

Матч №51
УКРАЇНА – АНДОРРА 4:0
05.06.1999. Київ. НСК «Олімпійський». 51 000 глядачів. Відбірний матч Євро-2000.
Арбітр – Андреас Георгіу (Кіпр).
Україна: Воробйов, Лужний (к), Микитин (Мізін, 71), Головко, Ващук, Дмитрулін (Максимюк, 78), Цихмейструк, Попов, Гусін, Шевченко (Скаченко, 67), Ребров.
Тренер – Йожеф Сабо.
Андорра: Кольдо, Агусті Поль, Анхель Мартін (Хесус Лусендо, 52), Чема, А.Ліма (к), І.Ліма, Емільяно, Оскар Сонеджо, Рамірес, Жулі Санчес, Хусто Руїс.
Тренер – Давид Родріго (Іспанія).
Голи: 1:0 Попов (36), 2:0 Ребров (41), 3:0 Дмитрулін (56), 4:0 Гусін (87).
Попереджені: Максимюк – Жулі Санчес, Хусто Руїс.

Матч №52
ВІРМЕНІЯ – УКРАЇНА 0:0
09.06.1999. Єреван. Стадіон «Раздан». 15 000 глядачів. Відбірний матч Євро-2000.
Арбітр – Роберт Боджі (Італія).
Вірменія: Березовський, Петросянц (Григорян, 63), В.Хачатрян (к), Овсепян, С.Оганесян (Арутюнян, 46), Варданян, Арт.Петросян, Восканян, Саркісян, Шахгельдян, Мікаелян (Мкртчян, 46).
Тренер – Сурен Барсегян. 
Україна: Воробйов, Лужний (к), Микитин, Головко, Ващук, Дмитрулін, Цихмейструк, Попов (Коновалов, 36), Гусін, Шевченко (Кардаш, 82), Ребров (Скаченко, 71).
Тренер – Й.Сабо.
Попереджені: Саркісян – Ващук.

Фото: Олександр ЗАДІРАКА