Скрижалі. Листоношам подзвонили двічі

Для збірної Андорри, мініатюрного князівства, розташованого у східних Піренеях, матч з підопічними Йожефа Сабо став першим офіційним у рідних стінах. Футбольну асоціацію тут було створено тільки 1994 року, а національна команда почала функціонувати ще два роки по тому. Причому у своєму прем'єрному поєдинку андоррці поступилася не надто вибагливій Естонії (1:6).

Найгучнішим, якщо можна так висловитися, успіхом Андорри на момент зустрічі з синьо-жовтими була нічия (0:0) у спарингу з Азербайджаном, який відбувся влітку 1998-го. Решту з дев’яти проведених матчів горці безнадійно програли. Зокрема, й на старті поточної кваліфікації, дебютної в історії команди, у Єревані (1:3).

Нічого дивного у цьому не було, якщо врахувати, що кольори «листонош» захищали переважно аматори з місцевого ФК «Андорра», який виступав у першості сусідньої Каталонії. Власне, й поштове прізвисько вони отримали тому, що снували з місця на місце.

А зірками місцевого масштабу вважалися хіба що захисник, капітан команди Антоні Ліма та хавбек Хусто Руїс, які пробували сили в португальському «Уніані» з Мадейри. На тому таки острові, але в ще менш відомому клубі «Камаша», грав нападник Жулі Санчес. Інший півзахисник – Агусті Поль, автор першого, історичного голу у ворота естонців, подвизався у барселонському «Граменеті» з іспанської Сегунди В.

Зрозуміло, що Андорра була аутсайдером нашої групи, причому відвертим. І питання за великим рахунком полягало лише в тому, скільки м'ячів у її ворота зможуть забити інші колективи. Зокрема, й збірна України.

Однак, як з’ясувалося, не все так просто. По-перше, дістатися столиці князівства – містечка Андорра-ла-Велья, яке затислося у горах на висоті понад тисячу метрів, виявилося неабиякою справою. Спершу чотири години у повітрі до Барселони, потім іще стільки ж наземним транспортом.

Немов навмисно, на шосе, що веде у Піренеї, утворилися корки, і нашим футболістам довелося милуватися місцевими пейзажами з вікон автобуса ледве не удвічі довше. До готелю вони заселялися втомленими і зголоднілими.

По-друге, поле місцевого стадіону «Комуналь», здатного вмістити лише 1 299 глядачів, не відповідало міжнародним стандартам – воно було майже на десять метрів коротше і вужче. Керівники нашої делегації звернулися з цього приводу до інспектора матчу, але той тільки розвів руками – мовляв, іншого підходящого у країні немає.

Також з'ясувалося, що саме поле нерівне, кочковате, а трава на ньому надто висока. На цю обставину ще місяць тому звертав увагу господарів один з помічників Сабо – Володимир Веремєєв, котрий приїздив сюди у розвідку. Господарі обіцяли усунути недолік, та чи то інвентаря не знайшли, чи вирішили, що своїм футболістам так буде зручніше. До того ж трава має властивість рости…

А до всього, освітлення стадіону виявилося слабеньким, і у другому таймі, коли почала насуватися темрява, саме враз було свічки запалювати. При цьому прожектори, що були розташовані безпосередньо уздовж бокових ліній, світили прямо в очі футболістам.

Нарешті, по-третє, сама гра андоррців викликала чимало запитань. Так, нестачу майстерності вони компенсували самовідданістю. Але при цьому регулярно виходили за межі правил – за повного потурання болгарського арбітра Гецова.

Найбільше діставалося Реброву, котрого піренейці зустрічали з особливою пристрастю – наш в'юнкий форвард був настільки активний і небезпечний, що викликав у господарів підвищену дратівливість. У перерві Сабо дав Реброву вказівку відходити назад, аби не нарватися на безглузду травму.

У перерві ж було замінено Микитина: з'ясувалося, що майже увесь перший тайм він провів з пошкодженим ребром. А Максимов так завівся, що Сабо вирішив прибрати його від гріха подалі – не хотів, аби зароблена бременцем на емоціях на 50-й хвилині жовта картка трасформувалася у червону.

Максимов, Кардаш і Максимюк знову були затребувані тренерським штабом синьо-жовтих. Оговталися після пошкоджень Лужний і Косовський. З гравців основної обойми не вистачало хіба що Скрипника, у якого винили проблеми із здоров'ям, і він навіть не прибув на збір…

Практично увесь матч підопічні Сабо провели на половині поля андоррців – ті уперше перетнули середню лінію тільки на 14-й хвилині. Та й надалі робили це лічені рази. Однак підсумкова перевага нашої команди склала лише два м’ячі.



Обидва голи було забито в останню чверть години першого тайму. Спершу Косовський смачним ударом зі штрафного прошив стінку господарів з п'яти футболістів. М’яч трохи втратив силу польоту, але змінив траекторію, і голкіперу горців Хесусу Альваресу, більше відомому по баскському прізвиську Кольдо, довелося лише поглядом супроводити його у ворота.

А перед самісінькою перервою Шевченко ідеальним пасом знайшов Реброва, і той ударом у протихід першому номеру «листонош» встановив остаточний результат – 2:0. Це був восьмий влучний удар динамівського нападника у складі збірної, і за цим показником він наздогнав Гусейнова.

Можливо, хтось очікував, що після відпочинку наші влаштують бенкет голів, однак цього не сталося. Тренери свідомо закликали гравців діяти акуратно, берегти ноги, не піддаватися на провокації. Головне – перемога, а не рахунок.

А що до необхідності покращувати різницю м'ячів, то у матчі з андоррцями, на думку Сабо, у цьому не було сенсу: навряд чи горці могли претендувати на місце в групі, яке б дозволило їм взяти участь у визначенні кращої другої команди.

«Я взагалі не розумію, як можна проводити матчі у таких умовах, -- обурювався Сабо. – Це неприпустимо. Це навіть не футбол, а щось інше – суміш хокею, боротьби і кросу. Добре, що вдалося вийти з такої ситуації без втрати очок. Добре й те, що, за винятком Микитина, усі цілі».

Дві перемоги на старті відбору вивели збірну України на перше місце у 4-й кваліфікаційній групі. Адже новоспечені чемпіони світу – французи у стартовому турі несподівано оступилися у Рейк’явіку (1:1), хоча потім у Лужниках і упоралися з росіянами (3:2). Натомість у підопічних Бишовця взагалі не було жодного очка…

Матч №46
АНДОРРА – УКРАЇНА 0:2
10.10.1998. Андорра-ла-Велья. Стадіон «Комуналь». 850 глядачів. Відбірний матч Євро-2000.
Арбітр – Антон Гецов (Болгарія).
Україна: Шовковський, Лужний (к), Микитин (Ковальов, 46), Головко, Ващук, Попов, Максимов (Кривенцов, 52), Гусін, Косовський, Шевченко (Михайленко, 70), Ребров.
Тренер – Йожеф Сабо.
Андорра: Кольдо, Рамірес, Чема, Мартін, А.Ліма (к), І.Ліма, Сонеджі, Хусто Руїс, Агусті Поль, Гонсалес, Жулі Санчес (Хіменес, 88).
Тренер – Маноел Мілуїр (Бразилія).
Голи: 0:1 Косовський (31), 0:2 Ребров (44).
Попереджені: Максимов, Попов.

Фото Миколи БОЧКА