Скрижалі. Розумний і дисциплінований футбол Енгеля

16 серпня 2000 року відбувся черговий звітно-виборний Конгрес ФФУ, на якому новим очільником вітчизняного футболу був обраний Григорій Суркіс – президент ПФЛ і почесний президент київського «Динамо».

Попередній кермовий, Валерій Пустовойтенко, котрий попервах мав намір вдруге балотуватися на посаду, за кілька днів до конгресу зняв свою кандидатуру.

«Протягом чотирьох років я працював на благо українського футболу і, сподіваюсь, певні зрушення на краще у нашому футбольному господарстві відбулися, – звернувся Пустовойтенко до журналістів. – Звичайно, не всі плани і задуми вдалося втілити – на те були як об'єктивні, так і суб'єктивні причини. Однак декілька кроків уперед ми зробили. Дякую усім, хто мене підтримував.

А своєму наступнику хочу побажати не зупинятися, рухатися далі і досягти більших успіхів. Сподіваюсь, новий президент зможе забезпечити нормальне функціонування і стабільну роботу федерації. Григорій Михайлович – відомий підприємець, він знає, як вирішувати подібні питання. Але я вважаю, що не тільки Суркіс має вкладати гроші у футбол. Це наша спільна справа, і допомагати повинні усі».

У свою чергу Григорій Суркіс подякував Пустовойтенку, а також відзначив, що за звітний період Україна зуміла заявити про себе на європейських футбольних теренах завдяки продуктивній роботі ФФУ: «Честь та хвала Валерію Павловичу за те, що, обіймаючи відповідальну посаду прем'єр-міністра, він знаходив час для футболу».

Тим часом національна команда України у першій половині серпня провела тренувальний збір на динамівській базі у Конча-Заспі. Збір вийшов якийсь зіжмаканий. Запрошені на нього були лише футболісти «Динамо» і «Шахтаря», вони ж увінчали його двосторонньою грою. Представники інших клубів, а тим більше легіонери, навіть не розглядалися.

У тренерському штабі при цьому нарікали, що не вдалося організувати ще один спаринг – напередодні стартового матчу кваліфікації ЧС-2002 з поляками. Разом з тим від пропозиції прийняти у гості збірну Китаю наші відмовилися. Чи то статус суперника після Англії не влаштовував, чи то з якихось інших причин.

  
Польська команда тим часом 16 серпня у Бухаресті провела товариський поєдинок з румунами – уже шостий поточного року, з того часу, як бяло-червоних очолив новий наставник – Єжи Енгель.

Взагалі після відставки Януша Вуйчика, котрий невдало провів попередню кваліфікацію, у Польському футбольному союзі біля керма збірної воліли б бачити більш статусних Францішека Смуду або Хенріка Касперчака. Однак обидва були пов'язані іншими контрактами.

Довелося ангажувати Енгеля, який і в професіональний футбол навіть майже не грав – важка травма перервала його кар’єру у 22 роки. Але з того часу тепер вже 47-річний екс-форвард варшавської «Полонії» наполегливо опановував тренерську справу. І здивував усіх, коли з рідною для себе «Полонією» виграв спершу срібні нагороди національної першості, а потім і чемпіонське звання.

Там таки у «Полонії» розкрився талант нігерійського нападника Емануеля Олісадебе, котрий з призначенням хрещеного батька, як він його називав, на посаду керманича збірної прийняв польське громадянство.

Дебют Олісадебе у національній команді нової для себе країни відбувся у Бухаресті, де бяло-червоні знову не виграли (0:0). Та й взагалі у шести спарингах зазнали трьох поразок. Але від кого? Від Іспанії, Франції та Нідерландів – суперників, що задають тон у європейському футболі.

Вдалося Енгелю залучити до поєдинку з румунами і більшість легіонерів, а їх було з півтора десятки. До Києва приїхав ще й досвідчений форвард Анджей Юсковяк з німецького «Вольфсбурга».

Зірок, щоправда серед них не було, але міцні майстри водилися. Чемпіонат Німеччини, приміром, також представляли Вальдох, Хайто і Кжинувек. Франції – Клос і Сверчевський. Бельгії – брати Жевлакови. А Нідерландів – Іван та Дудек. На останнього, втім, уже зазиралися англійські «Арсенал» і «Ліверпуль». Пощастило мерсісайдцям, у складі яких Дудек і став зіркою.

«Ми приїхали за трьома очками, грати будемо тільки на перемогу, – заявив тим часом Енгель, ледве ступивши на українську землю. – Ми добре підготувалися. З упевненістю можу сказати, що нам відомо про суперника все. Навряд чи йому вдасться нас здивувати. А ось ми здивувати постараємося».

Дехто у таборі нашої команди сприйняв слова Енгеля як браваду. «Ми теж знаємо про поляків усе, – хвалився Буряк. – У нас є відеокасета їхньої гри з румунами. До того ж на матч у Бухарест виїжджав Олег Базилевич. Безперечно, збірна Польщі – суперник непростий, тим більше зараз у Європі захищатися навчилися усі. Але й ми дещо вміємо».

  
Безпосередню підготовку до старту кваліфікації ЧС-2002 синьо-жовті розпочали за тиждень до поєдинку. Лобановський відмовився від послуг Михайленка, Максимюка, Серебренникова і Ковальова, котрі брали участь у літньому тестовому зборі. Також не викликав Кандаурова – той втратив місце в основі «Бенфіки».

Тільки відновлювалися після травм Шовковський і Левицький. Уперше до національної команди був запрошений голкіпер Ілля Близнюк, а після доволі тривалої перерви – Скрипник.

«Ми дуже ретельно відбирали кандидатів і можу сказати, що кожен з них готовий до гри з Польщею», – випромінював упевненість Буряк.

Однак у реаліях виявилося, що протистояти сусідам наша команда не готова.

І чому всі вирішили, що гості діятимуть від оборони? Навпаки, ледь не зі стартовим свистком арбітра поляки сміливо пішли уперед, і вже на 2-й хвилині Олісадебе влучним ударом головою відкрив рахунок. Цей гол став найшвидшим пропущеним у біографії синьо-жовтих.

Українці на певний час розгубилися, і лише індивідуальна майстерність Шевченка дозволила, як здалося, відновити психологічну рівновагу. Форвард «Мілана» під гострим кутом зумів пробити Дудека.

Та тільки здалося. Гості й не збиралися відмовлятися від обраної тактики і продовжували накочувати на ворота Кернозенка атаку за атакою. І ще до перерви знову вийшли уперед – Олісадебе підсумував масовані зусилля партнерів. Міг нігерієць відзначитися і ще раз, коли обійшов відразу трьох опонентів. А взагалі підопічні Енгеля легко розводили наших центральних захисників Головка і Ващука, хазяйнували у середині поля, почувалися упевнено.

В української збірної гра не пішла. Лише з появою у другому таймі Зубова активізувався правий фланг. Однак у цілому півзахисникам не вистачало креативу, а нападникам – гостроти у наступі.

Поляки цілком могли довести рахунок до розгромного, якби Юсковяк не поскупився м'ячем, коли разом з Олісадебе вийшов на одного Ващука. Або якби той же Юсковяк реалізував 11-метровий, призначений за фол Головка на всюдисущому Олісадебе. Натомість свою справу зробив Калужний – 1:3.



«Перший матч завжди особливий. До нього довго готуєшся, і лише після фінального свистка можна оцінити плоди своєї роботи. Нашій команді вдалося сьогодні зіграти в розумний і дисциплінований футбол. Зізнаюся, я щасливий», – підбив підсумок зустрічі Єжи Енгель.

Валерій Лобановський на зустріч з журналістами не прийшов. Матч коментував Володимир Веремєєв: мовляв, тренерський штаб сформувався із затримкою, чотири місяці команда не функціонувала, контрольних матчів проведено мало, у фаворити нас записати поспішили. І далі у тому ж ключі.

«Але боротьба лише розпочалася. Ми проаналізуємо гру з поляками і зробимо відповідні висновки, аби у подальшому таких осічок більше не траплялося», – обнадіяв Веремєєв…

Матч №61
УКРАЇНА – ПОЛЬЩА 1:3
02.09.2000. Київ. НСК «Олімпійський». 52 500 глядачів. Відбірний матч ЧС-2002.
Арбітр – Хосе Марія Гарсія-Аранда (Іспанія).
Україна: Кернозенко, Лужний (к), Тимощук (Зубов, 46), Головко, Ващук, Дмитрулін, Гусін, Попов (Косовський, 72), Воробей (Яшкін, 62), Шевченко, Ребров.
Тренер – Валерій Лобановський.
Польща: Дудек, Клос (Хайто, 84), Зелінський, Мих.Жевлаков, Вальдох (к), Козмінський (Кжинувек, 90), Сверчевський, Іван, Юсковяк (Гілевич, 69), Калужний, Олісадебе.
Тренер – Єжи Енгель.
Голи: 0:1 Олісадебе (2), 1:1 Шевченко (12), 1:2 Олісадебе (31), 1:3 Калужний (54).
На 57-й хвилині Юсковяк не реалізував пенальті (воротар).
Попереджені: Калужний, Клос.