Скрижалі. Перемога у Софії під наглядом Кайзера Франца

…Валерій Лобановський вступив на посаду головного тренера збірної України 2 березня. А місяць по тому було оприлюднено список кандидатів до національної команди, до якого увійшов 51 футболіст. 18 з них були абсолютними дебютантами.

«Головне завдання на даному етапі полягає у тому, щоб усебічно перевірити претендентів і виявити кістяк колективу, – пояснив керманич. – При цьому ми не виключаємо, що хтось з новачків безперечно стане гравцем основного складу».

Утім, ближче до першого під керівництвом Лобановського спарингу список помітно скоротився. А готуватися до вильоту у Софію, де 26 квітня він мав відбутися, було запрошено всього 23-х виконавців. З них лише динамівець Несмачний і двоє донеччан – Тимощук і Воробей – раніше ніколи не отримували викликів.

Ще два представники столичного клубу, який за сумісництвом продовжував очолювати Метр, – Кормильцев та Костюк – колись уже залучалися до тренувань у головній команді, хоча участі у матчах не брали. Також звертала на себе увагу присутність у Конча-Заспі Михайленка, Старостяка і Зубова, котрі в останні півтора року не були затребувані Сабо.

Вже під час підготовки виявилося, що у Воробея проблеми з латеральною кісточкою. Або зрозуміліше – із щиколоткою. Трохи раніше негаразди із здоров'ям виникли у Федорова. Із запаленням гомілковостопу прибув з «Бенфіки» Кандауров.

До слова, португалець був одним лише з трьох легіонерів, на яких звернув свій погляд Лобановський. Двоє інших, Лужний і Шевченко, були сповнені здоров'я.

«Із задоволенням сприйняв виклик до збірної, – розповів форвард «Мілана». – Для нас зараз важлива кожна можливість перевірити сили напередодні нового відбірного циклу. Тому навіть до товариського матчу треба готуватися з повною самовіддачею. Іншого підходу Валерій Васильович не сприймає».

Як і збірна України, команда Болгарії теж готувалася до старту кваліфікації ЧС-2002. Як і у нас, на тренерському містку у болгарів відбулася зміна кермового. Димитара Димитрова, котрий невдало провів відбір до Євро-2000 (четверте місце у групі), змінив Стойчо Младенов – колишній нападник національної команди, софійського ЦСКА і низки португальских клубів, який останнім часом очолював молодіжку країни.

На відміну від свого попередника – тренера нервового, зухвалого, котрий не вибирає виразів, Младенов вважався фахівцем розважливим, вдумливим, користувався значною повагою. Навіть знані легіонери, котрі раніше могли проігнорувати виклик до збірної, тепер залюбки відгукувалися на запрошення.

На спаринг з Україною їх прибуло аж вісім. Зокрема й зіркові за болгарськими мірками півзахисники Балаков із «Штутгарта» та Боримиров з клубу «Мюнхен-1860», які вже були ветеранами. І молоді й талановиті однофамільці Стіліян Петров з «Селтіка» і Мартін Петров із «Серветта». Виняток склали лише травмовані Йорданов («Спортинг») та Христов («Кайзерслаутерн»).

Попервах болгари планували зіграти із синьо-жовтими у Старій Загорі – провінційному місті, шостому в країні за кількістю населення (близько 143-х тисяч жителів). Однак там приїзду Шевченка, якого у софійському аеропорту зустрічав натовп прихильників, не дочекалися. Справа, звісно, не в забаганках форварда «Мілана». У господарів виникли інша причина поміняти місце зустрічі.

А саме – візит дворазового володаря «Золотого м'яча» Франца Беккенбауера. За багаторічну популяризацію футболу, особистий внесок у його розвиток Національна спортивна Академія Болгарії удостоїла славнозвісного німця докторського ступеня. А чим не привід вручити президенту «Баварії» і віце-президенту Німецької футбольної спілки відповідні атрибути на матчі збірної?

Беккенбауер на запрошення відгукнувся. І таким чином став безпосереднім свідком товариського поєдинку між збірними Болгарії й України.

Сама гра вийшла корисною і пізнавальною для обох суперників. Єдине, що її трохи зіпсувало – препоганий стан газону на стадіоні «Георгі Аспарухов». Через дощі, які не припинялися кілька днів, наша команда навіть була вимушена провести тренувальне заняття на запасному полі.

Перший тайм пройшов за переваги синьо-жовтих, хоча перший момент виник біля воріт Шовковського. Боримиров і Донков на диво легко розібралися з нашою обороною, і лише відчайдушний стрибок голкіпера дозволив ліквідувати небезпеку.

Утім, необачність у захисті у дебюті зустрічі залишилася чи не єдиною до перерви. Натомість у середині поля дуже гідно почувалися Тимощук і Мізін, на флангах – Ковальов і Зубов. А попереду головною дійовою особою, як і очікувалося, став Шевченко.

Наш зірковий форвард принаймні тричі мав усі шанси, аби пробити воротаря господарів Здравкова з турецького «Аданаспора». Але той тримався молодцем. Та гол від Шевченка нікуди не подівся. І невдовзі після поновлення гри український нападник, скориставшись фланговою передачею Лужного, сильним і влучним ударом головою вразив ціль.



Йшла 54-а хвилина, і на цьому небезпечні моменті з боку гостей практично скінчилися. Та й у цілому гра втратила гостроту. Впевненості і майстерності нашим футболістам вистачило, щоб довести матч до перемоги. А болгарам в одному з епізодів просто не пощастило – м’яч після удару Александрова влучив у штангу.

«Вважаю, ми отримали чимало інформації, яка у подальшому допоможе у роботі зі створення конкурентоспроможного колективу, – резюмував Леонід Буряк. – Ми створили кілька моментів для взяття воріт суперника, але використали, на жаль, лише один. Є претензії до дій гравців середньої лінії у другому таймі».

Залишився задоволений спарингом і наставник болгарів Стойчо Младенов: «Ми протистояли сильному, авторитетному опоненту, у складі якого є не просто гравці високого європейського класу, а справжні зірки – такі, як Шевченко і Ребров.

Незважаючи на поразку, мої підопічні продемонстрували вищий рівень готовності, аніж у попередніх поєдинках. Тому користь від зустрічі є безперечною».

Матч №59
БОЛГАРІЯ – УКРАЇНА 0:1
26.04.2000. Софія. Стадіон «Георгі Аспарухов». 1 500 глядачів. Товариський матч.
Арбітр – Сашо Лазаревськи (Македонія).
Болгарія: Здравков, Дончев, Марков, І.Петков, Б.Іванов, С.Петров (Пеєв, 11), Боримиров (Александров, 60), М.Петков (Топузаков, 46), Балаков (к), Донков (М.Петров, 56), Тодоров (Г.Іванов, 56).
Тренер – Стойчо Младенов.
Україна: Шовковський, Старостяк (Лужний, 46), Тимощук (Максимюк, 62), Головко (к), Ващук, Дмитрулін (Несмачний, 46), Зубов (Костюк, 46), Ковальов (Гусін, 46), Мізін (Михайленко, 46), Шевченко (Кормильцев, 70), Мороз (Ребров, 46).
Тренер – Валерій Лобановський.
Гол: 0:1 Шевченко (54).