Скрижалі. З роздягальні долинав тріскучий голос…

Про те, що в травні нашій національній команді належить у гостях зустрітися з командою Туреччини, було домовлено ще у 1995-му. Турки вперше в своїй історії пробилися до фінальної частини Євро і посилено готувалися до виступу на стадіонах Англії. Зрозуміло, що будь-який спаринг був для них важливим і корисним. Навіть якщо він не зовсім вписувався в плани головного тренера Фатіха Теріма.

А матч із синьо-жовтими як раз і не вписувався. Справа в тому, що Терім не міг скористатися в ньому послугами гравців «Фенербахче» і «Трабзонспора», які вели відчайдушну боротьбу за титул чемпіона країни. Точніше, скористатися міг, мав право, але не став цього робити, оскільки за декілька днів в очному поєдинку їм належало з'ясувати, кому дістанеться золото.

Скрижалі. Ретроспектива матчів збірної України

Терім вирішив за краще залишити претендентів у спокої – тоді і з клубами збереже перспективні стосунки на майбутнє, і серед болільників зміцнить повагу. Водночас у нього з'явилася можливість протестувати молодь. Хоча й без відомих майстрів, звичайно, не обійшлося.

Мова насамперед про найкращого бомбардира турків Хакана Шукюра, котрий провів не надто вдалий сезон у «Торіно» і тепер повертався до «Галатасарая». Босфорський бик, як його прозвали, у 24 роки в 25-ти матчах за збірну забив 19 голів (а в цілому за кар'єру – 51). Добре відомі були й такі виконавці, як Реджеп (45 матчів за національну команду), Тугай (36), Ертугрюл (21).

Можливо, тому, що склад у них не був оптимальним, турки перенесли матч з розпещеного великим футболом Стамбула, де спершу збиралися прийняти синьо-жовтих, до провінційного Самсуну – міста-курорту на південному березі Чорного моря.

А, можливо, вирішили сховати підопічних Теріма подалі від зайвих очей. Але сховатися не вдалося. Наставників збірних Хорватії і Португалії – відповідно Мирослава Блажевича і Антоніо Олівейру – пристойний гак шляхами Анатолії не злякав, і перед початком поєдинку господарів з українцями вони вже сиділи в гостьовій ложі старого стадіону «19 травня» (2017 року був побудований новий).

Цікавість заїжджих спостерігачів до цього матчу була більш ніж зрозумілою. Туреччина опинилася в одній фінальній групі з Хорватією й Португалією на Євро-1996. А піренейці до того ж були і нашими суперниками по одній відбірній групі ЧС-1998.

«Одним візитом я втамую спрагу на безпосереднє знайомство відразу з двома опонентами», – не приховував Олівейра. А Блажевич зізнався: «Мої помічники давно слідкують за турками. В оптимальному складі ця команда може попсувати нерви кому завгодно».

Збірній України турки попсували нерви і далеко не в оптимальному складі. Принаймні, коли Тугай на 33-й хвилині зробив рахунок 3:1, у чорноморському повітрі повіяло розгромом. Настільки переконливою була перевага господарів. Йожефу Сабо довелося терміново вносити корективи в тактичні побудови своєї команди…

Синьо-жовті прилетіли до Самсуну зранку у вівторок, 31 травня. А ввечері провели тренування, за яким спостерігали кілька тисяч турецьких прихильників футболу. Під зав'язку заповненими виявилися трибуни в день матчу. Тепер і українських болільників побільшало. Адже удень у середу у місцевому аеропорту приземлився ще один чартер з Києва.

На його борту перебувала не тільки офіційна делегація, футбольні фахівці, а й члени уряду, народні депутати, поважні гості на чолі з першим Президентом України Леонідом Кравчуком. Привід вийти в люди був більш, ніж вагомим. Адже ще 19 квітня на засіданні виконкому УЄФА в Женеві відбулася подія, якої чекала, без перебільшення, вся країна, і яка дозволила всім полегшено зітхнути.

Найвищий орган європейського футболу зняв з київського «Динамо» всі звинувачення, які лунали раніше, і скасував дисциплінарні санкції. Клуб повертався до кола учасників континентальних турнірів, його функціонери виправдані, а гравці і тренери мали можливість без огляду на сумнівні обставини будувати свої плани. І велика заслуга в цьому належала Кравчуку, котрий як голова опікунської ради очолював клубну делегацію під час її візиту до Швейцарії.

«Сталася значна подія не тільки в спортивному, а й у політичному житті країни, – відзначив перший Президент. – Ми ще раз пересвідчилися в тому, що спорт в Україні – велика сила. У ході моїх бесід з керівниками європейських країн, членами виконавчого комітету УЄФА я зрозумів, що більшість з них сприйняли трагедію «Динамо» як трагедію всього українського народу. Саме ці акценти стали вирішальними при знятті санкцій».

…Поразка від турків (2:3), напевно, не такою мірою засмутила Леоніда Кравчука і його сподвижників, як Йожефа Сабо. Засмутило наставника й те, що він піддався впливу Буряка, і виставив у стартовому складі в ролі опорного півзахисника дебютанта з «Чорноморця» Зотова. Той під тиском господарів розгубився, не вписався в ігрову схему і повністю провалив матч. На 35-й хвилині Сабо замінив його на перевіреного Михайленка.

Явно не впорався з обов’язками й інший одесит – Парфенов, якого тренери вперто награвали на позиції ліберо. У стартовому складі знову вийшли шестеро гравців «Чорноморця», лише четверо киян, до яких примкнув Орбу з «Шахтаря». На 33-ю хвилину турки забили у ворота Суслова три голи, а могли й більше.

Добре, що Шевченко відповів точним пострілом у ближній кут, коли справи ще не виглядали безнадійними (для 19-річного динамівця, в майбутньому – найкращого бомбардира збірної, це був перший гол у складі національної команди). Та й згодом, ще до перерви, Гусейнову вдалося реалізувати вихід сам-на-сам з голкіпером господарів Санвером.

А на початку другого тайму Шевченко ледь не зрівняв рахунок – Алпаю лише ударом через себе вдалося винести м'яч практично з лінії порожніх воріт. Непоганий шанс наприкінці зустрічі мав Ребров. Однак у цілому друга половина поєдинку пройшла в тактичній боротьбі, гострими моментами не рясніла.

Сподобався Косовський, котрий також уперше вийшов на поле у футболці збірної й гідно замінив по перерві Орбу. Натомість на правому фланзі Жабченко і Похлебаєв виглядали не надто переконливо.

Фатіх Терім залишився задоволений підсумком поєдинку: «Навіть без провідних виконавців ми здобули перемогу. Окрім того, перевірили групу молодих футболістів. Звичайно, були й помилки. Зокрема – в обороні, де ми діяли іноді надто авантюрно. Але в нас є час і ресурси, щоб виправити недоліки. Українська збірна мені сподобалася – молода, задиркувата. Однак їй не вистачає досвіду».

Чого ще не вистачало нашій команді, після матчу намагався пояснити гравцям Йожеф Сабо. З роздягальні української збірної, за свідченням очевидців, долинав тріскучий голос наставника, який зривався на крик. Йшла тактична виховна робота…

Матч №28
ТУРЕЧЧИНА – УКРАЇНА – 3:2
01.05.1996. Самсун. Стадіон «19 травня». 20 градусів. 18 000 глядачів. Товариський матч.
Арбітр – О.Гунтадзе (Грузія).
Україна: Суслов, Лужний (к), Кардаш (Ребров, 69), Головко, Шматоваленко (Скрипник, 46), Парфенов, Орбу (Косовський, 46), Жабченко (Похлебаєв, 59), Шевченко, Зотов (Михайленко, 35), Гусейнов.
Тренер – Й.Сабо.
Голи: 1:0 Хакан Шукюр (8), 1:1 Шевченко (11), 2:1 Фарук (14), 3:1 Тугай (33), 3:2 Гусейнов (34).
Попереджені: Серген – Кардаш, Скрипник.