Скрижалі. Скоштували ранкової свіжості

Віктор Банніков зняв Олега Базилевича буквально з трапу літака, що вилітав 8 вересня 1994 року рейсом до Сеула. Президент ФФУ наполегливо рекомендував головному тренеру терміново розпочати підготовку доповіді про причини провалу очолюваної ним команди у матчі з Литвою до найближчого засідання виконкому федерації. Той прислухався.

Делегацію очолив віце-президент Євген Котельников. Покерувати власне збірною було доручено наставникові «Дніпра» Миколі Павлову, який у помічники собі запросив Володимира Мунтяна – той саме опікувався олімпійцями. До Країни ранкової свіжості вирушили 14 футболістів – вісім із них напередодні брали участь у матчі із прибалтійцями. «Дніпро» делегував половину з 14-ти – сім виконавців.

Вперше під прапори національної команди були запрошені донеччани Коваль та Кривенцов, а також голкіпер із Харкова Савченко, який уже покинув «Металіст», але ще не став гравцем «Борисфена». Савченко, до речі, став єдиним воротарем, що вирушив у вояж.

І жодного представника «Динамо» та «Чорноморця». На киян 14-го чекав матч зі «Спартаком» у рамках групового раунду Ліги чемпіонів, а одеситів наступного дня – поєдинок зі швейцарським «Грассхоппером» у Кубку кубів. Зрозуміло, що їм було не до східної екзотики.

Кому і навіщо знадобилися спаринги з корейцями, можна було лише здогадуватись. Зрозуміло, що не самим гравцям. Може, Базилевичу чи Котельникову? Навряд чи. А ось Анатолію Бишовцю – саме те. Колишній киянин Бишовець з початку квітня вважався консультантом азіатів, а після чемпіонату світу у США очолив збірну Кореї.

На мундіалі корейці виступили на свою силу – не вийшли з групи. Перед Бишовцем було поставлено завдання підготувати команду до участі у жовтневих азіатських іграх. Проба сил з українцями виявилася дуже корисною. Тим більше, що новий тренер значно перетасував склад, а це не у всіх викликало схвалення.

Дві перемоги над підопічними Павлова зміцнили його позиції. Незважаючи на те, що у першій зустрічі він випустив п'ять новачків, а у другій – одразу сім. А у результаті привів свою збірну до четвертого місця на континентальних іграх.

Перший із двох запланованих спарингів синьо-жовті провели 11 вересня у курортному Каннині – відносно невеликому місті (200 тисяч жителів) на північному сході країни, на березі Японського моря. Здійснивши багатогодинний переліт, змінивши кілька поясів, а потім ще здолавши понад 100 кілометрів по суші, українські футболісти виглядали в ньому мляво, інертно, здавалося, навіть сонно.

До того ж практично весь другий тайм довелося грати без вилученого місцевим арбітром Кімом на 55-й хвилині не зрозуміло за що Похлебаєва. На тлі завзятих, працьовитих господарів це було небезпечно. Але перемогу азіатам приніс єдиний гол, та й то забитий із пенальті (1:0). А за два дні, вже повернувшись до Сеула, команда Павлова була бита корейцями більш переконливо (2:0).

На жаль, додати більше нема чого. Керівництво вітчизняної делегації неохоче ділилося подробицями поїздки на Далекий Схід із представниками засобів масової інформації. Складалося враження, що журналістів це мало цікавити найменше – такий був час.

Тим часом, 20 вересня відбулося засідання тренерської ради, в якому взяв участь міністр у справах молоді та спорту Валерій Борзов. Він, а особливо Банніков, вщент рознесли діяльність Базилевича на посаді головного тренера збірної. Стало ясно, що на посаді той не залишиться. Проте остаточне рішення мав ухвалити виконком.

Олег Базилевич не чекав його засідання, і вже наступного дня подав на ім'я Баннікова заяву про відставку. А доповнив її такими словами: «У зв'язку з Вашим некоректним виступом на тренерській раді, що торкнулася моєї професіональної гідності, доводжу до Вашого відома, що не зможу надалі співпрацювати з очолюваною Вами федерацією».

Засідання Виконкому ФФУ, що відбулося 24 вересня, за ініціативи Віктора Баннікова затвердило призначення виконуючим обов'язки головного тренера збірної України до кінця року наставника київського «Динамо» Йожефа Сабо. Допомагати йому погодилися Павлов та Мунтян.

КОРЕЯ – УКРАЇНА – 1:0
11.09.1994. Каннин. Міський стадіон. 15231 глядачів. Товариський матч.
Арбітр – Й.Х.Кім (Корея).
Україна: Савченко, Скрипник, Коваль, Дірявка (к), Попов, Полунін, Похлебаєв, Фінкель, Кривенцов, Коновалов, Максимов (Нагорняк, 46).
Тренер – Н.Павлов.
Гол: 1:0 Хон Мюн (77, з пенальті).
На 55-й хвилині вилучений Похлебаєв.

КОРЕЯ – УКРАЇНА – 2:0
13.09.1994. Сеул. Стадіон «Донгдаємун». 15751 глядачів. Товариський матч.
Арбітр – Н.С.Хан (Корея).
Україна: Савченко, Скрипник, Коваль, Дірявка (к) (Нагорняк, 74), Попов, Полунін, Похлебаєв, Максимов, Кривенцов, Коновалов, Гусін (Фінкель, 46).
Тренер – Н.Павлов.
Голи: 1:0 Чо Чжин (30), Парк Кун (60).
Попередження: Дірявка, Кривенцов.