Як київське «Динамо» Стрий із Барселоною переплутало
Український футбол відзначає 32-річчя старту першого офіційного турніру ери Незалежності. 10 лютого 1992 року в Іршаві відбувся дебютний поєдинок розіграшу національного Кубку.
Номінальний господар – хмельницьке «Поділля» – в основний і додатковий час не змогло подолати чернівецьку «Буковину» (1:1), а в серії пенальті влучнішими виявилися гості – 1:3. Для історії нагадаємо прізвища учасників історичного матчу. «Поділля»: Баталов, Кондак, Кисера, Снігур, Сорокін, Кулінич, М.Лапідус (А.Лапідус, 65), Данилко (Ядлось, 67), Пташник, Бугай, Муравський (Аргудяєв, 77); тренер – Г.Іщенко. «Буковина»: Кропивкін, Соботюк, Войтюк, Марков, Махиня, Задорожняк, Кисляков (Швець, 72), Гий, Фінкель (Руснак, 77), Федоров, Мінтенко (Крячик, 67); тренер – Ю.Школьников. Голи: Бугай (44) – Гий (48). Судді: Онуфер, Сельменський, Бабич (Ужгород).
Решта зустрічей 1/32 фіналу відбулися 16 лютого. Не обійшлося без несподіванок. Зокрема, троє представників новоствореної вищої ліги поступилися молодшим за рангом: тернопільська «Нива» програла сумському «Автомобілісту», івано-франківське «Прикарпаття» – олександрійській «Поліграфтехніці», а вінницька «Нива» – стрийській «Скалі».
Саме останній колектив за підсумками першого кубкового турніру претендуватиме на титул головного відкриття. Адже в наступному раунді стрийчани знімуть іще один «скальп», залишивши за бортом розіграшу луганську «Зорю». А в 1/8 зчинять гідний опір київському «Динамо»!
Про ті два вікопомні двобої «Скали» зі столичним грандом ми й хочемо сьогодні розповісти трохи докладніше. Тим більше, що зберіглося цікаве відео. Побачити футбол першого незалежного сезону наразі – рідкісна удача. Але завдяки якомусь стрийському ентузіасту маємо півтори години досить якісної ностальгії – можемо згадати, на яких газонах доводилося грати вітчизняним зіркам, із яким рівнем майстерності опонентів зустрічатися та навіть дослідити смаки тих буремних часів (із ультрамодними шкіряними куртками).
Але, напевно, найбільша цінність цього сюжету в тому, що він наживо передає атмосферу, яка супроводжувала гостювання провідних клубів України на «периферії» – в невеличких містечках і селищах «від Сяну до Дону». Трибуни стрийської арени, розраховані на 7200 глядачів, звісно ж, не могли вмістити всіх бажаючих. Згідно з офіційним протоколом, матч зібрав 17 тисяч уболівальників, котрі не тільки заповнили проходи й бігові доріжки, але розташувалися на дахах сусідніх із стадіоном будівель, на деревах і навіть на табло! Цей показник став рекордним для того розіграшу й одним із найвищих у сезоні взагалі.
Цікавість до гри підігрівалася не лише тим, що до райцентру навідався учасник Ліги чемпіонів, а й тим, що виїзну зустріч «Скала» спромоглася звести внічию. Символічно, що перший динамівський гол у новітній історії провів Ахрік Цвейба, визнаний найкращим гравцем країни за підсумками попереднього року. А м’яч у відповідь записав до свого активу Кардаш, чий «дуплет» в 1/16 дозволив стрийчанам обіграти «Зорю».
● Для Василя КАРДАША кубковий похід у складі стрийської «Скали» став початком справжнього визнання. Згодом талановитий хавбек пробував підкорити вже європейські вершини. Ліворуч він у складі «Карпат» протистоїть гравцеві ірландського «Шелбурна» (Кубок кубків-1993/94). Праворуч – атакує ворота грецького «Панатінаїкоса» в динамівській кампанії в Лізі чемпіонів-1998/99
Мине кілька років – і Василь захищатиме кольори київського «Динамо», останньої команди-зірки Валерія Лобановського, виступатиме в півфіналі Ліги чемпіонів. Із його партнерів по «Скалі» варто відзначити знаного в майбутньому тренера Богдана Бандуру, чия активна кар’єра саме добігала кінця, майбутніх гравців львівських «Карпат» Богдана Стронцицького, Андрія Покладка, Сергія Романишина та Володимира Ковалюка.
«Коли ми приїхали на перший кубковий матч до Києва, Валентин Ходукін, тренер-консультант «Скали», сказав нам: «Хлопці, за «Динамо» грають такі ж люди, як і ви. Хіба що отримують значно більше. Не бійтеся – виходьте і бийтеся. Важливо, щоб ви продемонстрували наш західняцький дух. Будете боротися на кожному клаптику поля – не програєте». Ці слова вселили в нас віру у власні сили, – згадував згодом Ковалюк, котрий свого часу також намагався в Києві скласти конкуренцію Шевченку та Реброву. – Хоча мандраж, звісно, був. Більшість із нас тоді вперше потрапили на стадіон-стотисячник. Нехай трибуни Республіканського й залишилися майже порожніми, але атмосфера все одно вражала. На тих емоціях ми вирвали сенсаційну нічию, спричинивши в Стрию справжній фурор. Люди не могли второпати: як їхня, фактично сільська команда спромоглася не програти великому «Динамо»?»
● Цим хлопцям характеру не позичати. Непоступливість гравців «Скали», здається, неабияк здивувала навіть таких досвідчених динамівських бійців, як Павло ЯКОВЕНКО та Сергій ЗАЄЦЬ (Фото Миколи БОЧКА)
«Певно, давно вже київські динамівці не проводили офіційних матчів із командами, які б за рейтингом співвідносилися, скажімо, зі стрийською «Скалою», – читаємо на сторінках «Спортивної газети» звіт Юрія Кармана, одного з нинішніх авторів «Футбольного клубу». – Коли ж зустрічалися, то, як правило, проблем не мали. А тут «Скала» виявилася твердою, як скеля, хоча віку їй лише кілька місяців.
Подейкують, що колись у Стрию була цілком непогана команда. Ті часи спливали, але про футбол тут не забували. І коли в «Карпат» із Кам’янки-Бузької виникли економічні проблеми, міські власті із задоволенням прийняли команду до себе. «Карпати» стали «Скалою». Як з’ясувалося – недаремно.
Рейтинг рейтингом, а бойовий дух інколи важить більше. Лупали цю «Скалу» кияни і здобули бажану перемогу в гостях із превеликими труднощами. В Києві динамівці вийшли на поле, маючи на меті передусім наступний поєдинок із «Барселоною». Можливо, трохи береглися, не викладалися повністю. В Стрию ж довелося діяти на повну потужність».
На відео можна побачити, як гості буквально бомбардують чужі ворота. Гол Віктора Сидоренка після розіграшу кутового незадовго до свистка на перерву мав би стати аж ніяк не загостренням інтриги протистояння до межі, а таким собі м’ячем престижу. Та за «Скалу» цього дня зіграли й погода, ускладнивши завдання більш технічному суперникові, й каркас воріт, і «12-й гравець» на трибунах. Усі спроби вразити ціль – від Саленка, Зайця, Ковальця, Шматоваленка та їхніх партнерів – майже годину ігрового часу розбивалися об оборонний мур господарів і голкіпера Стронцицького. Той упіймав кураж, надихаючи й товаришів по команді. Господарі геть забули про авторитет опонента, дошкуляючи тому своєю непоступливістю.
Той-таки Ковалюк, на прохання журналіста знову поринаючи в перипетії поєдинку з «Динамо», згадав, зокрема, про своє локальне флангове протистояння з Лужним.
«Від того, що відбувається, Олег був явно не в захваті, – розповідав футболіст. – Звичайно, він робив усе, щоб мене залякати. Особливо лютував після того, як «Скала» повела в рахунку в матчі-відповіді. Ще трохи – і я ризикував залишитися без ніг. Ви ж знаєте Лужного – коли він програє, то страшна людина. А цього разу був заведений удвічі сильніше, бо на матч у Стрий приїхала його мама, дивилася на все те з трибуни...
Той матч – пам’ять на все життя. Ми, молоді хлопці 1971-73 років народження, б’ємося з київським «Динамо»!»
● 14 березня 1992 р. У домашній кубковій зустрічі «Скала» захищалася як числом, так і вмінням. Воротар Богдан СТРОНЦИЦЬКИЙ став одним із героїв матчу (Фото Леоніда КУЗЬМУКА)
«Зрештою все стало на свої місця, – резюмував у своєму репортажі з місця подій спецкор «Спортивної газети». – Видовищний удар Анненкова і наполегливість Саленка вивели киян у наступне коло кубкового розіграшу. Але всі змогли пересвідчитись – із «Скалою» жартувати не варто. А глядачі вітали оплесками і своїх – за мужність, і киян, котрих тут зустрічали наче рідних».
Отже, вже на старті першого незалежного сезону українського футболу його багаторічний беззаперечний лідер зіштовхнувся з відчайдушним опором значно нижчого за рангом суперника. Підопічним Анатолія Пузача вдалося уникнути прикрощів, але вже в наступному раунді Кубку вони поступилися запорізьким автозаводцям. Із великим рахунком програли в Лізі чемпіонів «Барселоні» та «Бенфіці». А згодом, у червні, нічого не змогли вдіяти у поєдинку за чемпіонський титул із сімферопольською «Таврією».
Звісно, до динамівців тоді виникало безліч питань щодо надмірних розслаблення, самовпевненості й навіть зазнайства. Однак, той процес мав й інший бік, а саме – шанс для «Скали», «Торпедо», тих же кримчан або ж одеського «Чорноморця», що став лауреатом дебютного кубкового розіграшу. Для Ковалюка та Кардаша, для тренера стрийського колективу Михайла Вільхового та його колеги з Сімферополя Анатолія Заяєва, для більшості з тих, хто стояв біля витоків нашої футбольної незалежності.
● 28 лютого 1992 р. Київське «Динамо» готується розпочати перший матч епохи української футбольної незалежності – на кубок країни, проти стрийської «Скали». Рукостискання капітанів Тараса ПАВЛИША й Ахріка ЦВЕЙБИ. Рефері поєдинку – сімферополець Валерій АВДИШ (Фото Миколи БОЧКА)
«Не знаю, як на ринку, що до нього ми ніяк не дійдемо на своїх соціалістичних милицях, але у футболі конкуренція колосально прискорює зростання майстерності, – писав у матеріалі для газети «Киевские новости» авторитет журналістського цеху Валерій Мирський. – А для більшості нинішніх учасників вищої ліги рівень конкуренції підскочив неймовірно. Можливо, спочатку нам здаватимуться не більш ніж кумедними ігри київського «Динамо» з Охтиркою та «Чорноморця» з Шепетівкою.
Однак, пройде певний час і, переконаний, багато учасників чемпіонату змусять нас відкинути снобістську поблажливість. Спортсмени, що тренуються по два-три рази на день цілий рік, завжди вміли змусити поважати себе. У це важко повірити, але футболісти в малих наших містах лише тепер отримали можливість тренуватися як належить майстрам. Досі вони пів сезону проводили в автобусах, бо впродовж неповних семи місяців грали до 60 календарних матчів, виїжджали на які виключно власним транспортом – згідно з кошторисом. І відтепер вони мають стимул, про який раніше навіть не мріяли...»
Кубок України 1992. 1/16 фіналу
«ДИНАМО» Київ – «СКАЛА» Стрий – 1:1 (Цвейба, 37 – Кардаш, 83).
28 лютого 1992. Київ. Республіканський стадіон. 1300 глядачів.
«Динамо»: Кутепов, Лужний, Цвейба, Безсмертний, Шматоваленко, Грицина (Шаран, 46), Яковенко, Заєць, Саленко, Ю.Мороз (Сукіасян, 46), Анненков (Волотьок, 66).
«Скала»: Стронцицький, Постовой, Михайлов, Романишин, Павлиш, Ковалюк (Гнатів, 80), Петрик, Кардаш, Сидоренко, Шевчук (Кутельмах, 60), Бандура (Покладок, 75).
Арбітр – Авдиш (Сімферополь).
«СКАЛА» Стрий – «ДИНАМО» Київ – 1:2 у дод. час (Сидоренко, 43 – Анненков, 52, Саленко, 100).
14 березня 1992. Стрий. Стадіон «Сокол». 17 000 глядачів.
«Динамо»: Мартінкенас, Лужний, Цвейба, Волотьок (Квіткаускас, 70), Шматоваленко, Грицина, Анненков, Заєць, Саленко, Ю.Мороз (Беца, 70), Шаран (Матвєєв, 65).
«Скала»: Стронцицький, Постовой, Михайлов, Романишин, Павлиш, Ковалюк, Петрик, Кардаш (Кутельмах, 65), Сидоренко (Гнатів, 75), Шевчук (Покладок, 100), Бандура.
Арбітр – Авдиш (Сімферополь).
11 лютого 2024 01:05