Балажиц: «Приятно слышать родную речь»

Ґреґор Балажіц поділився враженнями від перебування на зборах «Карпат» на рідній для себе землі.

– Коли ти дізнався, що збори будуть проходити у тебе на батьківщині в Словенії, якою була твоя перша реакція?
– Нікого не здивую, якщо скажу, що це було для мене приємною несподіванкою. Все таки я добре знав куди їду: рідна країна, своя мова. Хоча це були лише перші емоції. Коли ж приїхали сюди, все виявилося звичайним – збори як збори, нічого кардинально іншого, ніж, наприклад в Туреччині чи Польщі. Двічі на день тренування, решту часу проводиш в готелі. Загалом, все як завжди.

– Але все ж обслуговуючий персонал готелю спілкується словенською... Мабуть, приємно постійно чути рідну мову?
– Звісно ж, так. Дуже тішить звук рідного слова. Як не як, більшу частину часу я проводжу за кордоном.

– А досі в Роглі тобі доводилося бувати?
– Так, одного разу я тут вже бував. З молодіжною збірною Словенії колись також сюди приїздили на збори. Але це вже було давно. Десь близько дев’яти років тому.

– І багато відтоді тут змінилося?
– Майже нічого. Єдине, що футбольне поле стало більш зношеним в центрі поля. Є невеликі дефекти і тепер. Можливо через те, що цього року зима була довшою тут, ніж зазвичай.

– Доводилося читати, що в Роглі взагалі найдовше у всій Словенії тримається зима, тому і найпізніше закінчується лижний сезон.
– Можливо... Хоча підтвердити стовідсотково це я не можу. Я ж не катаюся на лижах... Можна травму отримати. Хоча в дитинстві була можливість займатися цим видом спорту.

– Часом питання ребром не стояло: або футбол, або гірськолижний спорт?
– Ага, або футбол, або лижі, або баскетбол, або легка атлетика... (Сміється – Авт.) Якщо відверто, то таке питання навіть не стояло.

– Зараз ти тренуєшся на батьківщині. Зрозуміло, що сам ти через напружений робочий графік поїхати побачити родичів не в змозі. То може хтось до тебе приїздив в гості?
– Наразі ще ні. Мої батьки зараз відпочивають на морі, але сподіваюся, що з ними ще зустрінуся. Єдине, це з жінкою моєю вже бачилися. Вона завітала на нашу першу гру в Домжале. Ну, і крім того, зустрів кілька знайомих в словенській команді. Ще в «Хайдуку» був один давній приятель, з яким колись виступав за «Горіцу».

– До слова, у «Карпат» ще попереду заплановано матч з твоїм колишнім клубом «Горіцею». Зараз там лишився хтось з твоїх друзів?
– Ні! Там багато з того часу, як я пішов, вже змінилося. Там зараз зовсім нова команда створена з дуже молодих гравців. З тих футболістів, які грали зі мною, там вже ніхто не залишився.