40 років перемозі в Кубку кубків-1985/86. Крок фінальний. «Динамо» – «Атлетико»

Уже традиційно підготовку до відповідального міжнародного протистояння в Києві почали з накопичення інформації про суперника. Певне уявлення про іспанський футбол динамівським новачкам дав у серпні 1985-го бліц-турнір у Віго, звідки «Динамо» повернулося з черговим трофеєм, обійшовши «Вальядолід» і «Сельту».

У одному з подібних міжсезонних (за європейським тодішнім календарем) змагань кількома роками раніше наші хлопці зустрічалися й із самим «Атлетико» – в рамках турніру «Тереса Еррера» 9 серпня 1981-го. Напередодні підопічні Лобановського обіграли «Барселону» (2:1), й, отже, зустріч із мадридцями перетворилася на фінальну. У стартовому складі «Динамо» тоді вийшли Михайлов, Лозинський, Балтача, Коньков, Дем'яненко, Баль, Буряк, Веремєєв, Бойко, Хлус і Блохін, а на заміни – Хапсаліс, Євтушенко та Олефіренко. Гол Блохіна на 27-й хвилині, став єдиним і переможним. Той розкішний трофей у вигляді маяка сьогодні прикрашає експозицію музею київського клубу на стадіоні імені В.Лобановського.

    
Цікаво, що лише за тиждень до того «Атлетико» в Москві проводив товариський матч зі збірною СРСР. Поступився – 2:4, Блохін (фото вгорі) відзначився хет-триком, а ще один м'яч провів Балтача.

Один із голів гостей записав до свого активу форвард Луїс Кабрера, який залишався у складі «смугастих» до сезону-1985/86. В атаці 30-річному аргентинцю допомагали уругваєць Да Сільва та екс-барселонець Хесус Ландабуру, котрий мав досвід виступу за збірну Іспанії. Крім нього, до національної команди викликався також хавбек Роберто Маріна. А найавторитетнішою фігурою серед підопічних Луїса Арагонеса був, безперечно, Убальдо Фільоль (на фото внизу – після гола Вадима Євтушенка) – основний воротар збірної Аргентини на чемпіонаті світу-1982, найкращий голкіпер чемпіонського для команди домашнього мундіалю-1978.

Кубок кубків-1985/86. Шлях до вершини. «Утрехт» – «Динамо»
Кубок кубків-1985/86. Шлях до вершини. «Динамо» – «Утрехт»

Арагонес-футболіст провів у «Атлетико» свої найкращі роки. Тричі ставав чемпіоном Іспанії, двічі брав Кубок короля, грав у фіналі Кубку чемпіонів-1974, а 1969-го завоював титул найкращого снайпера Прімери. Наставником очолюючи всі провідні іспанські клуби, крім «Реала», він повертався до рідного «Атлетико» чотири рази: у 1974-80, 1982-87, 1991-93 та 2001-03 рр. За кількістю завойованих тренерських титулів йому не було рівних в історії колективу, поки на місток не зійшов Дієго Сімеоне.

Шлях до фінального матчу Кубку кубків-1985/86 мадридці пройшли без поразок. У стартовому колі здолали шотландський «Селтик» – 1:1 і 2:1. У кожному з матчів по м'ячу провів Кіке Сетьєн, а переможний виїзний гол у матчі на «Селтик Парк» забив Кіке Рамос. Порівняно легким опонентом став валлійський «Бангор Сіті» – в гостях 2:0 (Да Сільва, Сетьєн), вдома – 1:0 (Ландабуру). Гра на контратаках принесла «Атлетико» стратегічну перемогу в Белграді над «Црвеною Звєздою» (2:0, обидва голи – Да Сільва), а швидкий гол Марини зняв усі питання в домашній зустрічі, яка завершилася миром – 1:1.

     
«Байєр» із Юрдінгена, очевидно, був задоволений виїзною мінімальною поразкою. Не встеживши на 77-й хвилині за Хуліо Прієто, німці, звичайно, планували відігратися вдома. Проте вже до 28-ї хвилини Рубіо та Кабрера забезпечили гостям комфортну перевагу, а закінчилося все перемогою з рахунком 3:2 (ще один гол – в активі Хуліо Прієто, який, до речі, також брав участь у іграх із «Динамо» та збірною СРСР у 1981-му).

Кабрера, прагнучи реваншу, як бачимо, був у доброму здоров'ї. А ось головний київський фахівець по «Атлетико» – Олег Блохін – ризикував на свій другий фінал Кубку кубків не вийти. 23 квітня в товариському матчі національних команд Румунії та СРСР, який став для форварда 100-м у складі збірної, він зазнав травми на рівному місці.

Кубок кубків-1985/86. Шлях до вершини. «Університатя» – «Динамо»
Кубок кубків-1985/86. Шлях до вершини. «Динамо» – «Університатя»

«У Румунії я проводив свій шостий поєдинок за 23 квітневі дні, – ділився Олег із відомим кореспондентом Деві Аркадьєвим. – Додайте до цього дев'ять березневих ігор у клубі та збірній. Плюс – перельоти, переїзди. Зміна часових поясів, режиму харчування, самої їжі, недосипання. Через кожні три з половиною дні – гра. Та й у літаках сили не відновиш. Накопичилася втома, організм не витримав...»

За матчем чемпіонату СРСР проти «Спартака» Блохін спостерігав із трибуни. Сергій Балтача, перебуваючи під пильним наглядом динамівських лікарів, відіграв усі 90 хвилин. У присутності 82 тисяч глядачів, які зібралися на Республіканському стадіоні столиці України, господарі обіграли свого найпринциповішого суперника – 2:1. Тоді ще мало хто знав, що напередодні на Чорнобильській АЕС сталася страшна аварія...

На зустрічі зі «Спартаком» був присутній помічник Арагонеса – Хесус Хайо. Наставникам «Динамо» на власні очі побачити суперника у грі не вдалося. І все ж Валерій Лобановський склав про іспанський колектив достатнє враження.

     
«За ті два роки, що з «Атлетико» працює Луїс Арагонес, гра колективу суттєво змінилася, – розмірковував він у спілкуванні з пресою. – Майже повністю оновився склад. Команда діє раціональніше, з огляду на суперника, на його можливості. В матчі-відповіді з «Байєром» іспанці спочатку не намагалися атакувати. Але забили з пенальті, потім провели другий м'яч і вже не дозволили західнонімецькій команді переломити хід гри.

У обороні мадридці грають жорстко, надійно. Атаку ж, що властиво всьому іспанському футболу, намагаються організовувати швидше, використовуючи індивідуальну гру, вміння нападаючих обіграти суперника віч-на-віч».

«Сильна команда, що й казати, – резюмував наставник киян. – Але ж у фінал слабкі не потрапляють...»

Кубок кубків-1985/86. Шлях до вершини. «Рапід» – «Динамо»
Кубок кубків-1985/86. Шлях до вершини. «Динамо» – «Рапід»

«Чудово знаємо, що «Динамо» – напрочуд грізний суперник, гідний представник радянського футболу, сила якого є загальновідомою, – відповів компліментом на комплімент Луїс Арагонес. – Ми, однак, аж ніяк не збираємося применшувати власні сили та можливості. «Атлетико» – команда, гідна єврокубкового фіналу. Серед наших головних козирів – натхнення та імпровізація. Зробимо все, щоб здобути трофей».

...Цікаво б дізнатися – який телевізійний рейтинг мала та трансляцію з Ліона. На щастя, повна версія поєдинку доступна сьогодні будь-кому. Сьогодні – саме чергова нагода переглянути її.

Усвідомлюючи, що «Атлетико» – команда контратакуюча, динамівці, природно, прагнули змусити суперника «розкритися». Найдієвіший засіб для цього – швидкий гол. Ризикнувши вже на початку матчу піднести опоненту цілком очікуваний тим масований наступ, Валерій Лобановський не помилився. Він мав для цього потрібні кадри. І гол Заварова на шостій хвилині – найкраща тому ілюстрація (на головному фото).

Утім, команди Арагонеса ніколи не схильні були кидатися відіграватися стрімголов. Мадридці в Ліоні також не піддалися емоціям. Однак і особливих дивідендів із запропонованого «сюрплясу» не витягли. Продовжуючи грати «другим номером», вони не вберегли свої ворота як мінімум від трьох атак, після яких рахунок мав би вирости.

Після перерви, коли вичікувати вже було ніколи і нічого, «червоно-білі», подібно до своїх радянських побратимів зі «Спартака», спробували здивувати динамівців дрібним пасом. Відповіддю стали довгі передачі, виконувати які в таборі «біло-синіх» здатний був на той час чи не кожен другий. Чим закінчилася ця дуель скальпеля та шаблі, всі чудово пам'ятають.

     
«Європейська футбольна преса мала рацію, коли серед похвал на адресу київського «Динамо» закидала: а якими ж мають бути дієві засоби проти такої гри? Матч у Ліоні не дав відповіді на це, – констатував у звіті для «Спортивної газети» Валерій Мирський. – А черговий «потерпілий» – один із найавторитетніших фахівців іспанського футболу Луїс Арагонес, мабуть, після поразки свого «Атлетико», мав відчувати себе ще далекішим від розв'язання цієї проблеми, ніж напередодні поєдинку.

Перепробувавши три варіанти стратегії – спочатку «від оборони», потім – пов'язану з перенесенням активних дій у зону захисту суперників, а в останні півгодини – змішаний варіант, мадридці відповіли лише 11 ударами по воротах Чанова на 22 удари по власних воротах. І залишили поле переможеними в усіх фазах боротьби, та ще й із дошкульним підсумковим результатом».

Кубок кубків-1985/86. Шлях до вершини. «Динамо» – «Дукла»
Кубок кубків-1985/86. Шлях до вершини. «Дукла» – «Динамо»

Чергову яскраву перемогу прикрасили нові голи-шедеври. Французьких шанувальників спорту, в чиїх серцях футбол моментами поступається регбі, друга гольова атака «Динамо» змусила просто-таки заревіти від захоплення – від визнання її досконалої витонченості. А те, що завершив зусилля партнерів Олег Блохін («чужою», зате здоровою правою ногою!), 1975-го нагороджений «Золотим м'ячем» саме французьким тижневиком, було для присутніх номером «на біс». Наприкінці року ця обставина зіграє свою роль, і київська команда стане однією з небагатьох у той час, у складі якої виступатимуть одразу два найкращі гравці Європи.

«Шквалом оплесків висловили своє захоплення грою киян у фіналі глядачі на стадіоні «Жерлан», – читаємо в одному з тодішніх звітів. – І, справді, це не той випадок, коли переможців вітають лише тому, що вони в чомусь виявилися сильнішими за суперника. У наш час нікого не здивуєш пристрасним прагненням до перемоги, здатністю перевершити опонента в атлетизмі, жорсткості та рішучості дій. Нині особливу ціну набули футбольна вигадка, імпровізація, краса несподіваних рішень. І те, що київські динамівці саме в цих аспектах виявилися вищими за «Атлетико», явно піднесло їх у очах шанувальників футболу. Нейтральні французи аплодували не просто переможцям, вони вітали команду, яка обдарувала їх видовищем тонкого футбольного мистецтва, а на ньому, вочевидь, вони розуміються».

     
«Ми дуже серйозно готувалися до цього двобою, – сказав Лобановський на післяматчевій пресконференції. – Поставили перед командою завдання переграти суперника тактично – не поступившись йому жорсткістю, перевершити у швидкості та узгодженості колективних дій. Як бачите, наш план удався, хоча остаточно в перемогу я повірив тільки після другого м'яча».

«Через 11 років київське «Динамо» знову завоювало Кубок кубків, показавши блискучу, натхненну гру, – підсумувала авторитетна французька газета L’Equipe. – Вітаємо цю команду, від її футболу буквально перехоплює подих. Кияни повністю підкорили вболівальників!»



Кубок кубків-1985/86. Фінал

«ДИНАМО» Київ – «АТЛЕТИКО» Мадрид (Іспанія) – 3:0 (1:0). 2 травня 1986 р. Ліон (Франція). Стадіон «Жерлан». 45 000 глядачів.

Голи: 1:0 Заваров (6), 2:0 Блохін (84), 3:0 Євтушенко (87).

«Динамо»: Чанов, Безсонов, Балтача (Баль, 39), Кузнєцов, Дем'яненко, Рац, Яковенко, Яремчук, Заваров (Євтушенко, 70), Бєланов, Блохін. Тренер – Лобановський.
«Атлетико»: Фільоль, Томас, Клементе, Артече, Руїс, Прієто, Кабрера, Кіке, Да Сільва, Ландабуру (Сетьєн, 60), Маріна. Тренер – Арагонес.

Арбітр – Верер, асистенти – Лосерт, Форстінгер (Австрія).
Попередження: Ландабуру (13).