Як і навесні, українці мали трощити Казахстан. Але знову все закінчилося божевільною нічиєю.

Костянтин ПАТКЕВИЧ, «Футбольний клуб»

Із трьох тактичних варіантів, які, на нашу думку, міг обрати в Нур-Султані керманич української збірної Олександр Петраков, він зупинився на «революційному» – з трьома центральними захисниками. Можливо, змінивши кадрове поєднання, несподівано залишив на лавці Руслана Маліновського, але – то таке. Футбольної суті це не змінювало.

Український вихор ще не встиг розмітати захист казахстанців, а той вже дав збій. Олександр Караваєв промчав правим флангом, виконав націлений пас у центр, де Роман Яремчук вправно приборкав м‘яча. Примудрився двічі підкинути його на грудях, після чого щосили вгатив під поперечину воріт Стаса Покатілова. Голкіпер трошки вийшов вперед і тому був приречений. Оце так початок!

Наче й не сталося нічого, гості, увімкнувши максимальні швидкості, продовжували насідати, використовуючи як центральні зони, так і обидві бровки. Віталій Буяльський, беззаперечний лідер сьогоднішнього «Динамо», який зовсім не грав у команді Андрія Шевченка, органічно вписався у побудови Петракова і тепер був на полі одним з найкращих, «підпираючи» Яремчука.

Здалося, ніхто в нашій збірній не випадав з гри, і моменти у воріт господарів виникали із завидною регулярністю. Зокрема, на 17-й хвилині у стійку поцілив Едуард Соболь, що виконував роль лівого вінгбека. Другий гол, між тим, був дуже потрібен: гірку київську нічию з тим самим Казахстаном та купу нереалізованих можливостей пам‘ятають усі…

Тим більше, підопічні Талгата Байсуфінова намагалися користуватися кожною паузою в атакувальних хвилях суперників. Доставляли м‘яч до нашого карного майданчика і без вагань били здалеку. Таких ударів протягом першої половини накопичилося аж сім штук, три з яких змусили вступати в гру 37-річного голкіпера «Шахтаря». Це не могло не турбувати. Адже рахунок залишався слизьким.

Слизьким – попри те, що «синьо-жовті» до перерви мали ще принаймні два 100-відсоткові моменти. На 25-й хвилині Андрій Ярмоленко відгукнувся на гострий пас Буяльського: здавалося, черговий м‘яч вінгера, який проводив у Нур-Султані свій 100-й матч за збірну, – неминучий. Утім – знову стійка! І майже відразу після скидки Караваєва потужно пробивав Сергій Сидорчук – цього разу ворота врятували реакція Покатілова разом із поперечиною… Прикро!

Другий тайм розпочався із неприємної події – жовтої картки Віталія Миколенка, яка не дозволить нашому захиснику зіграти в Києві проти французів. Проте наразі «синьо-жовтим» треба було думати про іншу проблему – як вдруге забити на «Астані Арені». Аби наблизитися до мети, Петраков випустив двох свіжих атакувальних хавбеків – Маліновського та Віктора Циганкова.

Нехай і без безпосередньої участі «джокерів», наші продовжували загрожувати воротам Покатілова. Відразу два чисті виходи сам-на-сам не реалізували захисники – спочатку Микола Матвієнко, а потім – Соболь. Обидва програли двобої 28-річному голкіперу.

А ось «джокер» господарів Абат Аймбетов ледве не покарав гостей, які об‘єктивно знизили оберти. Після передачі з глибини він оминув Іллю Забарного і пробив повз П‘ятова. Добре, що на грі працював VAR.

Проте і VAR лише відтягнув катастрофу. Ще один дальній закид казахстанців призвів до їх успіху: Караваєв не вгледів за Русланом Валіулліним і той таки відновив рівновагу. На цьому тлі зайва картка Олександра Зінченка не мала жодного значення…

Залишалося грати ще більш ніж 15 хвилин, і українці кинулися вперед. Удар Циганкова – сантиметри від стійки. Гарна можливість у Ярмоленка – повз ворота…

Петраков кидає в бій чемпіона світу Данила Сікана, перебудовуючи українську схему на максимально атакувальну. І шо? І вгадує! Хлопець у компенсований час вносить м‘яч у сітку після прострілу Миколенка!

Як після цього можна було прогавати Валіулліна, а разом із ним – перемогу, пояснити просто неможливо… Тим не менше, лише 2:2.

Повторення київського сценарію. Безліч втрачених шансів у грі і обмаль шансів на поїздку до Катару.