Дедышин: «Украинский футбол погряз в коррупции»

– З «Карпат» уже зняли 3 очки. Наскільки це для вас неочікувано? Ви розуміли, що так може бути і чому так сталося?
– Звичайно ми розуміли, ми були готові до цього. Ми очікували на таке рішення, на такі санкції і очікуємо на наступні санкції. Але це не означає, що ми змінимо свою позицію. В нас є обґрунтована чітка позиція стосовно тих справ, які проти клубу порушували, тих спорів з футболістами на початку минулого сезону, коли ми виставили на трансфер значну кількість футболістів.

Цим футболістам було запропоновано декілька варіантів продовження чи не продовження співпраці з клубом. Ніхто нікого не «нагинав», ніхто нікого не змушував, їм було запропоновано декілька варіантів на вибір. Перший – ми спільно погоджуємося на те, щоб урізати їхні доходи, що було як наслідок цих провальних сезонів, а також у зв’язку з фінансовою ситуацією в клубі, в країні й цілому футболі. Був другий варіант запропонований, що вони можуть бути продані в будь-який клуб, тому ми їх виставили на трансфер, але не вішали ніяких цінників на футболістів. Просто сказали: якщо буде клуб, який готовий з вами підписати контракт, то ми з тим клубом знайдемо спільну мову. Частина футболістів пішла таким шляхом, вони були продані в інші клуби. Це Кенія, Лукас і ще декілька футболістів, тож ми здійснили нормальні трансфери і всі залишилися задоволені.

Частина футболістів погодилася залишитися в клубі працювати і зменшити свої доходи. Частина футболістів по ходу сезону, такі як Голодюк, Зеньов переосмислили все і приєдналися до команди, продовживши свої виступи на взаємоузгоджених умовах. А частина футболістів, такі як Ощипко, Мілошевіч, Богатінов, Крістобаль вирішили судитися з клубом і доводити свою правоту в органах футбольного правосуддя. І почалися судові процеси. Ті судові процеси ми програли. Чому ми програли їх, будемо в подальшому говорити, але є факт, що ми отримали рішення не на нашу користь.

Постало питання: як себе далі поводити? Можна було, звичайно, звернутися до CAS, опротестовувати рішення. Але в якийсь момент ми зрозуміли, що ця ситуація з такою кількістю цих позовів, кількістю справ проти «Карпат», вона ж не просто так виникла. Я це зрозумів і знаю достеменно, що це був контрольований процесс і тому нас просто закидали цими спорами з боку будь-якого футболіста, якого, скажемо так, заангажувала під себе певна группа людей, про яких я так само буду говорити в подальшому. Вони просто напросто їх використовували для того, щоб звести порахунки з клубом. Наслідком чого це було?

Я переконаний твердо, що одним з елементів цього було бажання цей клуб або «поставити в стойло», або взагалі забрати з футбольної карти. Це також є неприхована мета певної групи людей, які розпочали цей процесс. Він розпочався не вчора і не сьогодні, і не рік тому. Якщо повертатися до цих судових рішень, які були абсолютно протизаконними, вони нічим не обгрунтовані. В нас є чіткі контракти, де чітко все прописано – коли і за що футболіст отримує ті чи інші кошти. Будем говорити конкретніше. Я вже неодноразово говорив, що в нас контракти у всіх футболістів однакові, відрізняються лише терміном дії. В нас за контрактом зарплата 5 тисяч гривень в кожного футболіста.

Є ще крім контракту угода про додаткові виплати, яка чітко обумовлює додаткові виплати. Тому що в основному контракті чітко вказана, яка зарплата футболіста, і є другий документ, там є пункт 4.1 – це зарплата, є пункт 4.2 – де говориться про те, що футболіст може за свою кваліфіковану роботу отримувати премії, винагороди, бонуси і таке інше. Тобто, якщо футболіст виступає в команді у Прем'єр-лізі, то він отримує додаткові винагороди в іншому вимірі.

Ми ж беремо футболіста не для того, щоб він просто потрапив в заявку і грав в нас у дублі і ми йому платили зарплату, правильно? Мова йде про те, що ми футболіста беремо, підписуємо з ним контракт для того, щоб ми спільно з ним досягали результатів на рівні Прем’єр-ліги. Тому футболіст, який грає на рівні Прем’єр-ліги, отримує додаткові винагороди, премії, бонуси і так далі. Це все чітко прописано, це все обговорювалося з футболістами. Футболісти чітко знають про ці пункти, за яких умов вони отримують ці додаткові винагороди.

І, звичайно, коли ми проводимо переговори з футболістами, агенти звертають на це увагу, ми їм пояснюємо, якщо ви згідні – підписуйте, якщо не згідні, ми ж нікого не можемо змусити підписати з нами такий контракт, з такими формулюваннями, з такими пунктами і додатками. Тому те, що стосується цих спорів, зокрема по Богатінову – в нього зарплата 5 тисяч гривень, офіційний оклад, він його отримує на карточку стабільно, без затримок. Все решта – це результат його діяльності в команді. Якщо він зіграв за команду Прем’єр-ліги «Карпати», то йому виплачуються додаткові винагороди.

Там існує відповідна шкала. Якщо він зіграв 25% матчів, якщо він зіграв 50% матчів, якщо він зіграв 75% і вище – за це відповідно є різні винагороди, бо це винагороди за його роботу. Адже клуб, підписуючи з футболістом контракт, бере на себе зобов’язання і футболіст бере на себе зобов’язання. Ми свої зобов’язання перед футболістами завжди виконуємо: про виплату зарплати, 5 тисяч гривень, про те, щоб надати йому кваліфікованого тренера, надати йому екіпірування, надати йому умови для роботи, відновлення, медичне забезпечення, відрядження на матчі, навчально-тренувальні збори.

Це чітко виписано в контракті – обов’язки сторін. Все решта – це вже його досягнення як футболіста. Він виходить на поле – отримує більше, досягає якогось результату і також отримує додаткові винагороди, якщо команда здобуває перемоги в окремих матчах – він отримує преміальні винагороди, якщо команда досягає конкретних результатів в чемпіонаті, також отримує додаткові винагороди. Розумієте, в нас все виписано, тобто футболіст знає, навіть футболіст, який підписує з нами контракт в 15 років, він також має знати.

І там теж прописано чітко, зрозуміло і ясно, що якщо він буде грати в першій команді, в нього будуть такі умови. Якщо він разом з командою буде прогресувати, досягати турнірних показників в чемпіонаті України чи єврокубках, в нього також є можливість збільшити свої доходи.

– На що посилається Богатінов? 
– Богатінов ні на що не посилається. Не впевнений, що він хоч один раз був на засіданні Палати вирішення спорів. Не будемо приховувати, що більшість рішень футбольного правосуддя вирішуються завдяки корупційній складовій. І справи, пов’язані з фінансовими питаннями, не можуть бути вирішеними в Палаті вирішення спорів без стимулювання сторін іншою стороною.

Якщо ми будемо про це мовчати, то ми все далі будемо скочуватися в яму, з якої неможливо буде вибратися. На моє переконання, в українському футболі створений цілий підпільний футбольний синдикат. Ми знаємо прекрасно головних дійових осіб цього синдикату. Можу назвати конкретні чіткі прізвища, як мотивується рішення, ким контролюється Палата вирішення спорів, ким контролюються органи футбольного правосуддя, як відбуваються прийняття рішень, яка мотивація і так далі.

Ми розуміли, що за те, щоб виграти справу, судовий спір у Палаті вирішення спорів, потрібно дати гроші. Про це говорили, мені пропонували так само: «Давайте гроші і ми вирішимо це питання на вашу користь». Зовсім недавно це було і це було за присутності інших людей, які можуть це підтвердити. Якщо рішення приймається на суму, наприклад, 100 тисяч, то не менше 10% потрібно повернути певним футбольним ділкам за те, щоб рішення було прийняте.

Чому про це ніхто не говорить? Напевно, не вистачає духу, щоб про це сказати, чи сили волі, чи, можливо, когось влаштовують такі правила гри, хтось боїться, хтось не хоче створювати якихось додаткових проблем. Якщо ми про це не будемо говорити, то опинимося на рівні чемпіонатів Болгарії чи Сербії. Чимало східноєвропейських країн пройшли той самий шлях. В нас же просто цей час затягнувся.

Тому я не приховую, говорю, що в нас є така людина як Ігор Федорович Гатауллін, це людина, яка все життя в футболі, яка при всіх футбольних владах завжди була «в шоколаді», вона завжди випливала там, де найбільш грошовиті місця. Він очолює Всеукраїнську профспілку футболістів і він вчасно зрозумів, що це може бути перспективним напрямком діяльності і джерелом доходів.

Прекрасно знаємо про те, що він свій вплив, свої контакти і зв’язки спрямував на те, щоб зробити профспілку футболістів своїм власним бізнесом. Вибудував систему, в якій задіяні футбольні агенти, футбольні юристи. В нас ніколи не було юристів і адвокатів в футболі, але за останні 2 роки вони повиростали як гриби після дощу. Зрозуміло, що це потрібно було для того, щоб картинка була, що в нас є юристи, адвокати, спеціалісти, експерти футбольні, які дуже добре себе позиціонують в засобах масової інформації, піаряться.

Вони говорять наче розумні речі, стають впізнаваними, відомими. Була розроблена ціла стратегія, ціла система побудови цього синдикату. Я вважаю, що такий чоловік, як Гатауллін є лише виконавчим директором цього картелю. Люди, які раніше мали дотичність до діяльності органів футбольного правосуддя, це підтвердять. Я думаю, можливо, не на камеру, але вони підтвердять мої слова. Там є такі агенти як Сосенко і його компанія, співчуваючі йому агенти, такі як Люндовський, Кривенко. Є такі юристи як Коробко, Ключковський, Скоропашкін, через цю компанію і вирішуються питання в органах футбольного правосуддя. Всі футболісти, всі інші агенти, які не вхожі в це коло, саме через них вирішують такі питання. А контролює органи футбольного правосуддя нині оцей чоловік на прізвище Гатауллін.

– Тобто через нього ведуться домовленості?
– Так, тому що голова Палати вирішення спорів – його ставленик Скворцов, який ділить з ним кабінет. Вони в одному кабінеті сидять, а поруч кабінет так званої футбольної агенції. Це було, коли вони сиділи в Будинку профспілок. Тепер Гатауллін ще й очолює атестаційний комітет. Їм потрібен був цей комітет. Адже крім того, що приймаються рішення, їх потрібно ще виконувати, правильно? Якщо клуби не виконують рішення, у гру вступає атестаційний комітет і говорить: ми не дамо вам атестат і ви не заявитеся на чемпіонат, бо треба виконати рішення.

Вони потім ще за це беруть гроші, за те, що сприяють тим, хто виграв спори, отримати ці кошти, які клуби не виплачують тривалий період. Знаходять різні механізми, різні способи тиску. Просто коло замкнуте і з цього кола вирватися дуже важко. Я переконаний, що сам Гатауллін цю систему не міг створити, правильно? Ви ж розумієте, що мають бути вищі чини в нашому футбольному господарстві, які і прикривають чи «кришують». Я знаю, що на вершині цієї піраміди стоїть пан Попов. Всі ж по суті питання Федерації футболу вирішує ця людина.

Мені просто шкода в цій історії Конькова. Це людина, яку я особисто дуже поважаю як серйозного футболіста, людину, яка хоче справді добра для українського футболу. Він потрапив в такі обставини, коли він нічого не вирішує за великим рахунком. За нього все вирішують такі люди як Попов, Данілов. Це центри впливу, які просто поклали цей футбол собі в кишеню, весь український футбол.

Ви що, ніколи не чули, що суддям платять гроші? Чи ви думаєте, що судді, коли отримують гроші за допомогу у забезпеченні того чи іншого результату, собі залишають ці кошти? Вони так само несуть наверх. Ця система теж побудована не вчора і не сьогодні. Я переконаний, що ці гроші прямують безпосередньо до Попова. І він себе прекрасно там почуває, ні за що за великим рахунком не відповідаючи. Вони прекрасно все вибудували, проаналізували всі ризики можливі.

А потім, якщо буде якась скандальна ситуація, як от вже з моїм інтерв’ю, так вони все скинуть на Конькова. Мовляв, є президент, він не реагував, нічого не змінював, не проводив реформ. Український футбол просто погруз в тотальній корупції. Розумієте, не треба бути дуже розумним чи сильно обізнаним, щоб не побачити очевидного. Навіть елементарно подивитися на будь-якого чиновника українського футболу, на те, як він одягнений, на якому транспорті він їздить, де він відпочиває, які статки має він і його сім’я, і проаналізувати рівень його доходів за останні 5-10 років, все прекрасно стане зрозуміло.

Важливо не аналізувати його доходи, тому що це тіньові доходи завдяки корупційним діям, а треба проаналізувати витрати їхні, куди і які кошти витрачаються, і тоді все стане зрозуміло. Ми побачимо, хто які кошти витрачає, і тоді можна запитати, звідки він це брав. Ми знаємо прекрасно, що арбітри, які закінчили кар’єру, мають прекрасні бізнеси. Є багато навіть діючих арбітрів, що також мають бізнеси, записані на жінок, дітей. Ми знаємо про автосалони, ми знаємо про шикарні будинки.

Це ж неможливо приховати, правильно? Всі про це знають, але чому про це мовчать? Це питання найбільше турбує. Тому що якщо говорити про арбітраж, то Коліна – це лише ширма, якою прикриваються. Наверху ця вся публіка прикривається Коньковим, а справи суддівські прикриваються Коліною. Йому просто платять гроші за те, щоб він був цим прапором і цією ширмою. І завжди він робить те, що потрібно. В принципі, які до нього можуть бути претензії? Він має дуже хорошу зарплату в Україні, він намагається провадити передовий досвід виховання і прогресу арбітрів.

Я не кажу, що він нічого не дав, не приніс, просто він не впливає на ці процеси. Він ніколи не буде займатися розслідуванням, він сам про це заявляв: «Мене не для того запрошували, мене запрошували для того, щоб я ростив арбітрів, піднімав рівень їхній, авторитет, щоб вони судили в Європі» і так далі.

А про те, що робиться внизу... Ви ж розумієте, головою комітету арбітрів є ж не Коліна, правда? Є інший чоловік. Хто голова комітету? Мельничук. Я думаю, без нього теж нічого не відбувається. Якщо раніше, ви знаєте, був такий цікавий чоловік на прізвище Татулян. Свого часу зробив феноменальну кар’єру в українському суддівському корпусі, в українському футболі, з зарплатою офіційною, я думаю 1200-1500 гривень, побудував собі такі хороми за містом в Києві.

Всі в футбольному середовищі з того кепкують. Григорій Михайлович як побачив це раз, то був дуже здивований хоромами пана Татуляна. Ми знаємо, хто такий Татулян. Зараз він ситуативно відійшов, але ж «папочка», як його називають всі арбітри, також в курсі всіх справ. Він тримає руку на пульсі. Я думаю, не втрачає надії повернутися на добре колись насиджене місце і далі впливати на ті процеси.

– Мельничука Коліна підпустив, це його заступник... 
– Та тут ще невідомо, хто кого заступник, тому що головою комітету арбітрів є Мельничук. За статусом, за посадою Коліна є лише куратором суддівського корпусу. Якщо говорити про структуру, ієрархію Федерації футболу, то керівником усього суддівського корпусу є саме Мельничук.

– Ігорю Михайловичу, ви в минулому сезоні відчули на собі таке суддівство, я пам’ятаю?
– Та ми кожного року відчуваємо! Ми прекрасно знаємо, що ми виходимо на ігри і знаємо прекрасно як нас будуть судити окремі персонажі, представники футбольної Феміди проти окремих клубів. Знаємо, хто працює з суддями, хто в нас найбільш активний в цьому процесі.

– Скажіть, Ви знаєте, які суми пропонуються за арбітраж?
– За арбітраж різні суми фігурують, залежно від можливостей. В нас не гребують ніякими сумами. Там є цифри 10 тисяч доларів, 20 і 50, є і 150 за надважливі матчі. Такі цифри в нас гуляють в українському футболі. В футболі утворилося середовище, де купа прилипал, тому що дуже значний обсяг грошових потоків, тому що грошовий потік тіньовий, незаконний, абсолютно не пов'язаний з чистотою і прозорістю, з цих грошей ніхто не сплачує податків і так далі. Тому нам треба боротися з корупцією. Нам треба виводити футбол з тіні.

Нам потрібно, щоб держава сказала своє вагоме слово. Тому що ви розумієте, що в футболі такий об’єм коштів, об’єм потоків, що якщо легалізувати всі ці кошти, я думаю, що держава би себе по-іншому почувала. Чомусь Федерація футболу, яка працює на території України, яка діє в полі законодавства українського, вона ж нічого не зробила для того, щоб футболісти, які отримують свої доходи, сплачували в бюджет. Більшість грошей в тіні. Я це теж не приховую. Я про це говорю, ми так само видаємо кошти зароблені ними, але в нас чітко в контрактах прописано, що кожен футболіст зобов’язаний сплатити податки. Тому що ці кошти, які ми йому надаємо – це інвестиційні кошти, дотаційні кошти і це кошти, які вже очищені від податків. Розумієте? Футболіст отримує дохід, але чомусь Федерація футболу жодного разу не підняла це питання.

Вони ж знають про це. Коли вигідно, то вони дивляться, що в нас є контракт, наприклад, на 5 тисяч гривень, чи на 3 тисячі, чи на 1,5 тисячі гривень, бо це так вигідно. А коли приймається рішення в органах футбольного правосуддя, там вже спливають додатки так звані, де інші цифри фігурують. І з цих цифр ніхто не сплачує податків. Так, можливо, варто вже державі взятися за цей футбол і пробувати встановити якісь нормальні правила і взяти участь у процесі очищення. Та чомусь держава в це не втручається. А я би хотів, щоб відбувся такий процесс як у Польщі.

Пам’ятаєте, скільки сидять колишніх арбітрів, скільки штрафів посплачували і так далі. Який був серйозний скандал в польському футболі. І зараз подивіться – там арбітри як ангелики ходять. Ніхто навіть не думає, щоб десь в когось та щось попросити чи взяти. А в нас арбітри навіть не приховують: «Дайте нам хоч щось. Ті не дають, то дайте ви хоч щось». Це вже як шантаж виходить, розумієте? Вони деколи як з протягнутою рукою прохачі. Дайте хоч щось, бо треба наверх віднести. Вони також заручники тої системи.

– Це ж риба гниє з голови, правильно? 
– Правильно. Я переконаний, що Коньков в цьому участі не бере, його просто не підпускають. Він просто за складом свого характеру в цьому участі не брав би, я в цьому переконаний. Я не хочу його захищати, щоб ви зрозуміли правильно, тому що в нього теж є якісь недоліки, якісь мінуси. І ви напевно з ними знайомі. Але просто він опинився в такій ситуації, коли рано чи пізно на нього скинуть весь негатив, а всі решта вмиють руки і відійдуть в сторону.

– Ми пережили період Майдану. Сподівалися, що і в футболі очистимо це все, але в один момент побачили, що ті люди – Попов, Данілов і ще компанія, так лобіювали інтереси однієї групи, будемо так говорити, що коли змінилась влада, вони казали: «Ми теж за Майдан, підтримуємо очищення». Ви зсередини побачили, що вони теж за чесні справи?
– По-перше, ці люди такого характеру, що завжди вміють дуже вдало перелаштуватися. Вони перелаштувалися на новий лад. Змінилася ситуація в суспільстві, в країні, але вони все одно не потоплені виходять, вони вчора були корупціонерами, а сьогодні стали чистими, кристальними. В нас для того, щоб відбувалися якісь зміни, треба приймати щось на кшталт закону про люстрацію в українському футболі.

Бо не можуть ті люди, які вже десятками років, які ще вийшли з радянської системи (а ви знаєте прекрасно, якою була радянська система футбольна, де катали направо і наліво «договорняки», де оця корупція в арбітражі, в суддівстві просто буйним цвітом цвіла) керувати. Воно все звідти і вийшло. Потім відрижка всіх негативів з радянського футболу перекинулась на український. Там були теж персонажі, які вдало пригладили, обтесали і продовжували розвивати.

– Ви сказали, що проти «Карпат» налаштована ціла група людей. Хто вони? 
– Я вже назвав цих людей: Гатаулін, Попов, агенти, юристи, адвокати і так далі.

– Чому вони?
– Тому що ми говоримо правду, тому що ми постійно проти їхніх правил йдемо, завжди маємо чітку позицію. Я знаю, що вони все роблять для того, маючи і засоби масової інформації, маючи футбольну владу, маючи каральний меч в своїх руках, щоб закрити нам рота або щоб дискредитувати нашу позицію, те, про що ми говоримо. Те, що я сказав, хіба неправда? Це правда.

Всі знають, весь футбольний люд в країні, який має дотичність, всі про це знають. Тільки про це ніхто не говорить. Вони вибудували таку систему координат. Вони в тій системі координат нас не бачать і ми себе, найголовніше, в тому не бачимо також. От і все. Ви що, не розумієте чиї це на даний момент структури? Це теж питання. Прем’єр-ліга – це просто кишенькова структура одного футбольного клубу під назвою «Шахтар». Це теж треба говорити. Хіба це неправда? Це правда. Я не виключаю, що вони там на зарплаті в них сидять. Я не виключаю, що багато людей з федерації так само. Попов ж був у структурі «Шахтаря», якщо не помиляюся, виконавчим директором.

Потім його делегували спочатку в Прем’єр-лігу, а потім у Федерацію. Просто про це так само ніхто ніколи не говорив – як відбувалася зміна влади, як вдалося прибрати з посади того самого Суркіса, які були спроби і хто за цим стояв. Як таке може бути, коли подзвонив Луческу і захотів, щоб з «Карпатами» минулого сезону грали в п’ятницю і щоб в п’ятницю грав ще й дубль – в один день, в один час. Прем’єр-ліга по команді все виконала. Коли я дзвоню до Іванова і кажу: «Що ви творите?», а він відповідає: «Ти ж за мене не голосував, мене не вибирав, тому я не буду ваші інтереси відстоювати». Прямим текстом говорить! Як може ця людина працювати у футболі і відстоювати інтереси клубів, які є засновниками цієї Прем’єр-ліги, які платять йому зарплату за це?!

– Ви говорите, але чому більше ніхто? 
– Я не знаю. Це треба їх питати. Можливо, не вистачає духу чи сили волі, характеру, щоб про це сказати. Можливо, хтось не почуває себе так впевнено або мав дотичність до цих схем. Коли ти взяв гроші, тоді в тебе, розумієте, втрачається моральне право говорити правду. От і все. І про це знає той хто тобі давав, і про це вже знає ширше коло людей, і все. Я ні в кого ніяких грошей не брав, ні в агентів, ні в чиновників і так далі. І нікому нічого не давав. Працюю на клуб. Готовий говорити будь-кому в очі.

Навіть не сумніваюся, що наробив багато помилок, можливо не так ефективно дію в клубі, як мав діяти, але те, що стосується порядності, чесності і відкритості, то я можу подивитися будь-кому в очі і мені соромно не буде. Мені ніхто не може закинути, що я брав участь в якихось темних справах. Це при тому, що кожен клуб – це як клондайк звідки черпати кошти. Тому що розумієте, є бюджет клубу, де теж є офіційні, неофіційні, напівофіційні складові. Всі розуміють, які реальні кошти ходять в українському футболі. Були колись бюджети 100 мільйонів в одного клубу, 80, 50, 30, 20, об’єм цього ринку дуже місткий. І, звичайно, є інші люди, які не працюють в тому чи іншому клубі, але готові пожинати плоди з цих коштів, десь притулитися до потоку грошового і черпати з нього.

– Ви сказали, «Карпати» не будуть йти на ці компроміси? 
– Ми свідомі того, які будуть наступні кроки. Це будуть наступні санкції, наступні зняття очок і так далі. Ми не будемо платити ці кошти, тому що, по-перше, прийняті незаконно рішення по виплаті коштів, безпідставно, заангажовано і я переконаний, що там була присутня корупційна складова. Крім того, я переконаний, що там є й політична складова. Те, про що я говорив, що ми клуб, який неугодний нікому – ні білим, ні червоним, ніяким.

– Ви порушили тему про те, що люди, які сидять у виконкомі ФФУ, коли знімали попереднього президента, теж були вмотивовані...
– Звичайно. Пригадайте, тоді почалася ціла компанія по всій країні. Люди, які вчора були за Суркіса, сьогодні вже були проти Суркіса і отримали тут гроші, люди, які були залежні, які думали про своє майбутнє, той же Грисьо, який є тут головою федерації. Він голова чи президент громадської організації, це ж громадська організація федерації футболу області. Зарплата в нього 1,5 тисячі гривень.

Чого ж він так чіпляється за це місце? Така боротьба була шалена, пам’ятаєте? Люди, які голосували, потім казали – ми по 5 тисяч чи по 8 тисяч гривень проголосували. Тому що в нього сини судять. Він сам був суддя, делегат, інспектор. Його є за що, як то кажуть «щупать за вим’ячко», він ж людина залежна абсолютно, він ж не може мати своєї позиції. Він має ту позицію, яку мають ті, що діють з позиції сили. Тому в нього така сама позиція. Він вчора здав Суркіса, він здасть завтра Конькова, післязавтра ще когось здасть. Це все теж внизу, все починається звідти. Яка мотивація в людини працювати в Федерації футболу Львівської області, декларувати свої наміри розвивати обласний, регіональний футбол за зарплату півтори тисячі гривень? Поясніть мені логіку. Але подивіться: якщо він не є голова Федерації футболу Львівської області, то він не є делегатом чи інспектором.

Його діти не обслуговують матчі як арбітри. Він не має можливості побудувати два будинки, у двох шикарних приміських зонах Львова. Він вибудував теж біля себе таку мережу, прихвачені журналісти, там за 100 доларів напишуть, там за фуршет-бенкет і за сто грам, і за те, щоб бути в процесі і так далі... Коли зливали Суркіса, його ж зливали всі. І ті, хто його підтримували, свого часу його на трон вознесли. Ми що, не знаємо, хто цим займався? Той же Попов, той же Денисов Саша, який курував медіа-напрямок кампанії проти Суркіса, той же Ярославський, який давав гроші, це фінансував. Всі про це знають. Ніхто просто про це ніколи не буде говорити.

А наверху один чоловік дуже-дуже хотів зміни влади. Розумієте? А хто? Пан Ахметов. Він ж весь час мріяв про те, щоб футбольна влада була в його руках, підкорялася йому. Розмови про конфлікт інтересів , розмови про те, що його позбавляють можливості грати в Лізі Чемпіонів. Потім, можливо, на якомусь етапі вони і домовилися, коли з’явилась можливість дві команди в Лізі Чемпіонів заявляти...

Пам’ятаю, була історія, по суті, вирішальний епізод в епопеї по зняттю Суркіса з посади президента Федерації футболу. Коли мало бути вирішальне засідання Прем’єр-ліги, і ситуація була 50 на 50, золота акція, так звана, була у Прем’єр-ліги. Тобто, якщо Прем’єр-ліга зібралася б і професійні клуби елітного дивізіону проголосували за недовіру Суркісу, я думаю, що він би там більше не втримався. Лічені дні чи тижні він би там просидів і все. Але Прем’єр-ліга так і не зібралася, так і не висловила недовіри.

Ніхто не задавав собі такого питання: чому не зібралася Прем’єр-ліга? Тому що не було голосів за ці збори. І ключову роль тут зіграли якраз «Карпати». Можна вже тепер про це говорити. «Карпати» зайняли принципову позицію не тому, що ми так сильно любимо Суркіса, і не тому, що ми згідні зі всіма його діяннями. Для нас важливо було інше. Для нас важливо було те, щоб футбол український пішов іншим шляхом розвитку, ніж той, який був і той, яким зараз він іде.

Передбачали, що такий хибний шлях буде. Тому що коли президента нашого клубу попросили взяти участь в цих зборах і проголосувати за недовіру Суркісу, він поставив чітке і конкретне питання: а хто буде замість Суркіса? На що відповідь була така: ми ще не знаємо, але ми там зберемось в тісному колі і повирішуємо ці питання, не переживайте. На що була відповідь: або ви скажете, хто ця людина, або можете не говорити, хто ця людина.

Просто є пакет документів, які ми готували свого часу, коли ми створювали Прем’єр-лігу, з серйозними реформами, з серйозними змінами, змінами правил гри, встановленням однакових правил для всіх, з тим, щоб реально розвивати український футбол і для того, щоб створювати комерційно привабливий продукт, щоб футбол став справді продуктом, який користується попитом на ринку – серед вболівальників, серед спонсорів, рекламодавців, телебачення і так далі.

Тому, коли Петро Петрович поставив питання: мене не цікавить, хто буде наступним президентом, мене цікавить лише те, щоб та людина підписала договір між Прем’єр-лігою і федерацією, договір, який ми підготували, і який Суркіс не хотів підписувати, натомість підписав з досить значними змінами і зрізаними повноваженнями... І підпише той пакет документів (статути, регламенти, дисциплінарні положення), який ми підготували, гарантує, що він буде це реалізовувати і не цікавить, хто це буде: Іванов, Петров, Сидоров... Головне, щоб ця людина підписала цей договір між Федерацією і Прем’єр-лігою. На що прозвучала відповідь: цього ніхто робити не буде.

Тому ми і уникнули поїздки на ці збори. Збори зрештою не відбулися і не відбулося передчасне зняття Суркіса з посади. А далі все пішло по плану – відбулося призначення на посаду нового президента. При всій повазі до Анатолія Дмитровича, і при всіх його заслугах перед українським футболом, на жаль, не він сьогодні управляє українським футболом, а управляють зовсім інші люди. І те, що у нас футбол подвійних стандартів, про це вже лінивий тільки не говорить, до різних клубів різне ставлення. До одних і тих самих пунктів регламенту теж різне трактування, в залежності від того, до якого клубу вони можуть бути застосовані.

Та й далеко не треба ходити, я вам про нашу ситуацію розповім з таким футболістом як Тарас Качараба, який сьогодні грає в оренді в «Говерлі», наш вихованець. В 15 років ми уклали з ним професійний контракт – згідно регламенту, маємо на це право. Це був перспективний молодий футболіст, в якому ми вбачали потенціал, який грав за збірну свого віку, і вбачали в ньому своє майбутнє. Ми заключили з ним професійний контракт на три роки.

Потім, перед початком нового футбольного сезону в дитячо-юнацькій футбольній лізі, до нас приходить лист з ФФУ про те, що футболісти-професіонали не мають права грати в чемпіонаті ДЮФЛ. От до цього часу грали, а з цього року вже не можна! Тому що ФФУ не вважає чемпіонат ДЮФЛ як чемпіонат професійних футболістів. Це є аматорський чемпіонат. І, відповідно, футболісти-професіонали не можуть брати участі в аматорських змаганнях. І посилались на циркуляри, регламенти ФІФА, УЄФА. Ми питаємо: і що робити? Молодий хлопчина, який прогресує. Для того, щоб прогресувати, йому потрібна ігрова практика. Ми ж не можемо просто його викинути. Це ж збірник, ми так само дбаємо про майбутнє українського футболу, про збірну, це ж теж в інтересах Федерації в тому числі.

Та нам сказали чітко: якщо у вас з Качарабою буде контракт і він буде виходити на поле за команду Академії «Карпат», то вам будуть зараховані поразки. Потім вони подумали, почухали голови і запропонували вихід – угоду про спортивну підготовку. Це не є контракт, кажуть, але ми його прирівнюємо до контракту. Ви з Качарабою розриваєте професійний контракт, підписуєте угоду про спортивну підготовку і ви захищені на всі випадки життя.

Прекрасне рішення – подумали ми. Розірвали з Качарабою професійний контракт, підписали з ним угоду про спортивну підготовку і через два тижні ФК «Шахтар» підписав з Качарабою професійний контракт. Як це назвати? Я думаю, що вступили в злочинний зговір чиновники Федерації футболу з футбольним клубом «Шахтар», для того, щоб вкрасти футболіста Качарабу в ФК «Карпати». Як це може бути таке в українському футболі? Розумієте, у нас вкрали футболіста, і за нього навіть грошей не заплатили!

Досі ми судимося, доводимо, хоч заплатіть компенсацію, не кажемо вже про трансфер, хоча реально це мав бути трансферний перехід футболіста з клубу «Карпати» в клуб «Шахтар», і «Шахтар» мав заплатити гроші. І гроші ті, які скаже ФК «Карпати». Так навіть не про це мова. Вони навіть компенсацію не заплатили, про яку йде мова в цій угоді про спортивну підготовку. Вона вирахувана.

Всі органи прийняли рішення, що «Шахтар» порушив, Качараба порушив, в односторонньому порядку розірвав угоду про спортивну підготовку, незаконно підписав контракт з «Шахтарем»... Всі винні, а ми вийшли дурнями в цій ситуації. Тоді виникає питання: для чого нам взагалі вкладати гроші в футбол? Завтра заберуть те, завтра інше. Завтра вб’ють суддями, завтра вб’ють рішеннями футбольного правосуддя... Так для чого цей футбол? Для тих людей, які прилипли своїми брудними ручками до українського футболу, до грошових потоків в українському футболі? Та я інколи думаю, що це якийсь лохотрон для тих людей, які вкладають гроші.

Які з чистими намірами і з реальною любов’ю до футболу, з бажанням його розвивати, ростити футболістів, мають свої футбольні мрії, наприклад. Якщо ж це футбол для тих, хто має дотичність до бюджету державного чи до державних монополій – це вже друге питання. Дайте всім можливість доступу до державних монополій і будемо всі розвивати футбол. Платити мільйонні зарплати всім, можемо навіть зробити як «Шахтар» – офіційні зарплати всім.

Срна, я чув, отримує 4,5 мільйона доларів – і це офіційна зарплата, він сплачує податки, – це ж, ніби, красиво, згідно чинного законодавства. Тільки ви собі поставте питання: хто так просто з таких грошей буде платити податки? Тільки ті, хто мають справу з держбюджетом, де відбуваються взаємозаліки по ПДВ, де відбувається повернення ПДВ і так далі. От тому у нас є клуби, які на словах декларують свою прозорість, створюють собі імідж, авторитет, для того, щоб їх любили, шанували, за них вболівали і так далі. Але ми знаємо причини – звідки це все йде. Вважаю, що люди, які влаштували гонку озброєнь в українському футболі, вони його і погублять. Згадаєте мої слова – через деякий час, якщо нічого не зміниться, так і буде. Якщо будуть мірятися товщиною грошових мішків – ніколи в нас футболу не буде. І ніколи той же «Шахтар», який ставить велику амбіцію виграти Лігу Чемпіонів, він ніколи її не виграє, поки не зробить сильний український чемпіонат.

А він не зробить з тими правилами, які сам нав’язує, які йому потрібні і вигідні. Чи Ахметову, чи Палкіну, чи Луческу, кожному по своєму напрямку вигідні. Тільки команда сильного чемпіонату може претендувати на те, щоб здобути серйозний європейський титул. А якщо там підсвистять, там якесь рішення напишуть, там ще щось під килимом відбудеться, то нічого не буде.

– Ви сказали про контракти, ви сказали «я, можливо, десь щось не так зробив»... Ви впевнені, що «Карпати» виграють у всіх спорах на 100%? Чи десь, можливо, ви не настільки праві в цих ситуаціях?
– Я абсолютно переконаний в нашій правоті. Знаєте, є таке поняття «комфортная уверенность», введене комітетом з етики і чесної гри. Так от – у мене теж дуже комфортна впевненість. По цих всіх рішеннях в нашій правоті я впевнений. Ми не збираємось нікому просто дарувати незароблені гроші, і тим паче, гроші, які стали наслідком прийняття таких рішень. Тобто, сплата грошей є наслідком прийняття рішень органами футбольного правосуддя футболу України. Чому ми не можемо вкласти гроші в інфраструктуру, а віддавати гроші людям, які цих грошей не заробили, а звернулися за допомогою до певних ділків?

– Скажіть, ви говорили з колегами з інших клубів, щоб названих вами людей відсторонити від футболу? Зібратись і сказати: «Давайте проведемо люстрацію»...
– В розмовах всі підтримують, тільки публічно, я думаю, це ніхто не зробить. Поки що я не бачу, щоб хтось сильно рвався про це говорити. Колись був такий, пам’ятаєте, президент «Десни», Савченко, який теж виступив, публічні заяви зробив. З нього зробили просто ідіота. Просто людину спаплюжили, знищили і викинули з футболу. Ще якісь були прояви, деякі люди пробували говорити, але немає їх у футболі, на жаль. Тому, можливо, це теж був приклад, процес по Савченку був прикладом для наслідування іншим, мовляв «Ви дивіться, навіть не думайте! Бо буде те саме з вами».

– Є правило: платимо арбітрам, домовляємось... 
– В українській державі теж є правила. Ви йдете в садок і даєте там хабара, бо по-іншому ваша дитина не потрапить в садок. Тут те саме, не може кристально чистий футбол бути в корумпованому суспільстві в цілому. Це ж як дзеркало: футбол – це дзеркало суспільно-політичного життя. І нібито зараз є наміри щось змінити в суспільстві, в державі, в законодавчому полі – є бажання. Я б дуже хотів, щоб таке бажання з’явилося і в українському футболі.

– Ви будете далі йти в органи європейського правосуддя в цій справі і по наступних контрактах? 
– Ми будемо робити кроки, про які не хочу зараз говорити, щоб не відкривати карти тим людям, щоб вони знову не перейшли дорогу і не випередили. Ми будемо боротися. Але будемо, в першу чергу, відстоювати свою позицію і будемо йти до кінця.