Владислав Калитвинцев: «Хочу доказать, что играю лучше отца»

Гравець київського «Динамо» Владислав Калітвінцев розповів про конкуренцію з Олегом Гусєвим та Джермейном Ленсом, повідав про своє ставлення до порівняння з батьком та відкрив таємницю свого 45-го номера.

– Наскільки важко дається конкуренція з Джермейном Ленсом і Олегом Гусєвим?
– Дуже добре, що у клубі є конкуренція, і якщо вона є, то ти ростеш, розумієш, над чим тобі треба працювати, коли не граєш.

– Чи може Гусєв після гри підійти, розповісти про помилки, порадити щось?
– Ні, не пам'ятаю такого...

– А «напхати» може?
– «Напхати» то всякий може, але у нас всі стараються підказувати одне одному.

– Ходили чутки, що у 1997 році у команді була дідівщина, і молодих гравців примушували носити м'ячі, чистити бутси старшим гравцям. Чи є щось подібне у команді зараз?
– Ні, у нас такого немає.

– Як ставишся до того, що тебе постійно порівнюють з батьком?
– Це було завжди, з самого початку моєї кар'єри. Коли лише почав тренуватися, грати, то всі мене з батьком порівнювали. В мене свій шлях, і я хочу довести, що я граю краще за батька.

– Чому не взяв його номер влітку? Вісімка була вільною...
– Не знаю... Мені 45-й подобається (посміхається).

– Чому 45-й? Цей номер щось символізує?
– Я у збірній завжди грав під 9-м номером. Тут був вільний 45-й, взяв його, адже 4+5=9.

– Наскільки важливо для команди у психологічному плані після завершення першого кола Чемпіонату України займати перше місце?
– Я вважаю, це дуже важливо для нас, щоб ми йшли у відпустку із виконаним боргом, і вийти з відпустки впевненими у своїх силах, щоб продовжувати лідирувати у чемпіонаті, і, дай Бог, його виграти.

– Повернемося до збірної... Наскільки тобі не вистачатиме молодіжної збірної?
– Через декілька днів будуть скликатися збірні, і мені важко повірити у те, що вже немає молодіжної збірної, і що не буде більше цих викликів. Ми були мов сім'я. Ми дуже добре потоваришували один з одним. Дуже гарний був колектив.

– Будеш чекати на виклик у основну збірну?
– Звісно, але для цього треба грати стабільніше.

– Повернемося до ще більш старої теми – матчу з Німеччиною... Команда вірила у те, що вам по силах переграти німців?
– Так, звісно ми вірили у себе, але я вважаю, що ми у першій грі неправильно зіграли. Ми розкрились, а з такою командою, як Німеччина неможна так грати, адже вони чудово знають, що робити та куди бігти.