Тишинінов: «Три-чотири матчі у старті «Вереса» навесні – це буде успіхом»

Новачок рівненського Вереса Владислав Тишинінов, який підписав трирічний контракт із «Вересом», розповів про свою участь у «народному відборі», життя в російській окупації та очікування від весняної частини сезону.

– Що відчув, коли дізнався, що з тобою підписують контракт? Які емоції?
– Задоволений був. Бо це Українська Прем’єр-ліга. Я все життя йшов до цього.

– Півтора місяці тому ти приїхав на “народний відбір”. Вірив тоді, що все станеться саме так?
– Так. Звичайно.

– Про що думав ці півтора місяці? Коли не знав, чи підпишуть тебе?
– Все кинути не хотілося. Важко було. Бо працюєш, тренуєшся, а тобі нічого не кажуть. Психологічно було важко.

– Пригадай перший день “народного відбору”. Що тоді відчував?
– Нічого особливого. Ми потренувалися, потім зіграли. Я подивився на інших і зрозумів, що пройду до фіналу. По грі побачив, що я сильніший за інших. От щодо фіналу – не знав, як все буде. Але я просто спокійно робив те, що вмію.

– Минулий сезон ти починав у Тростянці. Там тебе застала велика війна. Що пережив? Як все це було?
– 23-го лютого в нас були збори. Ми повернулися з Полтави після спарингу. А наступного ранку тренер прийшов на базу і сказав, що розпочалася війна. Несерйозно спершу поставилися до цього. Думали це за день-два все завершиться. Всі практично лишилися на базі. Зрештою ми на два тижні опинилися в російській окупації.

– Як це було?
– Зараз від спогадів мурашки по тілу. На базі жили 14 футболістів. З вікна ми щодня бачили рух російської військової техніки. Потім почали періодично дізнаватися про вбивства росіянами цивільних в місті. Не було води. Воду набирали з колодязя на вулиці. Це було страшно. Дружина в цей час була вдома на Донеччині. Знав, що там спокійно, тому мені було набагато легше морально.

– Як виїхав?
– За два тижні росіяни відкрили “зелений коридор” для цивільних. Ми виїхали. Що двісті метрів були блокпости росіян. Нас всіх оглядали, шукали татуювання на тілі. Забирали павербанки, навіть воду. Був епізод, коли гармата танка російського повернулася у наш бік – було страшно.

– Ти дебютував за Верес у матчі проти Пюніка на зборах у Туреччині. Як це було?
– Був мандраж. Хвилювався. Був засмучений після гри. Знав, що зіграв не на своєму рівні.

– Який результат другої частини сезону ти вважатимеш успішним?
– Три-чотири матчі у старті навесні – це буде успіхом. Буду старатися, тренуватися. Все залежить від мене і від тренера.