Павлов: «Как живется в Мариуполе? Очень сложно»

Наставник багатостраждального «Іллічівця» під тягарем довколишніх подій перейнявся настроями стоїцизму

Упродовж останнього тижня автор цих рядків тричі спілкувавсь із футбольними людьми Донбасу, і щоразу розмова завершувалася тяжкістю на душі…

– Миколо Петровичу, за останній місяць на вашому клубному сайті найцікавіша новина стосувалася можливого переїзду ФК до Дніпропетровської області…
– Нікуди ми не їдемо, це вже точно. З’ясувалося, що в Новомосковську немає умов ні для тренувань клубу найвищого ешелону, ні для проживання. Так що дана тема вже в минулому.

– Але ж там спокійно!
– Спокійно всюди, де нас немає. Повторюю: тему закрито.

– Тоді цікаво знати, чи не відкоригували ви підготовку до матчів – у зв’язку з усім? Може, тренуєтеся не так часто (аби зайве надвір не виходити) …
– Ні… (Після паузи). Ми сьогодні тренуємося таким чином і так часто, як вважаємо за потрібне. Стараємося, щоби тренувальний режим сприяв нашій готовності до матчів.

– Із вашого дозволу, запитаю, як сьогодні живеться в Маріуполі?
– Дуже складно, але помалу звикаємо. Усі звикають. Існує велика психологічна напруга. Така, якої в мене в житті ще не було.

– А немає бажання все кинути й повернутися, наприклад, до Києва чи Дніпропетровська?
– Бажання, може, й є, але його неможливо реалізувати фінансово: сьогодні наш клуб не потягне переїзд навіть до сусідньої області.

– Я не те мав на увазі: ви особисто не хочете знехтувати обставинами, подати у відставку?
– І кинути хлопців? Тих, із якими я разом переживаю настільки скрутний час?! Тих, хто для мене вже не стільки спортсмени, скільки діти?.. У нас недавно було зібрання в команді, де я сказав, що все розумію, в кожного сім’я, тому хто бажає, може без перешкод залишити Маріуполь. Я ж піду останнім.

– Недавно у списку ваших «дітей» сталося поповнення: ви взяли нападника «Чорноморця» Васіна. Наскільки то відчутне підсилення?
– У нашій ситуації будь-який футболіст, який провів у прем’єр-лізі бодай хвилину, вже суттєве підсилення для «Іллічівця». Можна навіть сказати так: будь-який гравець, котрий готовий за нас виступати, є добром для життєдіяльності моєї команди.

– Зрозуміло. Тоді охарактеризуйте наступного опонента по чемпіонату.
– «Карпати» багато у чому схожі на нас, адже там теж нова команда, та ще й наставник недавно змінився. У складі львів’ян багато молоді, людей, які ще навесні в дублі виступали. Звідси – всі загальновідомі проблеми, які виникають за такого розвитку подій. Проте у львів’ян суттєва перевага, порівняно з нами: вони мешкають, тренуються, проводять матчі в рідному місті. Причому – чудовому місті, дуже красивому, комфортному для життя.

– Екс-тренер «Арсеналу» Бакалов у цій зустрічі ставить на вашу команду, позаяк у неї вже поставлена гра, натомість «зелено-білі» мають сирий, незрілий вигляд.
– Я, звичайно, вдячний за комплімент од фахівця, однак це всього лише думка однієї людини. Так, «Карпати» нестабільні, але це також може значити, що саме з нами вони «вистрелять».

– У Інтернеті пишуть, що то буде «зустріч аутсайдерів». У вас колись було таке, щоби команда йшла на останньому місці?
– Ніколи. У мене сьогодні взагалі багато чого стається вперше в житті. Наприклад, ось такий момент: ми всі матчі проводимо на виїзді, чого, наскільки мені відомо, в історії футболу України ще не було. І, гадаю, у світі таких випадків – одиниці.

– А ви бачите якийсь вихід? Світло в кінці тунелю чи деінде.
– Насамперед, нинішня ситуація позитивна для молодих виконавців, які грають не тому, що вони заслуговують на це, а просто через повну відсутність конкуренції. Я на наших тренуваннях часто повторюю їм: у вас сьогодні – величезний шанс, якщо ви ним не скористаєтеся…

– А для вас?
– А що – для мене? Роблю те, що можу за наявних обставин. А що буде – то буде.

Володимир БАНЯС