Савченко: «С детства мечтал о «Карпатах»

У неділю львівські «Карпати» розпочнуть новий чемпіонат матчем проти полтавської «Ворскли». Хто вийде в основі «зелено-білих» передбачити важко, але не виключено, що місце лівого оборонця займе молодий вихованець клубної Академії Андрій Савченко.
 
– Андрію, розкажи, як ти потрапив на олівець до нового головного тренера «Карпат»?
– Перед від’їздом на словенські збори мене та ще кількох гравців з дублю запросили на тренування до основної команди. Після кількох занять мені задзвонив адміністратор і сказав, щоб я збирався в Словенію. Для мене така новина була дуже приємною!
 
– Як думаєш, тебе брали на перспективу чи готували до гри в основі?
– З Олександром Севідовим я познайомився перед тренуванням. Звичайно, він наперед не міг нічого говорити, адже все мало вирішитися на зборах, від того, чи витримаю я навантаження. 
 
– Ти є вихованцем Академії, отже до Львова приїхав з...
– ...Дрогобича. До цього я займався в школі-інтернаті. Спершу в Академію вступив мій старший брат, а потім і мені сказав спробувати. Так я і потрапив до 8-го класу.  
 
– По собі ти залишив слід в Академії, зокрема неодноразово вигравав різноманітні індивідуальні нагороди. Очевидно, ці заслуги не пройшли повз увагу селекціонерів інших клубів, які намагалися тебе переманити до себе...  
– Справді, було таке. Зі мною контактували представники інших клубів, запрошували переїхати. Однак я відмовився від цих пропозицій, бо з дитинства мріяв грати в «Карпатах». 
 
– Минулий сезон ти провів в молодіжній команді, де грав стабільно...
– Мені дуже допоміг тренерський склад молодіжки. Були різні випадки, але постійно я відчував довіру і підтримку наших наставників. Коли я сказав, що їду на збори в Словенію, то Ігор Йовічевіч побажав мені успіхів. Сказав, щоб я спокійно грав, показував усе, на що здатний і закріпився в першій команді. Я думаю, що тренер дублю також відчуває радість, коли його гравця забирають до першої команди, адже по суті він дає молодому виконавцю дорогу в великий футбол.
 
– Як ти витримав роботу на зборах? Напевно недитячі навантаження були?
– Справді, вони відрізнялися від навантажень в молодіжці, але я б не сказав, що кардинально. У дублі ми також мали пристойну порцію роботи, тому, хоч і було важкувато, але я витримав і зараз знаходжуся в нормальній формі.
 
– За неписаними футбольними законами молоді гравці, зокрема, й на зборах носять м’ячі та інший реманент. Тобі також доводилося таким займатися?
– Тут нема нічого незвичного. Це справді закон. Хто молодший – той допомагає. Правда, зараз цим переважно адміністратори займаються, але як треба було допомогти – м’ячі принести чи воду, то проблем не було. 
 
– Хто зі старших гравців взяв тебе під опіку?
– Трошки більше досвіду в Миколи Жовтюка, з яким ми в Академії разом грали. Я з ним жив на зборах. А щодо старших гравців, то перед першою грою до мене підійшов Ігор Пластун і сказав, щоб я не хвилювався. Ми з ним разом грали в обороні і він страхував мою спину. Приємно грати з таким футболістом. 
 
– Андрію, не виключено, що в неділю ти вийдеш у стартовому складі. Хвилюєшся? 
– Якщо дадуть можливість себе проявити, то я буду тільки радий. На зборах вже пройшов бойове хрещення. Сподіваюся, що все буде добре. 
 
– Тобі раніше доводилося на «Україні» грати?
– Бувало. Кілька матчів за молодіжну команду ми грали на цьому стадіоні. А ще були товариські поєдинки проти першої команди. А на серйозному рівні, звичайно, грати не доводилося поки. 
 
– Наостанок скажи, який стиль гри тобі до душі?
– Для кожного захисника головне, щоб ворота сухі залишилися. Але багато чого залежить від установки тренера і ходу поєдинку. Якщо треба чи коли суперник дозволяє, то чого б не підключитися до атаки?