Бидловский: «Травма оставила без футбола на два месяца»

Кінець минулого чемпіонату Володимир Бідловський був змушений пропустити через травму.

Однак з початком нового він уже готовий заявити про себе новому головному тренеру...

– Тобі довелося через травму пропустити кінець минулого чемпіонату. Емоційно як ти це пережив?
– Було важко. Всі неприємності навалилися одночасно. Ушкодження я зазнав після гри з донецьким «Металургом».

Ми тоді поступилися 0:4. Крім того я ще й пошкодив м’яз і вилетів до кінця чемпіонату.

Лише відновлення після травми в мене забрало 2 місяці. А тренуватися в загальній групі я почав лише нещодавно, після відпустки.

– Тобто, як такої відпустки в тебе і не було?
– Можна і так сказати. Я постійно ходив в тренажерний зал, займався, постійно бігав. Необхідно було «закачати» ногу. Наші лікарі мені приготували цілий комплекс відновлювальних вправ.

– І як ти себе зараз почуваєш?
– Вже втягнувся в процес. Зрозуміло, що одразу ж на ноги пішло додаткове навантаження. Але тьфу-тьфу-тьфу, все нормально.

– В матчі проти «Домжале» ти повернувся на свою рідну позицію лівого хава. Але якщо знову з’явиться необхідність – готовий повернутися на позицію флангового захисника?
– Якщо відверто – то для мене не принципово де грати: в центральній зоні чи в захисті. Я можу однаково зіграти що там, що там. Та й звик вже я до зміни позиції. Постійно доводилося грати або лівого захисника, або вінгера.

– А якщо під час матчу доводиться мінятися флангами з правим хавом, наприклад з Павлом Ксьонзом, відчуваєш себе комфортно на протилежній бровці?
– Лівоногому футболісту в певних моментах навіть легше грати справа, ніж на рідному фланзі.

В таких випадках зручніше зміщуватися в центральну зону під удар з «рідної» ноги.

Тому це корисна річ. Так помінятися – і може виникнути хороша нагода, щоб створити момент і пробити по воротам.

– Як вдома в тебе справи – цікавишся?
– Постійно. Щойно є нагода – одразу ж телефоную до дружини дізнатися, як у них там справи. Каже, що у Львові там зараз дощі, не гірші за наші...

– Точно. Тільки з невеликою поправкою – на температуру...
– Якщо відверто, то мені краще, щоб було прохолодніше, ніж спека. Але тут вже аж занадто холодно. Як восени.