Бартулович: «У нас очень много долгов перед болельщиками»

Півзахисник «Карпат» Младен Бартуловіч поділився своїми враженнями від переможного матчу із «Севастополем» (2:0).

– Для нас у цій грі найважливіше було перемогти. Адже після програних двох дербі психологічна впевненість у нас десь трішечки була підірвана. Це було видно по грі, особливо на перших хвилинах. Відчувалося, що хлопці дещо мандражують.

– Гол Бохашвілі мав би заспокоїти карпатівців...
– Так, звісно, цей гол був дуже важливим для нас. У перших двох поєдинках, особливо із «Волинню», ми створювали достатньо гольових моментів, однак м’яч вперто не йшов у ворота спочатку волинян, а потім і закарпатців. Нам відверто не щастило. Із «Севастополем» же, можна сказати, везіння від нас не відвернулося. Забивши гол, ми продовжували атакувати, мали ще моменти, але вдруге забити вдалося вже ближче до фінального свистка.

– Що скажеш про гру суперника?
– У «Севастополя» хороша команда. Проти нас, як на мене, вийшов більш сильний склад, ніж грав у кримчан з «Дніпром». І в обороні, незважаючи на два пропущені голи, і в атаці севастопольці зіграли краще. В атаці у них моментів було менше, ніж у нас, але вони були. Особливо небезпечну атаку вони провели в другому таймі за рахунку 1:0, коли, будемо відверті, на нашому боці були вищі сили. Хто знає, як би воно повернулося, коли б «Севастополь» забив. Але з іншої сторони, ми не заслуговували на втрату очок і виграли цілком заслужено. А гол Гладкого тільки підтвердив той факт, що саме ми заслужили в цій грі на перемогу.

– За одною частиною зустрічі ти спостерігав з лави запасних, іншу провів на полі. Чи є різниця між тим, як сприймався поєдинок зі сторони та з епіцентру подій на полі.
– Сприйняття, як і відчуття, різні, а найбільше різняться переживання. Грати набагато легше, ніж дивитися. Коли ти нічим безпосередньо не можеш допомогти партнерам, то нервових клітин витрачається в рази більше. Коли ж ти виходиш на поле, то тут переживати вже ніколи – треба робити все, щоб команда дала потрібний результат, а для цього необхідно виконати установку тренера.

– І які ж вказівки від Олександра Володимировича ти отримав, коли міняв Дмитра Льопу?
– У стартовому складі на моїй позиції, лівого крайнього, вийшов Валерій Федорчук. Коли ж травмувався Дмитро, то Олександр Володимирович сказав мені, щоб Федорчук змістився в центр, на місце Льопи, а я щоб грав зліва. Попросив бути якомога активнішим і передачами та прострілами «нагружати» центр нападу. Ну й звісно при потребі допомагати в обороні.

– Зазвичай ти граєш з перших хвилин, але у цій грі вийшов на заміну. Важко було увійти в гру з лави запасних?
– Скажемо так, трохи незвично, бо дійсно, на заміну виходити доводиться не так часто. Попередній раз на заміну я виходив також проти «Севастополя», коли ми грали з кримчанами на їхньому полі і програли з рахунком 0:1. Ось такий вийшов цікавий збіг обставин.

– Для багатьох відсутність твого прізвища у стартовому складі стала несподіванкою. А тебе цей факт не здивував?
– Я в футбол граю не один рік і мене чимось, а особливо такими от речами, здивувати важко. Скажу більше, перед грою у мене була «чуйка», що в стартовий склад я не попаду. Не знаю звідки вона взялася, але, як бачите, вона виявилася правильною.

– Можливо, це були не передчуття, а ти просто тверезо оцінював свою не зовсім вдалу гру в Ужгороді?
– Коли виходити з нашої гри проти «Говерли», то міняти треба було чи не всю команду. Замінили ж п’ятьох. Тільки не подумайте, що я маю якісь претензії до тренерського штабу. Я професіонал і добре завжди пам’ятаю, що за результат в першу чергу відповідає головний тренер. А значить, тільки він вирішує, хто вийде у старті, хто розпочне гру з лави запасних, а кому доведеться її дивитися з трибун. В даному випадку Олександр Володимирович прийняв таке рішення, яке він прийняв. А раз команда зіграла непогано, а головне, виграла, значить він правий на всі сто відсотків. Я ж буду на тренуваннях доводити, що заслуговую на те, щоб вже в наступному матчі знову вийти на поле у стартовому складі. А як воно буде, побачимо.

– Ти згадав про найближчі поєдинки «Карпат». У них вашими суперниками будуть спочатку «Шахтар», а потім «Динамо». Якими ти бачиш перспективи «Карпат» у цих іграх?
– Напевне не тільки мені зрозуміло, що на «Карпати» чекають дуже важкі матчі. І «Шахтар», і «Динамо» ведуть боротьбу за «золото» (розмова відбулася до недільних матчів донеччан у Харкові та киян в Дніпропетровську – Авт.), тому гратимуть з нами виключно на перемогу. Ми ж, програвши «Волині» та «Говерлі», свої шанси поборотися за путівку в Лігу Європи фактично «профукали». Але у нас все одно мотивації не бракуватиме. На «Донбас-Арені» ми хочемо довести, що в першому колі виграли у команди Мірчі Луческу не випадково. Що ж до «Динамо», в Києві ми програли, пропустивши єдиний м’яч на останніх хвилинах, тому тепер будемо намагатися будь що взяти реванш. Тим більше, гра відбудеться на очах наших вболівальників, перед якими у нас дуже багато боргів. Знаєте, мене страшенно вразила підтримка трибун під час гри із «Севастополем». Після двох програних дербі я очікував, що вболівальники нас засвищуть. Вийшло ж все з точністю до навпаки. Жодного «кривого» вигуку на нашу адресу! І чудова підтримка! Величезне спасибі їм за це! Ну а про останні хвилини зустрічі, коли фанати «Карпат» перемістилися в сектор до фанатів «Севастополя» і разом підтримували обидві команди, а в кінці із усім стадіоном заспівали Гімн України, можу сказати одне – це була фантастика!