Слюбик: «Чув про інтерес топ-клубів. Але всі мої думки пов’язані з «Рухом»

19-річного захисника Богдана Слюбика вболівальники «Руху» називають найкращим уже другий місяць поспіль – таке звання він отримав і за підсумками березня. Дебютувавши на початку жовтня минулого року в матчі з «Динамо», практично за півроку він досягнув першого ювілею у своїй кар’єрі – зіграв 10 поєдинків в українській Прем’єр-лізі.

– Чи сподівався ти в жовтні, коли дебютував за «жовто-чорних» у зустрічі з «Динамо», що у квітні вже матимеш невеликий ювілей за кількістю ігор за головну команду «Руху»?
– Скажу чесно: хотів цього і сподівався на довіру тренерів. Думаю, що будь-якому молодому футболісту потрібно прагнути підвищувати свій рівень. Для того і працюємо на тренуваннях.

– Можеш виокремити якийсь найкращий для себе матч із тих десяти?
– Не розрізнятиму ці ігри. На кожен матч варто виходити максимально налаштованим і показувати всі свої можливості на полі.

– У цих поєдинках «Рух» за твоєї участі здобув дві перемоги в гостях – над «Ворсклою» (1:0) і «Металістом» (2:1)…
– Так, перемоги завжди запам’ятовуються, це приємні моменти. Але виокремлювати навряд чи варто. Думаю, що для мене та «Руху» визначні перемоги ще попереду.

– Наскільки відрізняється гра за юнацьку команду, де ти провів багато матчів і досягнув успіхів, від виступів за основний склад?
– Звичайно, що є різниця. Це вам будь-хто скаже. В основній команді потрібно швидше думати, тут набагато більше боротьби на полі. У всіх компонентах – це зовсім інший рівень.

– Зараз ти, як захисник, протистоїш іншим за класом нападникам порівняно з чемпіонатом U-19.
– Так, і це відчувається. Тут потужніші футболісти. Але в цьому немає нічого дивного – це ж Прем’єр-ліга. Взагалі, мені здається, що тут слабких форвардів немає.

– Нещодавно «Рух» очолив Віталій Пономарьов. Ти знайомий із цим тренером уже приблизно 10 років, із 5-го класу тренуєшся в нього.
– Так. Я особисто вірю в нього та можливості команди за його керівництва, насправді добре знаю його вимоги. Просто потрібен деякий час, щоби все це сформулювати в той стиль гри, який він пропагує.

– Цієї зими у футбольному середовищі з’явилися чутки про те, що тобою цікавляться топ-клуби, нібито є інтерес і з-за кордону. Такі повідомлення тебе мотивують?
– Так, чув про це. Але все на рівні розмов, про це не варто говорити. Зараз я футболіст «Руху», і мої думки пов’язані тільки з цією командою.

– Турнірна ситуація в «Руху» доволі складна. Яким бачиш вихід із неї в найближчі місяці?
– Треба багато працювати та виконувати головне завдання – залишитися в українській Прем’єр-лізі. Все залежить від нас. У нас має все вийти, мусимо вилізти з того турнірного становища, в яке потрапили.

– Крім того, що граєш за «жовто-чорних», ти ще й недавно виступав за збірну України U-19. Останній період для цієї команди вийшов невдалим – програли всі три поєдинки групового етапу еліт-раунду відбору до Євро-2023. Чому так вийшло?
– Чесно кажучи, навіть не знаю, що сталося. Що в першому матчі з Люксембургом, що в другому з Данією сміливо могли вигравати, відкривали рахунок, а потім пропускали двічі. З тією ж Іспанією цілком реально було на нічию грати, але програли. Навіть не можу пояснити такий нефарт і цю смугу невдач… Чесно, не знаю, що сказати… Так буває у футболі.

– За статистичними показниками, наприклад, із Данією, ви переважали суперника за всіма компонентами…
– Та так. Але просто в підсумку нам не пішло в цих іграх, відверто не щастило…

– Колись Григорій Козловський казав, що його мрією є те, щоби 11 представників «Руху» виступали за національну збірну України. На твою думку, це може стати реальністю, зважаючи на те, що «рухівці» є у більшості українських збірних різних вікових категорій?
– Вважаю, що мрія кожного футболіста – потрапити в національну збірну України. Я й інші гравці «Руху» – не виняток. Думаю, що це реально. Але для цього нам, футболістам, потрібно багато працювати.