Лисицкий: «Обидно, когда в Украине исчезают клубы»

Уже колишній гравець «Металурга» прокоментував процес зникнення клубу та особисті плани на майбутнє.

– Віталію, недавно зустрічав інформацію, що ви вже офіційно розірвали контракт із «Металургом». Власне, тепер постає одвічне питання: що далі?
– Можу сказати, що з найближчих планів – зустріти Новий рік із своєю сім’єю.

– А як щодо продовження саме футбольної кар’єри? Можливо, на вас уже виходив якийсь клуб або ваш агент пропонував якісь варіанти?
– Справді, мої агенти зараз ретельно займаються цим питанням. Будемо чекати на новини.

– Які пріоритети: виступати й далі у чемпіонаті України чи, можливо, вирушити грати за кордон?
– Зрозумійте, в мене зараз пріоритет лише один – іще пограти у футбол. Для мене не важливо, буде це клуб із України чи команда з-за кордону. Головне – грати у футбол!

– Як попрощались із «Металургом»? Контракт уже розірваний, а як щодо трудової книжки? У вас вона вже на руках?
– Ні, ще немає. Трудова книжка ще залишається в клубі. Власне, розірвав контракт і поїхав із міста. Усі документи залишились у Запоріжжі.

– Як попрощались із головним тренером Анатолієм Чанцевим? Думаю, у вас залишились хороші взаємини?
– Так, ми з Анатолієм Дмитровичем у нормальних стосунках. Усе гаразд. Скажу навіть більше: ми з ним і не сварилися. Хоча розсталися, не попрощавшись. Можна це так назвати. Просто команда готувалася до гри, а ми в той час залишили клуб.

– Судячи з голосу, ви дуже розчаровані тим, що запорізький клуб припиняє існування?
– Звичайно, а як може бути інакше? У будь-якому разі, коли зникають клуби в Україні, це завжди прикро й погано. Думаю, це просто неправильна ситуація. Не можу розуміти: одна справа, коли в тому ж харківському «Металісті» існує справді стільки боргів. А щодо Запоріжжя, то, за великим рахунком, і великих боргів немає, щоби команда просто зникла із футбольної мапи країни.

– Попри все, в майбутнє дивитесь із оптимізмом?
– Саме так, по-іншому й не можна. Що, зараз просто взяти й знівелювати себе як професіонала, чи все, що є довкола? Звичайно, завжди потрібно дивитись із оптимізмом у майбутнє. Це дуже важливо. Як складеться життя – так і буде. Я все ще сподіваюся, що, по-перше, запорізький клуб не зникне, по-друге, буде проведено розрахунок щодо заборгованості з усіма, і, по-третє, знайду собі нову команду.

– Розумію, що в «Металурга» залишилися борги й перед вами? Якщо не секрет, то яка заборгованість перед вами особисто у запорізького клубу?
– Клуб винен мені заробітну платню за п’ять місяців. І не тільки мені, а й усім футболістам. Це також стосується і співробітників клубу й усього обслуговуючого персоналу.

– Виходячи з такої ситуації, чи не виникало у вас думок про початок підготовки до власної тренерської кар’єри?
– Усьому свій час. Поки відчуваю у собі сили й бажання грати, хочу продовжити саме футбольну кар’єру. Думаю, далі буде видно. Час покаже, що й до чого.

Олександр ВОРОНІН