Філіппов: «Є думки порушити гегемонію «Динамо» та «Шахтаря». Який солдат не мріє стати генералом»

У стартовому матчі весняної частини чемпіонату «Олександрія» – «Зоря» роль палички-рятівнички припала на гравця «містян» Олександра Філіппова. Коли рахунок був 0:1 на користь луганської команди, досвідчений нападник впродовж двох хвилин – із 45-ї до 47-ї відзначився «дублем», який приніс перемогу.

Про перипетії недільного поєдинку, як і про поточні справи «Олександрії», 32-річний форвард розповів в інтерв’ю UA-Футбол.

– За іронією долі, найбільшою результативністю у кожному колі ви відзначаєтесь у третьому за ліком матчі. У першому колі вам вдалося зробити хет-трик у поєдинку з «Шахтарем», а у другому двічі забити «Зорі». Як прокоментували б такий збіг обставин?
– І справді, як ви вірно відзначили, це збіг обставин. На кожну гру намагаюся налаштовуватись дуже серйозно і віддаватися їй на всі сто відсотків, допомагаючи команді своїми діями. А що стосується співпадінь, то на це я ніколи не звертав і не звертаю уваги. Як я вже казав, моя головна мета – допомагати команді і в кожному матчі бути для неї максимально корисним.

– Пригадайте, як зароджувались обидва ваших голи у ворота «Зорі»?
– Перший гол припав на кінець першого тайму, а якраз перед цим ми пропустили у власні ворота. У нас залишалося ще дві-три хвилини до перерви, тож ми повинні були щось зробити – а саме створити якісь гострі моменти, щоб нівелювати перевагу «Зорі». Тому добре, що це нам все ж вдалося. Ми вдало розташувались на чужій половині поля, відібрали м’яч, після чого пішов пас на Хуана Беззеру. Він добре, як вміє, змістився трішки в центр, а я, гадаючи, що він буде накидувати на дальню штангу, побіг майже в ту зону. Але добре, що при його ударі був невеличкий рикошет і м’яч відскочив мені до ноги. Так вдалося зрівняти рахунок – і добре, що це було зроблено ще до перерви. У другому таймі нам стало вже набагато легше. А щодо другого голу, то скажу так: якщо мій перший результативний удар був «у роздягальню», то цей був «із роздягальні». Другий м’яч став наслідком гарних дій у відборі. Він на 99 відсотків є заслугою Дмитра Мишньова, який добре виконав вимоги тренерського штабу – бути «на нозі» у суперника і завжди пресингувати його. Мій партнер по команді вдало пішов у відбір, а мені потрібно було лише підтримати його у цій атаці і завершити її влучим ударом. Що і вдалося зробити.

– У недільному поєдинку у стартовому складі «Олександрії» з'явилося двоє новачків – Володимир Шепелєв та албанець Теді Цара. Наскільки вони вписались у гру олександрійської команди?
– Що стосується наших новачків, то я гадаю, що Володимира Шепелєва не треба особливо представляти, адже він вже досвідчений гравець і досить відомий в Україні. Його визначають добре володіння м’ячем і розуміння гри. Він вміє вдало відкриватися і як створювати моменти, так і їх завершувати. У поєдинку із луганською «Зорею» Володимир виконав дуже великий обсяг роботи, допомагаючи у захисті і середній ланці. Він розганяв атаки і був корисним попереду. Тому можу сказати, що Шепелєв є бойовою одиницею для нашої команди. Що стосується Теді Цари, то він є новачком у нашому чемпіонаті, але по його діям у недільному матчі відразу ж кидається в очі вміння обігрувати «один в один». Албанець сміливо йде в обіграш, вміло володіє м’ячем, може як завершувати атаку, так і віддати гостру передачу з флангу.

– Ще один новачок – французький легіонер Тео Ндіка у цьому матчі не зіграв. Чим на зборах запам’ятався цей гравець?
– Це досвідчений футболіст, який пограв у чемпіонатах Бельгії і Швейцарії. Видно, що у нього є клас. Проте зараз тренерському штабу складно вибрати одинадцять найкращих гравців, хоча всі бачать, що Тео Ндіка добре працює на тренуваннях. Тому французу потрібно лише чекати на свій шанс – і все буде гаразд. Тео Ндіка, як і всі названі мною хлопці, є для «Олександрії» підсиленням, і я вірю, що вони нам допоможуть.

– Після матчів, проведених за плюсової температури на турецькому Середземномор’ї, грати за морозної погоди було, мабуть, не надто комфортно?
– Так, погода давалася взнаки. Адже ще за тиждень до матчу із «Зорею» ми тренувалися та грали за плюсової температури – у 15-17 градусів. А коли приїхали в Україну, то було мінус 5-10. Зрозуміло, що тут немає таких гарних умов для тренувань, як у Туреччині, і це, звичайно ж, внесло свої корективи у робочий процес. Впродовж усього тижня він був дуже змазаний, але тренерський склад робив усе для того, аби якомога краще нас підготувати. Тому ми усі добре розуміли, що буде важко – це ж бо наші реалії початку весняної частини змагань. Потрібно два-три або навіть чотири тури перетерпіти специфіку ігор на замерзлих полях, а далі, впевнений, буде краще.

– За виступами «Олександрії» у нинішньому сезоні всі давно зрозуміли, що команда може розраховувати на один із комплектів нагород. А думки про те, щоб порушити багаторічну гегемонію «Динамо» і «Шахтаря» у підсвідомості бува не виникають?
– Зрозуміло, що у порівнянні з обома нашими грандами «Олександрія» – маленька команда. Звичайно, є такі думки, адже який солдат не мріє стати генералом? Ми хочемо, прагнемо і робимо для цього кроки. Та й надалі рухатимемось тільки вперед маленькими кроками, а вже наприкінці чемпіонату будемо дивитись, скільки буде у нас очок і яке у підсумку місце посядемо. Я знаю, що у нас дуже гарна і сильна команда.

– Чимало розмов цієї зими велося про подальшу долю Івана Калюжного. Що він значить для колективу «Олександрії» – як у грі, так і поза нею?
– Іван – ключовий гравець нашої команди, зв’язуюча ланка між захистом і нападом. Він є тим, хто віддає передачі. Калюжний є, мабуть, найвпливовішим футболістом у нашому колективі, котрий завжди виконує великий обсяг роботи і викладається на сто відсотків у кожному матчі. Добре, що він залишився з нами до літа.

– Наскільки безпечно в Олександрії у наш воєнний час?
– Олександрія – це маленьке затишне містечко. І добре, що у такий непростий час у місті, слава Богу, більш-менш спокійно. В ньому немає частих і довготривалих тривог, тож сподіватимемось, що якнайшвидше настане мир і запанує спокій у всій країні.

– Де проводите вільний час в Олександрії?
– Намагаємось виїжджати у центр міста, аби трішечки відволіктися від футболу. Любимо з хлопцями посидіти разом, випити кави, поспілкуватися і перевести дух. А ще у вільний час можемо пограти на клубній базі у карти чи ще у якість ігри. Або ж дивимось футбольні матчі чи фільми.

– Не можу не запитати про бомбардирські перегони. Конкурентом динамівця Владислава Ваната, котрий на сьогоднішній день має на своєму рахунку 11 забитих м’ячів та ще кількох снайперів, себе відчуваєте?
– Моя головна мета – усіляко допомагати команді. Я, як нападник, повинен забивати м’ячі. Для мене найголовніше – це командні результати і щоб «Олександрія» завжди перемагала. А хто записуватиме на свій рахунок голи – це вже другорядне.