Яцик та компанія. Найдорожчі внутрішні трансфери Прем’єр-ліги в умовах війни

«Харків» (ще поки важкувато відхреститися від неймінгу «Металіст 1925») нарешті придбав Олександра Яцика. Клуб давно дивився у бік талановитого півзахисника, здійснив кілька спроб щодо купівлі й от відрапортував – хлопець з контрактом на 4 наступні роки.

Transfermarkt намалював 2,5 млн євро, інсайдери ж писали про 3 мільйони – хай там що, а цифра солідна. Зважаючи на те, що триває повномасштабна війна, то відповідне твердження не підлягає сумнівам.

До 2022-го УПЛ сміливіше втілювала внутрішні операції. Одразу згадуються Денис Олійник (7 млн євро), Марлос (8 млн євро) та Тайсон (15,24 млн євро) – перший приєднався до «Дніпра», двоє останніх – вдарили по руках із «Шахтарем». Словом, у часи яскраво вираженого олігархату Бєлік і Гладкий не найкращої свіжості вартували, як цілий статок, хоча були легко забраковані Хуанде Рамосом.

Сьогодні ситуація повністю змінилася – «гірники» продовжують активно моніторити фавели, однак якщо зупинитися винятково на домашніх справах, то вони помітно скромніші. На тлі інфоприводу імені Яцика поговоримо про найдорожчі трансфери, проведені з 2022 року.

Олег Федор (1,8 млн євро, з «Карпат» в «Полісся», березень 2026-го)

За перспективу треба не скупитися. Федор входить до когорти талановитої молоді, виплеканої карпатівсько-рухівською школою, та не міг обійтися дешево. В двадцять один рік центральний півзахисник має в активі 70+ матчів на найвищому щаблі та є універсалом – відпрацює і плеймейкером, і зліва, і за необхідності справа чи навіть відтягнутим нападником (досвід є).

Анітрохи не дивно, що «Полісся» запропонувало під 2 млн євро – уродженець Львова ще не доріс до звання вагомої ланки в побудові «зграї», однак є стійке враження, що обов’язково додасть. Якщо вас бентежать 424 хвилини в Житомирі, зіграні з березня, то заспокоюємо: Федор та Ротань чудово знають одне одного завдяки молодіжці та зацікавлені в обопільному прогресі. Все буде добре.

Едуардо Ґерреро (2,5 млн євро, із «Зорі» в «Динамо», вересень 2024-го)

Едуардо Ґерреро так і не знайшов себе у столиці та є постійним об’єктом для критики. Панамець здорово виглядав у луганській «Зорі», але от в «Динамо» фактично розчинився.

Тут сплелося чимало нюансів – наприклад, особлива налаштованість суперників на киян (якщо в стані «мужиків» Ґерреро ловив свій хліб на контратаках, то зараз ще спробуй зламати той чи інший «автобус»).

Не забуваймо й про присутність Ваната – українець радував справними темпами та заслужено сприймався першою опцією в атаці. Коли людину запрошують за 20 млн євро, то будь-які питання автоматично відпадають.

З іншого боку, аргументів, спрямованих на захист Едуардо, практично немає. Форвард не скористався відходом вищезгаданого Владислава та проспав вибухову появу Матвія Пономаренка; коли ж з’являється у грі, то рідко чимось подобається. Це явний резервіст, що не виправдовує інвестовані в нього гроші.

Олександр Піхальонок (2,5 млн євро, з «Дніпра-1» в «Динамо», червень 2024-го)

Олександр Піхальонок гарно вписався у «Динамо» та є помітним персонажем (навіть попри те, що не так часто використовується Ігорем Костюком). Впродовж двох повних сезонів встиг взяти участь в 78 поєдинках, приніс 11+17 та виявився незайвим у завоюванні важливого чемпіонства.

Можливо, хтось очікував, що випускник академії «Шахтаря» виступатиме яскравіше, але тут не повернеться язик, щоб сказати щось образливе. Не слід ігнорувати період, пов’язаний із травмами, та конкуренцію – ніхто не скасовував та не скасує знаковість Віталія Буяльського, що, незважаючи на вік, тягне партнерів та вирішує у складні моменти (скільки завгодно знецінюйте «Чернігів», проте у фіналі кубка України Буя ще й як знадобився).

Так, хотілося б, аби Сашко демонстрував більшу впевненість, втім, проти цифр не попреш – з 10 асистами він є найкращим «диригентом» у кампанії 2025/26. Ну, молодець.

Кирило Фесюн (2,7 млн євро, з «Колоса» в «Шахтар», червень 2024-го)

Кирило Фесюн видав міцний розіграш 2023/24 (29 матчів, 31 пропущений, 12 кліншитів), врятував у низці епізодів (будьмо чесними – як і в кількох «привіз», що прийнятно для молодого воротаря) та засвідчив, що є «матеріалом», з яким треба працювати.

Влітку 2024-го перейшов до «Шахтаря», прогнозовано опинився за Дмитром Різником, тому дебютував у нових кольорах лише в квітні 2025-го (проти ЛНЗ, 4:1). Якщо узагальнити, то вихованець чернігівської «Юності» все ще не здатен похвалитися стабільними появами на полі (ввесь доробок у стані «гірників» становить 14 ігор, 13 пропущених та 6 «сухарів»), але не псує каші, щоб його записати у невдачі.

Так, доводиться обмежуватися крихтами, й це впливає на тонус, але, слава Богу, що голкіпери мають тривалий спортивний вік – шанс на те, що згодом все налагодиться, не позбавлений сенсу.

Глейкер Мендоза (3 млн євро, з «Кривбаса» в «Шахтар», травень 2026-го)

«Кривбас» не приховує, що прагне представляти себе в якості бізнес-проєкту. На оренду та повноцінний викуп Глейкера Мендози криворіжці витратили майже 600 тисяч євро, а от монетизували його в п’ять разів дорожче – як вам?

«Шахтар» виклав на стіл 3 млн євро та запросив офіційно найкращого гравця УПЛ за підсумками минулої кампанії. 11 голів та стільки ж результативних передач знімають будь-які спекуляції – очевидно, що в спину дихав Матвій Пономаренко, однак венесуелець справив не гірше враження.

Покер з «Динамо» послужив родзинкою та просигналізував, що Глейкер не засиджуватиметься на старому місці; також не ігноруємо активність проти «Колосу», «Харкова», «Оболоні», «Епіцентру», «Кудрівки», «Руху», «Полтави», «Вересу», «Зорі» та, власне, «Шахтаря». Фактично постраждали ледь не всі учасники Прем’єр-ліги, тож про що ще йдеться? Перевіримо, чи не розгубиться вінґер на серйознішому рівні.

Дмитро Різник (3 млн євро, з «Ворскли» в «Шахтар», лютий 2023-го)

Стовідсоткове влучання – Дмитро Різник став яскравим продовжувачем традицій між «Ворсклою» та «Шахтарем» й виріс у справді сильного воротаря. Донеччани розуміли, що Анатолій Трубін незабаром піде, страхувалися та в перспективі оформили джекпот – нехай Різник і менш хайповий, проте гарно виконує покладені на нього завдання.

Вряди-годи стаються оверперформанси – ви ж не забули, як хлопець тягнув проти ПСВ у Лізі чемпіонів та розрекламував себе п’ятнадцятьма сейвами? О’кей, «помаранчево-чорні» поступилися в запеклій боротьбі (2:3), але ніхто не кине камінь у бік оборонця на останньому рубежі.

Статистика каже про 116 матчів, 107 пропущених та 54 кліншити – коли хтось із наших колег пише, що кіпером цікавляться «там» і ще «десь там», то чутки точно небезпідставні. Диму без вогню не буває.

Проспер Обах (4,5 млн євро, з ЛНЗ в «Шахтар», грудень 2025-го)

12 поєдинків, 3 м’ячі, 558 хвилин – поки Обах на тій стадії, коли повинен довести, що «Шахтар» не просто так заплатив вагомі кошти. Це не повинно звучати як докір – нігерієць долучився взимку та дозовано отримував практику з боку Арда Турана. Адаптаційні нюанси, наявність конкурентів, водночас віра у те, що станеться повторення успіху, що простежувався в ЛНЗ – наразі Проспер котується позитивно та в нього все попереду.

Вінґер класно розкрився за Віталія Пономарьова, розривав у першій частині сезону 2025/26 (8+4 в 17 зустрічах) й наділений потенціалом, щоб у подальшому сяяти, як мінімум, в УПЛ. Багато хто скаржився, що Срна та Палкін спеціально послабили суперника в боротьбі за національне золото, але хто за здорового глузду відмовиться від 4,5 млн євро? Отож бо й воно.

Хто з прикметних є ще?

Валентин Рубчинський (1 млн євро, з «Дніпра-1» в «Динамо»), Ілля Квасниця (1 млн євро, з «Руху» в «Карпати»), Микита Кравченко (1 млн євро, з «Олександрії» в «Полісся»), Владислав Кабаєв (1,2 млн євро, із «Зорі» в «Динамо»), Ігор Краснопір (1,2 млн євро, з «Карпат» в «Полісся»), Єгор Твердохліб (1,5 млн євро, з «Кривбаса» в ЛНЗ) та Олександр Мартинюк (1,5 млн євро, з «Олександрії» в «Харків»).

Знову ж таки – гроші не є гарантією, що гравець принесе користь, тому всі виступають по-різному. Рубчинський не переконав у «Динамо» й ось нещодавно завершив оренду в «Карпатах», Ілля Квасниця встиг повернутися до «Руху» та навпаки до стану «зелено-білих», чим викликав ніякові посмішки, Микита Кравченко – не вражає в «Поліссі».

Владислав Кабаєв дуже нестабільний в «Динамо» – видно, що вінґер досяг власної стелі та об’єктивно не може її пробити (хоча глобально себе виправдав). Краснопір продовжує рости, Єгору Твердохлібу ще належить себе повністю показати в Черкасах, та й Мартинюк пасує Харкову. Слідкуємо, що буде далі.