Буяльський: «Тепер я – капітан на полі, а Ярмоленко – в роздягальні»

Новоспечений капітан «Динамо» Віталій Буяльський поділився враженнями від переможного матчу з «Ворсклою» (2:0).

– Віталію, наскільки важкою видалася сьогоднішня перемога?
– Гра була доволі важкою. У «Ворскли» підібрані індивідуально сильні гравці, здатні використати будь-який момент. Тому ми намагалися грати якомога компактніше, аби не давати суперникам створювати ці моменти.

– «Ворскла» чимось здивувала вас на полі чи ви були до всього добре готові?
– В принципі, особливо нічим не здивувала. Єдине, що ми трохи не вгадали зі складом «Ворскли», тому що вважали, що на позиції під нападаючим гратиме Юрченко. А коли вже приїхали на стадіон, побачили, що він поза заявкою. Загалом те, про що ми домовлялися з головним тренером, ми виконали.

– Ти тепер новий капітан «Динамо». Як тебе обирали, як відбувалися ці вибори?
– Виборів як таких не було, мені просто у роздягальні вручили капітанську пов’язку. Ярмоленко сказав, що я маю бути капітаном, уся команда підтримала це. Тепер я – капітан на футбольному полі, а Андрій – у роздягальні.

– У чому саме ти бачиш свої капітанські функції? Як це має відображатися на полі?
– Передусім, більше відповідальності від мене. Десь потрібно зіграти холоднокровніше, десь притримати м’яч, коли потрібно, десь підказати партнерам, інакше кажучи – тримати команду в тонусі.

– Головний тренер через тебе не передає якісь вказівки, підказки гравцям?
– Та ні, ви ж знаєте, що коли він кричить комусь із гравців – усі і так чують. Коли матч проводиться без глядачів, його точно почують.

– Сьогодні твій ювілейний, 300-й матч за «Динамо» в усіх турнірах, з чим тебе щиро вітаємо! Ти взагалі знав про це перед грою?
– Ні, не знав. Я якось вже казав в інтерв’ю, що не читаю футбольні новини в Інтернеті під час змагального сезону. Можу читати тільки у періоди відпустки, у міжсезоння.

– Але ця цифра дійсно вражаюча. Чи пам’ятаєш ти зараз свій дебют або якісь інші пам’ятні матчі?
– Так, я в принципі пам’ятаю всі матчі. Зараз хотілося б відмотати час назад. Я пам’ятаю ще тільки як приходив у київське «Динамо», а тут мені вже 30 років, і треба думати, що буде після кар’єри футболіста. Ще років сім-вісім – і кар’єра підійде до завершення.

– У цьому сезоні точно не час про це думати, адже треба виконати важливе завдання – здобути чемпіонство?
– Звісно! Взагалі ми рухаємося від матчу до матчу і зараз будемо готуватися до наступного суперника – ЛНЗ. Поки про інше не думаємо. На кожну гру треба виходити як на останню, немовби це фінальна гра.