Венделл: «Мрію стати зіркою. Але перш за все треба допомогти «Поліссю» стати чемпіоном України»

Новачок «Полісся» Венделл Габріель розповів про свої плани, назвав командні та особисті цілі в «Поліссі» та поділився враженнями від особистої розмови з наставником «вовків» Юрієм Калітвінцевим.

– Твої враження від переходу в «Полісся»?
- Я дуже радий, що клуб «Полісся» повірив у мене і цей трансфер відбувся. Адже це неймовірно мотивує, якщо тренер вірить у гравця.

– Ти сказав, що тренер вірить у гравця - ти вже встиг відчути цю віру?
– Це вперше у моїй кар’єрі, коли є повна довіра. Такого раніше у мене не було.

– Розмова із тренером. Про що ви говорили?
– Це була розмова перед спарингом. Коуч сказав, що вірить у мене, що я маю великий потенціал і що у мене все вийде у «Поліссі».

– Охарактеризуй себе для уболівальників. Які твої сильні сторони, чим ти крутий і класний, що тренер вірить в тебе і в те, що ти перейшов у «Полісся»?
– Це безперечно те, що я можу допомогти команді забити гол.

– Скільки за мету собі ти ставиш – скільки я маю забити голів, щоб в кінці сезону – я сказав: я крутий, я класний, я топ?
– Я сподіваюсь забити 5–6 голів. Зважте й на те, що це мій перший сезон у професіоналах.

– Хочеться кілька слів почути про твій дніпровський період – яким він для тебе був? Що вдалося, що не вдалося?
– Точно можу сказати, що мені не вдалося продемонструвати свої найкращі якості, коли я тільки-но прийшов у «Дніпро-1». У мене був період адаптації і мені не вистачало спілкування з партнерами. Але потім я грав добре.

– В «Дніпрі-1» ти не зіграв жодного матчу за основну команду, так? З чим ти це пов’язуєш?
– Я не можу назвати причину, чому так сталося. Після того, як минув період адаптації – я вважаю, що моя гра стала кращою, у порівнянні з тим, коли я тільки-но прийшов. Я дуже допоміг юнацькій команді U-19, але я не знаю причини, чому не грав за основну. Звісно, мені є над чим працювати і можливо через це мене не кликали. Але, сподіваюсь, у «Поліссі» все буде інакше і в мене неодмінно буде нагода зіграти за першу команду.

– За рахунок твоєї присутності в якому компоненті «Полісся» додасть?
– За характером я командний гравець. Мені подобається той дух, який є у «Полісся» і в цьому компоненті я можу додати команді.

– Найулюбленіша позиція на полі, де ти вважаєш себе найкращим?
– Це безсумнівно центрфорвард.

– У тебе є кумир? Чи є, чи був. От взірець на який ти рівняєшся?
– Кріштіану Роналду.

– Чому саме він?
– Бо він має дух переможця. У нього уже стільки трофеїв… Я сподіваюсь, що одного дня у мене буде стільки ж.

– Скажи, будь ласка, хіба в Бразилії немає футболіста, нападника, який би міг бути взірцем для тебе?
– Звісно є, але з дитинства я захоплювався саме Кріштіану. Можливо, у нього немає таланту, як в інших гравців. Але за рахунок своєї працелюбності він зміг стати найкращим. Тож, він моє футбольне натхнення.

– А в тебе більше чого – таланту чи працездатності?
– Праця на першому місці. Дякуючи цьому – я саме той, хто я є. Десь 40 відсотків таланту, 60 відсотків – роботи.

– Ти ж вихованець «Палмейрас», вірно?
– Так. За той час, що я провів там, я сформувався і як футболіст, і як особистість. Це був дуже цікавий і цінний період у моїй кар’єрі.

– А як ти взагалі опинився з Бразилії в Україні. Зважаючи на те що ти перейшов влітку минулого року, в досить молодому віці, як тебе відпустили в країну, де триває війна?
– На цю тему у мене було багато розмов з моїми батьками. Ми, звісно, знали, що в Україні війна. Але це було моє рішення — поїхати сюди. А батьки з повагою поставилися до нього. Вони завжди й в усьому мене підтримують.

– Коли ти вперше приїхав в Україну що тебе вразило в Україні?
– Перше, що я побачив і що мене вразило – сумні обличчя людей. І це, на жаль, природно, коли в країні – війна. Однак, я певен – цій війні буде кінець. Усі, з ким я тут спілкувався і працював – з оптимізмом дивляться у майбутнє.

– Півроку. Можна сказати, що твоя адаптація в Україні вже минула?
– Так-так, безперечно.

– Тобто, українська мова теж в цей перелік входить?
– Ще поки ні, але я планую почати вчити українську й англійську мови. Я вважаю, що вони будить корисними для мене і обов’язково стануть у пригоді.

– Давай перерахуємо ті українські слова, які ти вже вивчив, перебуваючи в Україні.
– Добрий день, доброї ночі, дякую. Я знаю більше, просто трохи зніяковів.

– Твої футбольні мрії – які вони? Опиши їх?
– Звісно, це стати чемпіоном світу. Стати футбольною зіркою. Але перш за все допомогти «Поліссю» стати чемпіоном України.

– Скільки ти собі даєш років, щоб стати зіркою футболу і виграти Мундіаль?
– Я вважаю, що до 27 років у мене буде Кубок світу і я буду зіркою.

– Тобто зараз тобі 19 – через вісім років. Ми запам’ятаємо. Що треба зробити, як треба зіграти, щоб тебе покликали в збірну Бразилії?
– Мені треба докласти максимальних зусиль на полі і так би мовити, вийти за межі комфорту.