«Карпаты» попрощались с Кополовцом

30-річний півзахисник «зелено-білих» Михайло Кополовець досяг з львівським клубом обопільної згоди про дострокове припинення контракту. Загалом Кополовець, який свого часу вже вирушав у «відрядження» з «Карпат» (пограв у «Говерлі» та білоруській «Бєлшині»), провів за «левів» 140 матчів і забив 6 м’ячів.

Михайло не шкодував теплих слів на адресу своєї вже колишньої команди та її вболівальників: 

«До Львова я приїхав у 2007 році і одразу зрозумів, що «Карпати» – це моя команда. Так воно й сталося – саме в «Карпатах» я провів кращі роки своєї кар’єри. Звісно, за цей період часу траплялося всяке і різне – були яскраві перемоги та успіхи, але мали місце й невдачі. Однак однозначно хорошого було значно більше. Кожен поєдинок у складі «Карпат» був для мене як виклик, як головний матч у житті. Хіба можна забути наші перемоги над «Динамо», «Шахтарем», «Дніпром», «Металістом» в чемпіонаті України?! А ігри в Лізі Європи! Наша перемога над «Галатасараєм» за сумою двох матчів ледь не звела з розуму усю Західну Україну! А після домашнього поєдинку з «Боруссією», незважаючи на нашу поразку, про «Карпати» без перебільшення говорила вся Європа – не даремно ж той матч назвали кращим (!) серед 24-ох ігор туру Ліги Європи. Зізнаюся, дуже приємно згадувати гол, який я провів у ворота німців. Все ж не кожен день вдається забивати м’яч команді, яка двічі вигравала Лігу чемпіонів.

...Та на жаль, все в житті має як свій початок, так і кінець, все колись закінчується. От і мій період виступів за «Карпати» також підійшов до свого закінчення. Тож я вдячний за співпрацю керівництву клубу та всім його працівникам. Також хочу подякувати всім партнерам, з якими мені випало щастя виходити разом на поле в складі «Карпат» і усім тренерам, під орудою яких я мав честь грати за команду «левів», яка по-справжньому стала для мене рідною.

Ну й звичайно низький уклін фанатам та усім вболівальникам «Карпат». Ваша підтримка була просто фантастичною, а вірність команді – безграничною. Тож залишайтеся такими й надалі. Повірте, виходячи на поле, і я, і мої партнери завжди грали не лише за себе, а й за Вас, а також за наш клуб і наше місто. А скандування трибун на мою адресу «Міша! Міша!» я пам’ятатиму все своє життя».