«Кривбасс»: цель – еврокубки

В суботу, 16 березня, в конференц-залі стадіону «Металург» відбулась традиційна зустріч керівництва футбольного клубу «Кривбасу» з вболівальниками криворізької команди.

На цьому заході були присутні – президент ФК «Кривбас» Олександр Лівшиць, генеральний директор клубу Олександр Затулко, головний тренер «Кривбасу» Олег Таран та капітан команди Віталій Лисицький.

Пропонуємо вам стислий огляд цієї зустрічі, адже сам захід тривав близько двох годин.

Олександр Лівшиць

– Я хотів би подякувати нашим вболівальникам за останню гру. Без суперексцесів, без штрафів. Керівництво з радістю прийшло на зустріч з вами, будемо разом боротися за наш клуб й за культуру поведінки. Вболівати треба добре, міцно, але намагатись – культурно, аби на нас ніхто нічого не казав. Я радий вас бачити – прошу задавати запитання.

Про Лігу Європи та стадіон

– Давайте на одну з наших наступних зустрічей спробуємо запросити керівництво міста. Хоча вважаю, що наш стадіон ще не такий поганий – за невеликих вкладань його можна швидко довести до рівня стадіонів, які приймають Лігу Європи.

Ми хочемо грати в єврокубках, тому якщо цього сезону вийде так, що ми попадемо в Лігу Європи – ми обов’язково доведемо стадіон до потрібного стану, сподіваюсь – разом з керівництвом міста. Й виступимо в Лізі. Сьогодні в Україні є приклади сучасних стадіонів. Нам є на кого рівнятись.

– Освітлення. Питання глобальне. Сьогодні стадіон – міський. Ми не можемо зайти до чужої квартири та розпочати робити там ремонт. Я з вами згоден – освітлення погане. Але це все, що я зараз можу сказати.

Про відношення до команди

– Ми хочемо створити хорошу команду – ми її створимо. Звичайно, є клуби багатші за нас. Але є відношення до футболу в цих містах. Ось факт: останній матч – менше двох тисяч на стадіоні… Звичайно, були й кращі часи, але люди, які люблять футбол, повинні ходити на стадіон.

– Ще раз підкреслюю.. Я вже сьомий рік в «Кривбасі» президент. Ніяких договірних матчів, якісь нечесні ігри… Цього не було й не може бути. Наші футболісти – це не дитячий садок. Збираються, тренуються…. Це професійні люди. Тому зараз казати про те, що ми чогось там не хочемо… Задача одна – вийти й виграти. Чим більше виграємо, тим вище буде місце.

Про власників клубу

– Власниками клубу є п’ять компаній. Жодна з них не має господарем Ігоря Коломойського. Я вважаю його великою людиною – він підтримує футбол, Він допомагає «Кривбасові». Більш того – ми б самі не потягнули цього тягаря. Всі ці п’ять компаній афілійовані зі мною, моїми друзями та моєю компанією. Ті, хто нам допомагає – ми запрошуємо всіх. Адже не секрет, що всі футбольні клуби України – дотаційні.

Навіть той же «Шахтар». Тому ви шукаємо людей, які були б здатними допомогти «Кривбасу». Сьогодні він допомагає. Кожного дня звертаюсь до інших, тому що, якщо завтра він не допомагатиме «Кривбасу» – ми самі не витягнемо. Будемо грати у першій лізі.

– Кожного разу чую: віддай, продай, передай… Я згоден – приходьте, проведемо відкриті торги. Хтось хоче це купити? У бізнесі, який має позитивний баланс є ціна об’єкта – семирічний прибуток. На сьогодні група наших компаній вклала в «Кривбас» біля ста мільйонів доларів. Але це не значить, що клуб стільки коштує. Багато чого спотворюється. Неначе хтось хоче на цьому нагріти руки. Але навіть копійки ніхто не хоче додати.

– Ми запрошуємо всіх, хто хоче допомогти – приймемо у співзасновники, ще щось вирішимо… Адже правда сьогодні така: перше – це бюджет, друге – підбір гравців. Бачите, навіть Києву гроші не допомагають.. Та гроші – це важливо, але далеко не все.

Я рахую, що «Кривбас» зараз непогано виступає. З деякими помилками, й керівництва – в тому числі. Давайте, може зберемось групою вболівальників, підемо до нових власників колишньої «Криворіжсталі», попросимо – може вони щось дадуть. Хоча б мільйон за рекламу на футболках.. Ми одні, хто не має на грудях реклами. Та ніхто навіть 20 копійок не хоче давати.

Про ціни на квитки

– Є багато підходів, аби відійти від єдиної ціни на квитки. Давайте будемо робити окремо квитки для фан-клубу – по 10-15 гривень. Давайте коливати ціну абонемента. Може для дітей зробимо безкоштовний прохід.

Але ціна на квитки меншою не стане. Дивіться, продаж квитків не покриває й відсотка витрат. Давайте економити один на одному. Перед Днем Міста ми замінили пошкоджені стільці. Після цього наші вболівальники «почудили» на матчі з «Динамо», киян сніжками та льодом побили… Ми за це ще й гроші заплатили.

Зараз ми зекономили якісь гроші, не платили штрафів – може, пару автобусів виділимо на виїзди до інших міст. Та я не вірю, що є проблема квитка для справжніх шанувальників футболу – вони їм доступні. В нас були квитки й по три гривці, та й тоді ходили не лише на футбол – випити пива, розбити пару стільців…

Про бюджет

– Де ви берете такі цифри? Якщо в нас бюджет 30 мільйонів – то я 18 додому відношу. Я ж президент, я точно знаю, який він в нас. Сьогодні це 12 мільйонів. Плюс-мінус трошки. Коли я починав – було шість. В нас все чисто, все офіційно – більше мільйона доларів податків до бюджету міста.

Про новий стадіон

– В нас був чудовий проект нового стадіону. Проект на 120 мільйонів. Для цього було лише потрібно 20 гектарів землі. На жаль… Але ж ми б мали не лише стадіон – він мав би бути критим з перебудовою на концертний зал. Ми б мали і футбол, і баскетбол, й концерти.

Але я один не можу його побудувати. Чому не було прийняте рішення про виділення землі? Не знаю… Що там зараз? Аж нічого. Недоглянутість, грязюка… Натомість, ми б мали й новий стадіон, й на місці старого – два нові бізнес-центри. Це було б центром міста. Але я цього не вирішую.

– На цьому стадіоні ще залишились нормальні роздягальні. Маємо, що маємо. Зараз на стадіоні йде ремонт – ремонтується гостьова трибуна. Я не кажу, що вона не потрібна. Потрібна. На стадіоні бувають гості – це лице спортивної споруди.

Про чемпіонат СНД

– Не треба продовжувати. Я – реаліст. УЄФА не дасть своєї згоди – навіщо про це думати. В Україні зараз непоганий футбол, давайте його розвивати. Що ви хочемо від об’єднання? Якості футболу? В Італії вона краща. Давайте з Італією зробимо спільний. Є багато причин. Перша – це територіальна. Та й холодніше там.

Олег Таран:

– Те, про що ви кажете – золоті часи кінця 90-х, євротурніри – це мрія любого тренера. Але для того, аби щось зробити, треба, щоб сам футбольний клуб знайшов спільну мову з місцевою владою. Це одна з головних складових загального успіху. Єдиний приклад. В кінці 90-х ми реконструювали стадіон. Тоді було єднання. Всього міста. А зараз про чиї амбіції можна казати...

Про молодих вихованців

– В заявці головної команди зараз лише один реальний місцевий вихованець, який входить до числа 18-ти. Я кожному даю шанс. Ми живемо всі на базі – я, Грановський, «молодіжка». Я не ворог цій команді, але зараз я не бачу там тих, хто влітку зможе посилити «основу». З мене вимагають результат. Й ви його вимагаєте. Дякуючи Богові є Денис Мірошніченко – добрий хлопець.

Про заявочний список

– В травні-червні в багатьох закінчується контракт. Якщо вони підуть? Коли я сюди прийшов – скільки Кварцяний прибрав з команди – 6. Збирався прибрати вісім чоловік. Я приїхав – вісім футболістів немає. Але всі вони залишились. Я ж нікого не відрахував. З літа в нас ще буде «мінус 2» від заявки. А через рік буде ще «мінус». Тому мені буде треба когось відзаявити. Для мене вибір – це доля людини. Де брати гравців?

Як бути мені, тренерові, з 17-ма футболістами. 30 ігор чемпіонату, Кубок. Ще в Європі грати? Як? Жовті картки, травми… На останню осінню гру з «Шахтарем» в мене було 13 чи 14 гравців. Я задав це питання Конькову…

Про травмованих

– В Льопи ще в тому році була застаріла травма плеча. В січні зробили операцію, й лише 15 лютого він став до тренувань. Зараз він працює з командою, претензій до нього немає. Йому лише треба «підтягнути» «фізику». Талановитий гравець.

– Сашку Максимову в минулому році зробили складну операцію. На останньому зборі в Туреччині він відчув дискомфорт. Зараз він вже тренується в загальній групі, але для мене важливіше відчуття самого гравця. Сашка я знаю чудово, він тут був капітаном команди. Я його дуже поважаю. Як і Віталія Лисицького, з яким ми починали у 2007-му.

Віталій Лисицький

– Мені здається, що останні два матчі показали, що в команді все гаразд. Обіцяю, що будемо підходити до кожної гри, як до останньої. Також я хочу виразити думку, аби такі зустрічі відбувались не лише в такому складі, а, наприклад, як відкрите тренування, де кожен бажаючий міг би поспілкуватись з футболістами.