Чому Мілевський залишається ідолом для юних уболівальників?

Потупцював трохи туди-сюди, один чи два рази доторкнувся до м'яча і практично все. На тлі решти гравців того матчу Мілевський виглядав так, що мій дитячий тренер Володимир Шморгун порівняв би його з «мішком з гівном». Звісно, саме так нам тренер не казав, але ми були хлопці навчені і добре знали про мішок з чим він говорить, коли хтось із нас недосить швидко рухався футбольним полем.

Коротше – футбольна популярність Мілевського вже майже десять років як позаду. Можна різне казати про тренера Олега Блохіна, але за те, що прибрав цього гравця із київського «Динамо», він заслуговує на подяку. Вже багато років колишній форвард збірної України мандрує із команди до команди. Причому рівень команд стає щораз нижчим. На полі він не показує нічого, гідного уваги. І водночас, стає все більш популярним!

Ви здивуєтесь, але на сьогодні Артем Мілевський - просто ідол для юних любителів футболу. За кількістю тих, хто слідкує за його пригодами в соціальних мережах, цей мішкоподібний атлет залишив далеко позаду усю збірну України разом із її тренерами. Не кажу вже про інших футболістів, які знемагають на тренуваннях від шалених навантажень, а потім під час матчів ризикують здоров'ям у жорсткій боротьбі за кожний м'яч.

Мілевський у такому ніколи помічений не був. Цей уродженець Білорусі із українським паспортом, в якому, як подейкують злі язики, Мілевського на пару років «омолодили», не сказав за життя жодного слова ані білоруською, ані українською. Він взагалі дуже мало говорить, аби не розкрити зненацька усіх глибин власного інтелекту. А що ж він тоді робить? За що його так люблять футбольні фанати і фанатки? А нічого – просто красиво рухається, модно вдягається і тусується, де треба.

Чи варто Мілевського за це засуджувати? Думаю, що йому слід заздрити – від такої популярності ніхто би не відмовився. А що такий модний саме він, а не хтось інший, то це запитання не до Мілевського – яка країна, такі у неї й ідоли.