Мисик: «Від гри з «Динамо» ми отримаємо додатковий імпульс»

Для універсального футболіста «Руху» Мар’яна Мисика матч проти «Динамо» (1:1) став ювілейним 50-м у жовто-чорній формі в українській Прем’єр-лізі. Цікаво, що єдиний гол у своїй «рухівській» кар’єрі на цьому рівні він забив у ворота «Інгульця», майбутнього суперника львівської команди.

– Чи знав ти перед початком гри, що це ювілейний 50-й матч за «Рух»?
– Ні, не знав. Якщо чесно, я особливо не стежу за статистикою, але мені приємно чути, що в мене такий ювілей у «Русі». В майбутньому хотілося би їх побільше – 100, 150 і так далі. Це насправді дуже приємно.

– Як склався цей ювілейний поєдинок особисто для тебе та команди загалом?
– Вийшов емоційний матч, ми створили багато моментів у зустрічі зі сильним суперником. Чесно, впродовж тижня ми дуже налаштовувалися на цю гру, наполегливо готувалися до неї, викладалися на 100 відсотків на тренуваннях. Я радий, що це відобразилося і під час матчу. Він став своєрідним підсумком нашої роботи. Добре, що закінчився позитивним результатом. Будемо й надалі працювати ще більше, щоби набирати очки та підніматися в турнірній таблиці.

– Наскільки нічия з «Динамо» психологічно вплине на команду?
– Звичайно, завжди приємно забирати очки в грандів. Хотілося би й вигравати. Але й такий підсумок теж надихає нас і дає наснагу на подальші поєдинки. Сподіваюся, що від цієї гри ми отримаємо додатковий імпульс для того, щоби відштовхнутися від того місця, на якому ми перебуваємо зараз, і рухатися тільки догори.

– Попереду в «Руху» дуже насичений тиждень: дальній виїзд у Петрове на матч з «Інгульцем», згодом виїзна гра проти «Дніпра-1». Готові до таких випробувань?
– Ми добре усвідомлюємо, що на нас чекає важкий тиждень: постійні переїзди, довга дорога. Будемо на максимумі готуватися до цих матчів, відновлюватися після ігор і робити все можливе, щоби досягати позитивних результатів.

– Єдиний гол за «Рух» в УПЛ ти забив саме «Інгульцю». Це сталося 8-го листопада 2020-го року, тоді зіграли внічию 2:2…
– Так, добре пам’ятаю той гол. Тоді Богдан Бойчук віддав мені хорошу поперечну передачу, зручно викотив на 11 метрів, і я вже розстрілював ворота. Звичайно, хочу забивати ще, буду працювати, щоби збільшити свій лік голам за «Рух». Завжди відчуваєш щось особливе, коли забиваєш гол. Сподіваюся, що фортуна знову мені допоможе засмутити той же «Інгулець».

– Тебе називають універсальним футболістом, оскільки можеш виступати на різних позиціях на футбольному полі…
– На мою думку, професійні футболісти повинні вміти виступати на двох-трьох позиціях, як мінімум. У моєму випадку різні тренери бачать мене в різних амплуа: хтось – у лінії захисту, інші – в півзахисті, дехто – в нападі. В кожного своє бачення. Можу діяти там, де мене бачить головний тренер. Але особисто мені більше до вподоби атакувальний футбол, люблю грати на атаку, хочеться голи забивати.

– А в якому амплуа грати найзручніше?
– Ще з часів моїх виступів за юнацькі та молодіжні збірні України найкомфортніше мені на позиції під нападником або на фланзі атаки. Ці позиції для мене рідніші, на них почуваюся впевненіше. Але готовий грати там, де це найбільше потрібно для команди.