Будківський: «Полісся» хоче бути там, де ми зараз є – в зоні єврокубків»

Нападник «Полісся» Пилип Будківський вже відзначився двома забитими м’ячами в елітному дивізіоні українського футболу і демонструє стабільну гру в нападі житомирян. Гравець розповів про свої враження від старту «вовків» в УПЛ, адаптацію легіонерів в команді та поділився своїми думками щодо якості футболу в Прем’єр-лізі.

– «Полісся» зіграло майже половину першого кола в дебютному для себе сезоні в УПЛ. Як ти можеш оцінити і описати старт команди в Прем’єр-лізі?
– Старт був непоганий. І для команди, яка тільки вийшла в Прем’єр-лігу, ми показуємо, на мою думку, непоганий футбол. І для вболівальників, і по результату. Чогось десь нам, мабуть, ще не вистачає. Після Першої ліги в нас нова команда, багато нових футболістів. Але, незважаючи на це, у нас є якийсь результат. І ми хочемо добувати цей результат у кожній грі. Але, щоб він був позитивним. Десь ми втрачали на останніх хвилинах очки, де не повинні були. Десь, можливо, нам не фартило. Але якщо оцінювати в загальному, я думаю, що ми на тверду «четвірку» зіграли ці ігри.

– Чи адаптувалось вже «Полісся» в елітному дивізіоні на твою думку?
– Думаю, це тільки початок. Попереду ще багато і праці, і ігор. Тому, думаю, нам ще є до чого адаптуватись. Думаю, ми можемо і краще грати, і до чогось краще ставитись. У нас все попереду – ми зможемо набирати більше очок, бо все залежить тільки від нас.

– Які з зіграних матчів запам’ятались тобі найбільше і чим вони були для тебе особливими?
– Як кажуть, завжди запам’ятовується перший і останній матч. Тому це, мабуть, перший домашній матч у Житомирі. Ми перемогли, хотілось, звісно, тоді забити. Адже ми вийшли в Прем’єр-лігу і хочеться забивати в кожній грі. Тому, думаю, цей матч залишиться також і в пам’яті вболівальників «Полісся». Дай Бог, щоб так і продовжувалось.

– В одразу двох турах поспіль команда пропускала голи на останніх хвилинах зустрічі? Як вдалось подолати це прокляття останніх секунд?
– Я б не сказав, що це прокляття. Але десь була трохи концентрація, десь, можливо, нерозуміння того, що треба було зробити. Це і призводило до того, що ми втрачали очки. Десь нам залетів гарний гол наприкінці, але ж можна сказати, що ми і з «Оболонню» на останніх хвилинах і пенальті заробили, і ще один гол забили. Тому десь нам і повернулось. Тому, я б не сказав, що це якесь прокляття. Якби це тягнулось 5-6 турів, то так. А так – 1-2 тури, дай Боже, щоб це забулось та й усе.

– В міжсезоння до команди приєдналась достатньо велика кількість нових гравців, поділись своїми враженнями від роботи із новими гравцями?
– Всі прийшли на збори, до того всі грали в Прем’єр-лізі або за кордоном, тому всі ми розмовляємо однією мовою. Тому мені здається, що адаптація, як така і не потрібна, хіба в ігрових схемах. А так – всі грають, це класно, що всі знайшли спільну мову і усі в колективі на одній хвилі.

– Як налагоджуєте взаємодію із легіонерами, які посилили атакувальну ланку «Полісся»?
– Бені, ще коли приїхав, то одразу ж сів позаду в автобусі, одразу жартували. Якось так склалось, що обидва хлопці одразу гарно зайшли в колектив. Буває так, коли приходять гравці з-за кордону, то не так одразу добре заходять у колектив: хтось може навіть зіркою себе вважати. А тут – і Бені, і Аріель спокійно влились в колектив. Тому, на мою думку, все гарно виходить. Вони одразу почали грати, а далеко не всі легіонери відразу потрапляють в основу і забивають. Тому вони молодці і я впевнений, що в них все попереду, як все попереду і в команди. Думаю, ми допоможемо їм в команді, в колективі.

– Як долаєте мовний бар’єр?
– В них є перекладач – Ігор, як його називають, «тато» цих хлопців. Спілкуємось через нього, він їм підказує. Потроху, за місяць-два, вони будуть дуже добре розуміти на полі, чого від них хочуть.

– Як би ти описав футбольні навички Бені Макуани та Аріельсона, що це за футболісти?
– Думаю, всі бачать, як Бені біжить – це в нього є. Аріель – має дуже гарну техніку, може прибрати, обіграти, дуже націлений на ворота. Це гарно для атакувальних гравців. Вони навіть і на тренуваннях шукають ворота, намагаються пробити. Це дуже гарна якість футболістів.

– Наскільки комфортно з ними грати?
– Вони непогано доповнюють. Може, чогось не вистачало, наприклад, швидкості, Бені цю швидкість додав. Зараз всі команди, які нас дивляться, вони вже перестраховуються і дивляться – з’явився дуже швидкий футболіст. В нас і так фланги були швидкі, а тут – ще швидше. Зараз проти нас вже по-іншому потрібно грати. Аірель додав креативу в центрі, додав якості дриблінгу. Вони з Бені теж одне одного дуже добре розуміють. Буває навіть заграються на полі, ми трохи кажемо їм, щоб вони грали з усією командою на полі. Вони це розуміють і перелаштовуються. Тому з цим все дуже нормально.

– В нинішньому чемпіонаті в командах не так багато легіонерів, як це впливає на якість футболу в УПЛ, на твою думку?
– Загалом зараз всі команди рівні. Кожен в кожного може відібрати очки. «Чорноморець» обіграв «Динамо», потім «Чорноморець» програє «Вересу». Всі виходять і кожен намагається забрати очки. Це, мабуть, цікаво для вболівальників, бо всі в турнірній таблиці поруч, немає двох-трьох команд, які відриваються, як це було з «Динамо» та «Шахтарем», коли до них не могли підійти близько. А зараз всі разом. Хтось піднявся, хтось опустився. Хочеться триматись зверху таблиці. Хоч ми і вийшли з Першої ліги, але футболісти з УПЛ, всі хочуть бути на вершині. І це – можливо, бо всі рівні. На мою думку, це можливо і все буде залежати тільки від нас.

– Ця рівність чемпіонату і непередбачуваність його – вона дратує, бо немає можливості розслабитись, чи навпаки мотивує, бо потрібно ще більше працювати, щоб бути готовим до будь-якого суперника?
– Мотивує в тому плані, що ти можеш бути вгорі турнірної таблиці. Це – мотивує, бо в кожного є амбіції, кожен хоче чогось досягти у футболі. Зараз прогресують футболісти, команда прогресує, бо йде на вершині. Це все змінюється, але хочеться, щоб так і було. Ця рівність повинна мотивувати і мотивує всіх – всім хочеться, щоб команда так і йшла до мети.

– Президент «Полісся» перед початком сезону оголосив про амбітне завдання – зайняти місце в першій п'ятірці чемпіонату і вибороти право на виступи в єврокубках. На твою думку, наскільки ця задача буде мотивувати тебе і партнерів по команді?
– Це гарна мотивація. Тим більше, що ми зараз у верхній частині таблиці, кожен вже отримав свою порцію мотивації. Ми хочемо бути там, де ми зараз є – в зоні єврокубків. Є амбіції президента, є амбіції команди, є амбіції тренера. Звісно, хочеться потрапити в єврокубки. Але всього цього можна досягти через тренування, через футбольні поля. Все залежить від нас – якщо ми будемо зібрано грати і показувати той футбол, в який ми вміємо грати, то у нас все вийде і все буде добре.

– Житомирські вболівальники поки не можуть потрапити на трибуну через війну, втім, палко вболівають за команду у фан-зоні, яку на кожен матч організовує клуб. Щоб ти сказав фанам, звертаючись до них прямо зараз?
– Вболівайте за команду, ніколи не кидайтесь словами в команду, бо буває і хороше, і погане. Від цього нікуди не дінешся. Ми все зробимо для «Полісся», для Житомира, для вболівальників, які дивляться, переживають, не можуть потрапити на футбол. Я в голові прокручував, що можна було б сказати, але зараз не можу зібрати. Головне – вірити в команду, бути разом з командою. І ми разом за кожного вболівальника переживаємо, ми розуміємо, що у фан-зоні всі вони дивляться. І ми хочемо порадувати всіх, хто вболіває за Житомир. Щоб Житомир процвітав, всі були щасливі, команда розвивалась і ми всі разом йшли до тієї мети, яка в нас є.