Вербич: «У січні я отримав дуже цікаву пропозицію…»

Словенський легіонер «Динамо» Беньямін Вербич дав велике інтерв'ю виданню Sportklub, в якому розповів про можливий відход з клубу, своїх травмах і ситуації в Україні.

Про свого сина

«Це найпрекрасніше почуття в житті. Я ніколи не думав, що це буде так прекрасно, особливо зараз, коли дитина вже трохи підросла і реагує на навколишні речі.

Як я поєдную життя молодого батька і професійного футболіста? Якщо говорити про координацію футболіста і виховання, то тут партнер дійсно грає виняткову роль. Ми знаємо, як це буває з футболістами, коли їм потрібно виспатися за кілька днів до матчу. В цей час моя друга половинка спить з дитиною, щоб у мене був такий необхідний спокій перед матчами. Це дійсно дуже допомагає мені».

Про те, чи є Київ його другим домом

«Насправді, я відчував себе добре в Копенгагені. Те ж саме я відчуваю зараз і в Києві. У будь-якому випадку, мій контракт закінчується в кінці року, так що є питання, що буде зі мною далі. Але «Динамо» – відмінно організований клуб, а Київ – гарне місто. Україна – теж хороша країна, і крім як на те, що відбувається зараз, скаржитися більше я ні на що не можу».

Про свій стан після травм

«Звичайно, повернуться у футбол після травми, особливо по ходу сезону – це велика проблема. Практично неможливо відразу опинитися на тому рівні, на якому ти був до травми. Це можуть зрозуміти тільки спортсмени, які мають подібний досвід.

Мене ні в якій мірі не влаштовувала перша частина сезону ні по формі, ні по готовності. До кінця року стало трохи краще. На щастя, у нас зараз досить тривала зимова підготовка. Мені потрібно зіграти ще кілька матчів і тоді я буду в оптимальній формі».

Про свої очікування на другу половину сезону

«Мої очікування завжди були високими, я хочу грати в основному складі. У спарингах я хочу ще раз проявити себе перед Мірчею Луческу, який дуже добре мене знає і розуміє, чого від мене можна очікувати. Сподіваюся знову завоювати його довіру! Я багато працюю, але врешті-решт все залежатиме від нього.

Про те, чи вимагають вболівальники знову завоювати чемпіонський титул

«У «Динамо» тиск завжди великий. Навіть коли ми були на першому місці, але грали поганий матч, вболівальники свистіли з трибун. Оскільки восени ми фінішували другими, вболівальники незадоволені, як і наш тренер Луческу. Він сказав, що у нього не було через це гарної відпустки, коли він дивився на турнірну таблицю. Ми вже звикли до боїв з «Шахтарем», це повторюється кожен рік. Однак зрозуміло наше бажання і наша мета захистити титул».

Про те, чи були у нього пропозиції від інших клубів

«Повинен визнати, що в січні я отримав дуже цікаву пропозицію, над якою довго розмірковував. У підсумку я вирішив залишитися в Києва. Я хочу знову проявити себе і все довести тренеру. Однак чималу роль тут зіграли особисті причини і сім'я.

Про можливе вторгнення Росії в Україну

«Звичайно, відчуття, коли дивишся телевізор або читаєш новини, не з приємних. Насправді, я навіть не знаю, що і думати... Це те, чого я не міг собі уявити навіть в самих поганих думках. Однак тепер, за повідомленнями ЗМІ, війна, схоже, вже майже на носі. Я досі не можу уявити, що це станеться насправді.

Мені чомусь здається, що всі ми в Україні вже якийсь час боремося з цією проблемою «лівою рукою». Єдине, що ми можемо зробити, це сподіватися на дипломатичні угоди.

Чи отримали ми якісь інструкції від клубу на цей рахунок? Насправді, якоїсь особливої паніки в клубі поки немає. Як і в самій країні. Я не хочу занадто торкатися політики, але у мене таке відчуття, що в інтернеті набагато більше паніки, ніж у реальному житті. Люди нетерплячі з приводу цієї ситуації, але поки вона досить спокійна і, сподіваюся, такою і залишиться.

Що кажуть мої українські одноклубники? Ця сага триває вже деякий час. Хвилювання почалися на Донбасі і в Криму і йдуть з 2014 року, і ми вже говорили про це з товаришами по команді. Чогось всі були впевнені, що цей конфлікт не пошириться далі. Однак в останні дні вони також трохи більше нервують і думають про те, що відбудеться, якщо станеться найгірше. Незручне напруження дійсно є, але мені все ж здається, що все більше людей дотримуються думки, що війни не буде. Я і сам дуже сподіваюся, що все вирішиться мирним шляхом».