Вернидуб – про службу в ЗСУ: «Близькі намагалися мене зупинити, але я твердо стояв на своєму»

Один з найуспішніших українських тренерів Юрій Вернідуб розповів ВВС, як повернувся з Європи, щоб допомогти обороняти Україну від російських окупантів.

«Мій син зателефонував мені о 4:30 та сказав, що на нас напала росія. Я вже тоді знав, що повернуся, щоб битися.

Ми полетіли додому, приземлилися в румунських Яссах, звідти до Тирасполя ще з гравцями «Шерифа», а вже в суботу вранці я виїхав до України. У ЗСУ записався у неділю. На всю дорогу до Запоріжжя пішло 11 годин.

Я не хочу брехати вам. Дорогою в Україну я бачив багато здорових, молодих чоловіків, які залишали країну. Буду радий, якщо вони повернуться. З нашої області теж поїхало чимало чоловіків; із Донецької, Луганської, Харківської. Тоді я й зрозумів, що не можу зробити так само.

Близькі намагалися мене зупинити – моя дружина, діти, онуки, але я твердо стояв на своєму. Дякую дружині за підтримку – вона знає мій характер. Варіант виїхати до Молдови ще відкритий, але ми з дружиною точно залишаємось. Зараз я приблизно за 120 км від важких боїв. Але я вже вирішив, і я не боюся».

За словами Вернідуба, особливого армійського досвіду він не має, але зі зброєю справиться.

«Я був у армії молодим, тоді це було обов'язково, але я був у роті для спортсменів. Два місяці нас навчали теорії, потім вчили поводитися зі зброєю. Це було дуже давно, але справлятися зі зброєю я вмію».

З бойовим духом у новосформованій бригаді у Запоріжжі проблем немає – Юрій тут на рівних, хоча автографи все ж таки просять.

«Колектив зараз довкола мене божевільний у хорошому розумінні слова. Здорово бути частиною такої групи. Тут дуже різні персонажі, але ми всі єдині та дружні. Приємно, що багато хто хотів зі мною сфотографуватися».