Фонсека: «Я никогда не вру своим футболистам»

Наставник донецького «Шахтаря» Паулу Фонсека розповів про свої секрети лідерства.

– Чи легко управляти мільйонерами?
– Я не знаю, багаті вони чи ні. У мене немає доступу до їхнього банківського рахунку. Але зрозуміло, що це процес, який на початку непростий. Він дуже пов’язаний з тим, як ми на них впливаємо. Як ми можемо змусити їх працювати і грати. Ми навіть беремо участь в їхньому особистому житті. Це комплексний процес, але він є складовою нашого лідерства.

Є одна річ, яку я не забуваю. Мої гравці про неї знають. Я ніколи не брешу своїм футболістам. Я завжди кажу їм правду. Іноді може бути складно і гірко чути цю правду. Іноді я можу бути дуже серйозним і жорстоким навіть із ними. Але це буде завжди правда. Вони знають, що зі мною брехні не буде.

Я думаю, вони визнають, що це правдиве ставлення. Тоді вони стають простішими і відкритішими. І слава Богу, у мене завжди були чудові стосунки з моїми гравцями.

– Наскільки ви суворий лідер?
– Коли потрібно, я дуже жорсткий зі своїми гравцями. Я кричу, жестикулюю, я говорю, я вимагаю. Але є одна надважлива складова.

У команді має панувати хороша атмосфера. І те, що я намагаюсь завжди створити – це позитивний мікроклімат у колективі. Разом з тим, коли мені треба втрутитися жорсткіше і серйозніше, я від цього не відмовляюся. Я це роблю. І вони вже це знають. Гравці розуміють, коли це трапиться. Я думаю, що це нормальна складова будь-якого тренера. І щоб футболісти це розуміли, потрібні вимоги.

Коли щось іде не зовсім правильно і механізм ламається, треба привертати їхню увагу. І у мене з цим немає жодних проблем.

– Хто є для вас прикладом лідера?
– Я більше стежу за людьми, які пов’язані з моєю професією. Серед тренерів є чудові лідери. Це дійсно дуже важке завдання – бути лідером для понад 20 різних особистостей та характерів.

Це складно. Я можу сказати, що в Європі, особливо у Португалії, є дуже багато компаній, які спілкуються з тренерами з питань лідерства. Вони шукають приклади, як тренери керують своїми командами. Це дійсно важко і не кожному під силу. Але разом з тим це круто.

– Маєте свій взірець для наслідування?
– Людина, яка мене найбільше надихає – це Пеп Гвардіола.

– Десь засумував один Жозе Моурінью…
– Ні (сміється). Дивіться, Жозе Моурінью був дуже важливим для мене. Хоча я ніколи з ним не працював. Але він надзвичайно важливий для португальського футболу. Моурінью винайшов менталітет португальського тренера.

Це фахівець, якого я дуже поважаю. Але мій спосіб і мій стиль гри більше пов’язаний з тією шаленою любов’ю до футболу, яка є у Гвардіоли. Хоч я не намагаюся нікого копіювати. Це мої ідеї. Моя робота ґрунтується на тому, у що я вірю.