Шуст: «Металлист»? Дело не в долгах, а отношении»

Ексклюзивне інтерв’ю голкіпера «Волині» Богдана Шуста про актуальні новини зі стану луцького клубу, борги «Металіста», матчі з «Ворсклою» та «Шахтарем».

– Перед першим матчем сезону футболістам Волині дали зарплату відразу за чотири місяці. «Жить стало веселей, жить стало лучше»?
– Тут варто розуміти, що навіть коли у нас не було півроку зарплати, завдяки підтримці тренерського штабу й ставленню гравців до того, що відбувається, в команді не було жодного футболіста, котрий псував би мікроклімат. Не було взагалі жодних зайвих розмов усередині команди, що могли б нам заважати якісно виконувати свою роботу. Краще пізно, ніж ніколи – нам обіцяли, що почнуть розраховуватися в кінці минулого сезону, а почали на початку нинішнього. Вважаю, до цього потрібно ставитися з розумінням, тому що головний тренер завжди пояснював нам, як розвивається ситуація. Звичайно, для загального успіху справи краще, коли футболіст отримує зарплатню вчасно. Але відповів вам іншою цитатою: «маємо те, що маємо». 

– Футболісти, котрі довго не отримують зарплатню, поділяються на кілька категорій, основні з яких такі: одні панікують і навіть грати не хочуть, інші готові чекати стільки, скільки потрібно. На ваш погляд, як футболіст-професіонал повинен поводитися в такій ситуації?
– Хочу сказати, що у кожній команді своя ситуація, і футболістів налаштовують по-різному. Тому можу сказати лише за нашу команду: Віталій Володимирович налаштував гравців таким чином, що у нас не було розрізнених груп за своїми інтересами та вимогами. Ми залишалися одним колективом і залишаємося таким на даний момент. У нас не було жодного разу розмови про те, аби відмовитися вийти на якийсь матч, чи навіть щось подібне.

– Вам обіцяли розрахуватися по завершенні минулого сезону, але очільники клубу не зробили цього. Якби не дали гроші й перед матчем у Полтаві, спрогнозуйте ставлення футболістів до виконання своїх обов’язків у таких умовах?
– А ось тут складніше. Важко передбачити, як би це вплинуло на всіх. Навіть не хочеться про це думати. Як вийшло, так вийшло. І слава Богу.

– Футболісти отримали обіцянки, що з ними розрахуються і з тією частиною боргів, що залишилася?
– Так. Розмова така справді була.

– У розмові не деталізувалося, коли саме закриватимуть борги?
– Річ у тім, що людини, яка б зберігала гроші на руках, у клубі в нас немає. Все залежить від інвестора, тому й у клубі нам не може ніхто нічого обіцяти, якщо ніхто цих грошей не бачить. Коли будуть кошти на рахунку в директора Волині, тоді можна буде говорити про терміни виплат.

– Ворскла мріє про груповий етап Ліги Європи. На ваш погляд, ця команда має передумови ставити перед собою таке завдання?
– Звичайно, має. Сила Ворскли – в її зіграності. Ці футболісти не один рік грають один з одним. А робити висновки по одній грі цього сезону також не потрібно. Всі лише набирають форму, плюс – можливо, було присутнє надмірне хвилювання. На мій погляд, у Ворскли є перспективи.

– Волинь у чомусь поступалася Ворсклі по грі?
– Моменти були як у нас, так і в Полтави, але їх не реалізували як ми, так і Ворскла. Тому по грі, вважаю, результат закономірний – зустрічалися рівні команди.

– Але при цьому ви говорите, що у Ворскли є реальні передумови думати про груповий етап Ліги Європи. Відповідно, які завдання вправі ставити перед собою нинішня Волинь?
– Віталій Володимирович ставить перед командою завдання вигравати в кожній грі. Окрім перемоги в кожному конкретному матчу інший результат його не влаштовує. І він передає нам цю філософію.

– Тобто й нічиєю в Полтаві він залишився незадоволений?
– Передусім, він наголошував на тому, що дуже хотілося б, аби ми втримали переможний рахунок, тим більше всі умови для цього у нас насправді були. На жаль, зробити це не вдалося.»

– Влітку ви планували змінити клуб. Це через фінансові проблеми Волині чи через відсутність серйозних спортивних завдань?
– У мене було бажання змінити клуб лише у випадку наявності хорошої пропозиції. Її у мене не було, тому й не було жодних думок змінювати Луцьк на команду, що поступається за рівнем Волині.

– Із вуст вашого агента в червні звучало, що ви, найімовірніше, гратимете закордоном. Тобто, якісь напрацювання все ж були?
– Вони були, більше того – є й досі, плюс – є й досі розмови в цьому напрямку. Поки був на зборах із Волинню до мене доходила інформація про зацікавленість у моїх послугах кількох клубів. Але річ у тім, що це були не ті команди, заради яких можна було залишити Волинь.

– Тобто ви ставите спортивний чинник вище фінансової вигоди?
– Давайте будемо відвертими: ці чинники взаємопов’язані між собою. Але, повторюся, не було пропозиції, яка змусила б пакувати валізи.

– Тенденція в нашому футболі свідчить про те, що не лише легіонери, але й навіть не самі зіркові українці заряджені ідеєю будь-що залишити наш чемпіонат – набридло. У вас таке бажання є?
– Звичайно, бажання поїхати в Європу й пограти в хорошому чемпіонаті є завжди. Але їхати в клуби рівня наших, українських, середняків не бачу сенсу. Якщо мене тут усе задовольняє, то потрібно грати тут і чекати на якісну пропозицію, якщо вона буде. А як ні – то не бачу змісту змінювати Україну на щось інше. Зараз я вже переключився на те, що залишаюся поки в Луцьку.

– Чи є зрушення з мертвої точки щодо боргів Металіста перед вами?
– Немає жодних. І річ не стільки в боргах, як у самому ставленні клубу – назустріч ніхто не йде й навіть не спілкується, ніхто не хоче шукати спільну мову. Не розумію просто: якщо у харків’ян настільки величезна кількість боргів, то як вони беруть на контракти достатньо кваліфікованих футболістів? Я не вірю, що клуб бере їх на чесне слово. А коли читаєш, що з Металіста хочуть вивести останні гроші, то взагалі стає якось сумно за команду.

– Вам Металіст заборгував багато?
– За три місяці 2014 року та два місяці – 2015. Ось уже незабаром має відбутися засідання КДК ФФУ в цій справі.

– У вас є віра в те, що КДК може реально вплинути на те, що клуб почне розраховуватися з футболістами?
– Якщо чесно, на даному етапі немає жодної віри. Якщо є клуби, де заборгованість сягає більше року, і їх все одно ніхто не може змусити розраховуватися, то чи варто сподіватися на інший перебіг подій у випадку з Металістом? Не знаю, хочеться вірити, але дуже великі сумніви, що й до кінця року клуби розрахуються з футболістами.

– У четвер Волинь зіграє проти Шахтаря. Така вивіска навіває вам якісь особливі думки та емоції?
– Ні. Звичайнісінький матч. Проти таких команд, найкращих в Україні, всі налаштовуються на сто відсотків – хочеться зіграти якнайкраще, от і все.