Степанюк: «Для «Ворскли» ця перемога над «Оболонню» ‒ як ковток свіжого повітря»

Вибрати героя матчу Оболонь ‒ Ворскла виявилося справою нескладною. Форвард Ворскли Руслан Степанюк забив переможний гол з 11-метрового, а ще впродовж матчу дуже корисно працював на полі.

‒ Ох, ну й важко гралося, ‒ зітхає Руслан Степанюк. ‒ У таку погоду, на важкому полі… Але ми цілком заслужили цю перемогу, тому що створили дуже багато моментів, награли точно більше ніж на один гол. Звісно, трохи підвела реалізація. В обох таймах були непогані моменти. Загалом провели хороший матч. Хочу висловити подяку команді за самовіддачу. Ми сьогодні билися один за одного. Давно не вигравали у чемпіонаті. Тому вітаю Полтаву з перемогою.

 ‒ Руслане, ключовий момент у матчі ‒ 11-метровий. В минулому турі ти пенальті не реалізував, і твоя команда втратила два очка в Минаї. Коли цього разу поставив м’яч на 11-метрову позначку, що відчував?
‒ Що заб’ю. У нас перед матчем усе прописано ‒ хто б’є пенальті, якщо його призначать. Скрипник довірив цю місію мені. Не хотілося повторювати помилку у матчі з Минаєм. Щасливий, що не схибив, забив цей 11-метровий.

‒ Чому з Минаєм у попередньому турі ти не забив 11-метровий?
‒ Не буду шукати відмовки. Так, не забив ‒ пробив неправильно, поквапився. Осад залишився. Але ми усі ‒ люди, всі помиляємося. Наступна гра є для того, щоб реабілітуватися. Вважаю, що сьогодні я виправдався перед командою за той промах.

‒ Ти не міняв кут, бив так, як і з Минаєм.
‒ Але в цьому матчі я бив, враховуючи рух воротаря. Перед цим я двічі виконував пенальті та бив у правий від воротаря кут. З Минаєм не забив, напевно, воротар Оболоні Кичак, думав, що я стану бити в інший кут, тому і кинувся у протилежний.

‒ Пенальті був стовідсотковим?
‒ Раз арбітриня призначила його, і є ВАР на грі, то я вважаю, що він був. Хоча, чесно зізнаюсь, не бачив той момент.

‒ Що скажеш по грі суперника?
‒ Проти Оболоні дуже важко грати. На мою думку, це дуже хороша команда. Хлопці грають у силовий футбол ‒ швидкість, контратаки, б’ють м’яч уперед на захисників. Ключовим у матчі стало те, що ми в захисті виграли дуже багато єдиноборств.

‒ На що тренери звертали увагу?
‒ На те, що у Оболоні швидкі нападники: б’ються, чіпляються за м’яч, тому треба вигравати у них дуелі й у своїх атаках добре розпорядитися моментами.

‒ До своєї гри маєш претензії?
‒ Про це краще розпитайте у Скрипника.

‒ Ця перемога позначиться на психологічному стані команди? Чи можна казати, що Ворскла набирає хід?
‒ Я не можу сказати, що ми набрали хід. Востаннє у чемпіонаті ми вигравали на виїзді у Шахтаря, та й удома нечасто перемагаємо. Результат у голові сидить і тисне. У нас коротка лава, хтось із хлопців постійно вилітає. Тож нема стабільності у складі. Для нас ця перемога ‒ як ковток свіжого повітря. Тепер можна спокійно в місто вийти.

‒ Гра була призначена на 13:00, а свисток про початок арбітриня дала о 16:15. Де перебували, що робили?
‒ Було ухвалено рішення ‒ зіграти матч сьогодні. Знаходилися в бомбосховищі. Ми всі ‒ адекватні люди, розуміємо, яка у нас ситуація в країні. Тому терпіли: хто сидів, хто розминався.