Матей: «Кварцяному понравился сразу»

Флорентін Матей не поїхав додому під час відпустки, яку Віталій Кварцяний дав своїм гравцям під час листопадової паузи в чемпіонаті. Фло індивідуально займався на «Авангарді» з кількома іншими «хрестоносцями»... Під час перерви у чемпіонаті Матей дав інтерв`ю журналу «Футбол».

– Флорентіне, ти десять років віддав дитячим та юнацьким командам «Стяуа», потім були «Униря», італійська «Чезена». Як занесло тебе в Луцьк?
– Взагалі влітку 2013-го я ще був на перегляді в «Бастії». Все начебто йшло нормально, моя гра їм сподобалася, але в останній момент передумали і почали щось крутити з фінансів. Ми почали шукати нові варіанти.

– Коли їхав до Луцька знав, що Кварцяний любить високих на зріст і могутніх футболістів?
– Поняття зеленого не мав. У мене інші функції – організувати гол, віддати пас, забити зі штрафного... Мені здалося, що я відразу сподобався Кварцяному, ми швидко знайшли спільну мову.

– Але тренер часто критикує твою гру на прес-конференціях...
– Не тільки мою – це, по-перше. По-друге, не тільки лає, а й підказує. Все нормально, я звик до нього, а він намагається зрозуміти кожного з гравців.

– Якщо не за «Волинь», то вболіваєш звичайно ж за «Стяуа»?
– Аякже! Я прийшов у дитячу школу цього клубу в 10 років, пройшов усі команди, викликався в збірні Румунії різного віку саме з «Стяуа». Це для мене клуб №1, звичайно ж. Одним з тренером був Іліє Думітреску. Він грав з Хаджі, потім в Європі довго був, тренував. Я до нього потрапив уже на початку 2000-их.

– Але твоя перша команда зараз не вражає...
– Ну це так. Ви бачили як легко її «Динамо» розбило в Лізі Європи. Але все одно "Стяуа" – це клуб №1 в Румунії.

– Чи з'явилася супер-легенда, новий авторитет у вашому футболі після Хаджі?
– Напевно, ні. Були Муту і Ківу, але вони закінчили кар'єру в збірній. Треба шукати нових зірок і лідерів.

– А якби Луческу повернувся в збірну, лідер швидше з'явився б?
– Це не тільки від нього залежить. Хоча, звичайно ж, Луческу дуже авторитетний в Румунії.

– Я бачив, що ти з Мірчею після гри «Шахтаря» і «Волині» довго розмовляв...
– Так, ми приємно поговорили. Про що? Ще не готовий вам це сказати. До речі, було дуже приємно, що Мірча у всіх інтерв'ю в Румунії говорив про нас з Еріком, рекомендацію до збірної дає. Біквалфі викликали, тепер я хочу ще більше свою гру підтягнути, щоб дочекатися виклику.

– Після перших матчів в Україні рік тому ти сказав, що у захваті від бразильців «Шахтаря». За цей час щось змінилося?
– Нічого! Для мене найкращі в Україні гравці – це Адріано і Коста. Швидкість і техніка – найкраще, що мені подобається у футболі. А вони у бразильців присутні. З українських гравців подобаються з цієї ж причини Коноплянка і Ярмоленко.

– За яку «Волинь» тобі легше грати – торішню або нинішню?
– Звичайно ж – сьогоднішня «Волинь» мені більше подобається. Ми також багато балів втратили, як і рік тому, багато матчів могли виграти, але не пощастило. Різниця в тому, що більше контролюємо м'яч, що не б'ємо куди попало. Рік тому більше лупили вперед і все, зараз граємо у футбол. Взагалі, я вважаю, що ми повинні були бути на 4 місці!

– У цьому сезоні ти почав грати частіше на лівому фланзі півзахисту. Зручно себе там відчуваєш?
– Так, перед початком чемпіонату мене почали награвати зліва. Тренер сказав, що так я зможу більше використовувати свій удар з правої ноги. Зміщуюся з флангу в центр і б'ю в дальній кут... Кілька разів так і вийшло. Взагалі, не думаю, що було важко, з цієї позиції теж можна воротам суперника погрожувати, а це – найулюбленіше моє заняття на полі.

– Як відпрацьовуєш удари? Залишаєшся спеціально після тренувань?
– Звичайно, адже це не тільки від таланту залежить. На кожному тренування б'ю, б'ю і б'ю. Якщо не працювати, нічого не вийде. А ще треба дуже хотіти забити. Повірте – бажання допомагає м'ячу залетіти.

– Якщо не «Волинь», де хотів би грати далі?
– Німеччина чи Англія. Дивлюся вдома багато матчів з цих чемпіонатів.

– На що не вистачає часу в Луцьку?
– На все вистачає. Просто за рідними сумую, як і всякий легіонер. У мене рік тому сестричка народилася. Ось і зараз шалено хочу її скоріше побачити.

Коли у нас вільний час, більше сиджу вдома. Я взагалі домосид, хоча, звичайно, не проти посидіти з хлопцями з командою в піцерії або в кафе. Ще є час на футболи – дивлюся вдома все підряд.

– Домашні в Румунії бояться за тебе? В Україні фактично війна...
– Трохи страшно було взимку на зборах у Туреччині. Треба було повертатися до Києва, а ми надивилися перед цим інтернету і телебачення ... Коли чемпіонат все ж розпочався, зосередилися на справах суто футбольних. Зараз же все якось звиклися, що йде війна, що багато клубів бездомні фактично, що зарплату отримуємо не так регулярно, як хотілося б.

– Хто виграє цю Лігу чемпіонів?
– «Реал», звичайно ж! В ідеалі, щоб вони з «Баварією» зіграли. Це буде для мене джек-потом. Крім мадридців, за хлопців Гвардіолли уболіваю.

– У Фейсбуці ти недавно запостив фото зі своєї кухні. Ти там з чимось смачним. Можеш приготувати собі обід?
– Запросто! Вмію і салати зготувати, і пасту зроблю, і з м'ясом впораюсь. Часто беру з інтернету рецепти, на кухні можу вечір провести. У нас в Бухаресті велика родина, ми всі навчені мамі допомагати, в тому числі на кухні.

– Нічого собі! Від дівчат, напевне, відбою немає! Хто гарніший – українки чи румунки?
– Румунки. Поки у мене нікого немає, нещодавно ми розійшлися з дівчиною, з якою зустрічалися три роки. Зараз футбол на першому місці. Так навіть краще – ніяких стресів, спокійно до матчів готуєшся:)