Вернидуб: «Після «Дніпра-1» усі були спустошені психологічно»

Головний тренер «Кривбасу» Юрій Вернидуб прокоментував виїзну перемогу над одеським «Чорноморцем» (1:0) у 7 турі УПЛ.

– Найголовніше, що чемпіонат України проходить, й вже завершилась перша частина сезону. В принципі «Кривбас» завершив перше коло на мажорній ноті. Обіграли «Дніпро-1», лідера, тепер «Чорноморець», який був поряд з нами, й мав гру у запасі, тож мав шанси нас дістати. Пояснював хлопцям, що сьогодні дуже важлива гра. Важко було їх налаштувати, тому що після «Дніпра-1» усі були спустошені психологічно.

Але вони молодці, що вийшли та показали свій характер. Я задоволений результатом, ми набрали вже 18 очок, та, якщо не помиляюсь, вже на восьмій сходинці. Є над чим далі працювати. Зараз нехай команді відпочине, переведе дух. Сподіваємось, за цей час наші хлопці, ЗСУ, виженуть російських потвор ще далі. А на зборах вже добре попрацюємо. Так, розумію, що все буде залежати від ситуації в Україні.

Щодо гри, то вона була рівна. «Чорноморець» – непогана бойова команда, тут завжди усім важко грати. Тим більше, у вас дуже класний тренер. Роман Григорчук повернувся, йому просто потрібен час. А часу у нього було мало для комплектації команди, так же як і у мене. Але граємо, працюємо, це наразі найголовніше.

– Завдяки чому вдалось заробити три очки?
– Бачите, забили гол перед свистком на перерву. Добре розіграли кутовий, забили непоганий мʼяч. В першому таймі були моменти, особливо у нашого правого захисника Андрія Понєдєльніка. Три непогані моменти, але добре зіграв Непогодов. У «Чорноморця» також були шанси, але не стопроцентні. Те, що зараз памʼятаю. Головне, що ми добре зіграли в обороні, «на нуль». А свій шанс ми реалізували й виграли.

– У останніх пʼяти турах «Кривбас» набрав пʼять очок. У два рази більше, ніж у попередніх десяти. Можна сказати, що все налагоджується?
– Скажу так: коли прийшов у команду, команди як такої не було. Так, був «Кривбас», але багато футболістів відмовились повертатися з-за кордону. Була молодь, але я бачив, що з цією молоддю буде важко добиватись високих результатів. Тому прийшлось попрацювати на трансферному ринку, особливо влітку. Запрошували футболістів, але коли вони питали, де ми будемо грати та базуватись, ми відповідали, що у Кривому Розі.

Після цього вони відмовляли нам, хоча у нас всі умови: хороша нова база, якісні тренувальні полі. Думаю, якщо б ми грали на Заході України, тоді вони погодились. Тоді лінія фронту проходила близько від Кривого Рогу. Але ми запросили інших гравців. Тих, хто дійсно бажав та не побоявся. Треба було зліпити з цієї команди ту, яка буде давати результат. Потихеньку вийшли на потрібний рівень, почали перемагати. Це головне.

– Кривий Ріг – рідне місто президента України Володимира Зеленського. Наскільки відповідально було для вас прийняти «Кривбас»?
– Не розраховував, що повернусь до праці тренером. На той час я служив у ЗСУ. Але президент «Кривбасу» Костянтин Караманіц запропонував прийняти команду. Він дуже допоміг нам, нашому бойовому підрозділу, допоміг так, як ніхто інший. Тільки він. У мене були друзі, небідні люди, але вони якось десь кудись одразу поділись. Так, я зараз працюю у футболі, але кожен день думаю про своїх побратимів та допомагаю їм, чим можу.

Треба пережити це. Впевнений на сто відсотків, що перемога буде за нами. Адже розумію, з ким ми воюємо. Це хворі люди, які не мають мізків. А те, що «Кривбас» – команда президента… Всі так говорять. Хай говорять, дай Бог. Хай так думають. А ми будемо просто виконувати свою роботу та радувати того ж президента України.

Чесно кажучи, я не знаю, чи цікавиться він нашими результатами. Думаю, він переживає за «Кривбас». Хочеться, щоб він у цей нелегкий, а роботи у нього дуже багато, в душі чомусь порадів та мав якісь хвилини, щоб відволіктись. Усім дякую. Одеса – це Україна!