Цимбалюк: «Вісенте Гомес усе бачить...»

Опорник хавбек «Олімпіка» Евген Цимбалюк розповідає про те, як його команду видозмінив іспанський наставник Вісенте Гомес.

– Євгенію, під кінець осені вже стало звичним говорити про «феномен «Олімпіка» часів Вісенте Гомеса». Як Вам зсередини видно причини ренесансу донецької команди?
– Основна причина – те, що наш тренер дуже багато працює, викладається на всі сто. Ми бачимо, як він старається, і нам самим хочеться відповідати його рівню й ставитися до футболу так, як він.

– Іще в нашому футбольному середовищі вкоренилася звичка говорити, що нинішній «Олімпік» є тактично підкованою командою. Як досягли цього, скільки часу приділяєте цьому елементу на тренуваннях?
– Стільки часу, як усім іншим елементам. Теорія у нас щодня, так само, як інші компоненти тренувань. У Вісенте кожна вправа продумана, кожній приділяється стільки уваги, скільки треба. Його специфіка – те, що у нас доволі часто перериваються тренування: якщо тренер бачить, що ми виконуємо щось не так, перериває заняття і заново пояснює. Звичайно, гравців таке трохи злить, і сам Вісенте каже: «Хіба вам це подобається?» Це стимулює нас усе робити правильно.

– Вісенте Гомес послуговується англійською мовою. Чи не створює це певних труднощів, адже навіть найпрофесійніший перекладач не завжди здатен відтворити всі нюанси того, що вимагає наставник?
– Перекладачем у нас є тренер із фізпідготовки Антон Дяченко. Він – футбольна людина, котра знає гру з усіх боків. Переконаний, що він ідеально перекладає, доносячи до нас усі нюанси – навіть зміни настрою наставника.

– Якщо це не секрет, розповіжте, як іспанець поводиться на тренуваннях: чи часто підвищує голос, чи, можливо, він так само спокійний, як під час матчів?
– У нього індивідуальний підхід – до кожного гравця й до кожної футбольної ситуації. Прийшовши до нас, Вісенте спочатку хотів узагалі заборонити крик на тренуваннях, але з часом стало зрозуміло, що іноді й підвищити голос корисно. Якщо ми щось робимо не так, він усе бачить і може «провести виховну бесіду».

– У новітньому футболі України вже не раз спостерігався феномен, коли тренер, який хоче «прищепити» певній команді комбінаційну гру, так чи інакше упускає з виду фізичну підготовку. Проте у нинішньому «Олімпіку» можна побачити симбіоз – є і «фізика», і тактика, і гра, за якою приємно спостерігати.
– Розумію, про що йдеться… Чому у нас такої проблеми немає? На мою думку, далося взнаки те, що Вісенте вже тривалий час у футболі України: працюючи в «Динамо», він зрозумів нашу специфіку. Тому в самостійній праці йому легше.

– Чи практикуються в «Олімпіку» дворазові тренування?
– Тільки після пауз у сезоні. От недавно, коли грали збірні, ми три дні працювали в режимі дворазових занять.

– Цього сезону в різних матчах Вас пробували не лише як опорника, а і як центрального оборонця. Чи не створює це дискомфорту? Чи, можливо, навпаки – «розширює горизонти»?
– Ніякого дискомфорту не відчуваю. В будь-якому разі, універсалізм – позитивний момент. Повторюся: Вісенте все добре відчуває і знає, коли, на якій позиції, якому футболісту зіграти.

– Іще про психологію: зовні здається, що футболісти Вашої команди при нинішньому тренері завжди спокійні й грають однаково, і виграючи, і поступаючись.
– Так воно і є. Крім іншого, Вісенте сильний психолог, який знає, як знайти контакт із будь-яким футболістом. Він постійно говорить: головне – битися в кожному матчі, ніколи не здаватися, тоді результат точно буде.